ЄУН справи: 336/9720/24

                                                               Номер провадження: 1-кп/336/691/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        2 травня 2025 року         м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                 ОСОБА_1 ,

при секретарі                 ОСОБА_2 ,

за участю прокурора                 ОСОБА_3 ,

захисника                                 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Запоріжжя, громадянин України, який має середню освіту, неодружений, працевлаштований, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.4 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2024 року приблизно в 16 годин 30 хвилин, ОСОБА_5 , у період дії воєнного стану відповідно Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022 та продовженого Указом Президента України №469/2024 від 23.07.2024 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись в парку імені Бочарова, який розташований поряд з будинком №1 по вулиці Бочарова в місті Запоріжжі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав з поверхні лавки, розташованої біля концертної сцени у мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 10S» імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , вартість якого згідно судово – товарознавчої експертизи складає 5366 гривень, 67 копійок, який належить ОСОБА_6 , який він сховав в кишеню своєї жилетки, в яку він був одягнений.

Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 разом з викраденим майном, попрямував в бік будинку № 3 по вулиці Бочарова в місті Запоріжжі, де його злочинні дії були помічені свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які вимагали у ОСОБА_5 зупинитись та повернути мобільний телефон. Незважаючи на словесні вимоги та ігноруючи їх, ОСОБА_5 розуміючи що його злочинні дії несуть відкритий характер, будучи помічений, останній разом із викраденим мобільним телефоном швидко побіг за кут будинку № 3 по вулиці Бочарова в місті Запоріжжі, тим самим зник з місця вчинення злочину, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 5366 гривень, 67 копійок.

Обвинувачений свою провину у викладеному вище визнав та надав показання, згідно яких 18 вересня 2024 року приблизно в 16 годин 30 хвилин, він, знаходячись в парку імені Бочарова в місті Запоріжжі, шляхом вільного доступу таємно викрав з поверхні лавки мобільний телефон потерпілої, але був помічений свідками, проте, не реагуючи на словесні вимоги про повернення чужого майна, разом із викраденим мобільним телефоном залишив місце злочину. Вартість та найменування викраденого майна обвинувачений не оспорював, у скоєному щиро розкаявся.

Зважаючи на відсутність з боку учасників судового розгляду будь-яких заперечень, суд в порядку ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно фктичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинуи вище викладених обставинах повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 02 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом визнано його  щире каяття, примирення з потерпілою та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що слідує з обвинувального акту, підтверджено сторонами кримінального провадження та потерпілою під час судового розгляду.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, злочин вчинений обвинувачений відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р (II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Обставинини, які обтяжують покарання обвинуваченого, не ставилися в провину та під час судового розгляду не встановлені.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом визнаються його щире каяття у вчиненні ним кримінального правопорушення при викладених судом обставинах, примирення з потерпілою, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Суд вважає, що зазначені вище обставини та особисті характеристики обвинуваченого, який судимості не має, є такими, що пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченого та дозволяють застосувати при призначенні основної міри покарання обвинуваченому вимоги ч. 1 ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 4 ст. 186 КК України.

Згідно з положеннями ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання, в тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Застосування при призначенні покарання положень ст. 75 КК України має місце у випадках, коли у матеріалах кримінального провадження є дані, які є свідченням того, що зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самого засудженого зумовлює можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Суд враховує, що обвинувачений не судимий, негативних характеристик на нього немає, він не працює, має малолітню дитину, має місце проживання у м. Запоріжжі, критично ставиться до вчиненого.

Отже, ризики повторного вчинення обвинуваченим злочину та його небезпека для суспільства не є високими.

У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого, який має визначене місце реєстрації та проживання, усвідомив протиправність своєї злочинної поведінки, наявність обставин, які пом`якшують покарання, обставини скоєного кримінального правопорушення, те, що обвинувачений являється не судимою особою, жодним чином не перешкоджав слідству та судовому розгляду, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.

Також, на переконання суду, враховуючи відсутність у обвинуваченого судимості, критичне відношення до скоєного, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, оскільки призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі не сприятиме його виправленню, а може й зламати його життя.

Суд вважає, що призначення покарання обвинуваченому із застосуванням положень ст.ст. 69 та 75 КК України буде відповідати принципу необхідності і достатності для його виправлення, і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні запобіжний захід натепер не застосовується. Клопотань про обрання запобіжного заходу не надійшло.

Оскільки проведення судової експертизи здійснювалося за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділялися експертній установі з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч.2 ст. 122, ч.2 ст. 124 КПК України суд має стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати у справі, які складають  документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи на суму 795 грн. 90 коп.

Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, на підставі чого призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зарахувати в строк відбування покарання  ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення в період часу з 18 вересня 2024 року по 20 вересня 2024 року, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати на проведення судової експертизи на суму 795 грн. 90 коп.

Скасувати арешт, накладений 20 вересня 2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжі ОСОБА_9 на майно:

- мобільний телефон «Redmi Note 10 S» в корпусі білого кольору з imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;

- сім-картку мобільного оператора «Київстар»,;

- ключі;

- зарядний пристрій;

- мобільний телефон «Samsung Galaxy A30» в корпусі чорного кольору з imei НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

- кофту чорного кольору із написом «Puma».

Речові докази: мобільний телефон «Redmi Note 10 S» в корпусі білого кольору з imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 – лишити потерпілій за належністю.

Речові докази, які знаходяться в камері схову ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області: сім-картку мобільного оператора «Київстар»; ключі; зарядний пристрій; мобільний телефон «Samsung Galaxy A30» в корпусі чорного кольору з imei НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; кофту чорного кольору із написом «Puma», чоловічу літню кепку - повернути обвинуваченому ОСОБА_10 за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченим, захисникам, потерпілим, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченим, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, також роз`яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя                                                 ОСОБА_1