Справа № 304/632/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2025                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

       за участі секретаря: ОСОБА_4 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/167/25 за апеляційною скаргою захисника – адвоката  ОСОБА_5   в інтересах ОСОБА_6   на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2025 року, 

В С Т А Н О В И В:

       Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2025 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задоволено.

       Продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, з можливістю внесення раніше визначеної застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів – до 09 травня 2025 року включно.

       У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_6 наступні обов`язки: - прибувати до суду на першу вимогу; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання; - утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками та особами, які мають причетність до даного кримінального провадження, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв`язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.  

       З матеріалів вбачається, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №304/632/20, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020070130000126 від 15.03.2020 року та №12024071170000396 від 31.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 – ч. 2 ст. 185 та ч. 4 ст. 186 КК України.

       Прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

       Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 березня 2025 року включно.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене ним клопотання та вказав, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілу, а тому жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.

               В апеляційній скарзі, захисник – адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 вказує на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Просить суд обрати відносно ОСОБА_6 інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту в нічний час з 21 год. до 07 год.

       Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційних скарг, захисника – адвоката яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги,перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового процесу, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності учасників судового процесу апеляційний суд бере до уваги, що: вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали.

За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен з`ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.

Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченого (його вік та стан здоров`я, на утриманні у якого перебуває двоє неповнолітніх дітей, останній здійснює догляд за батьком інвалідом 2 групи, працює на тимчасових роботах, має статус учасника бойових дій); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду про те, що стороною обвинувачення доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду; незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.

Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати, при цьому стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано жодних доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які би давали обґрунтовані підстави уважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі не ухилятиметься від суду, не впливатиме на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста, іншого підозрюваного, не вчинятиме інших кримінальних правопорушень, і що до нього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Колегія суддів уважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, у зв`язку з чим, з урахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , у силу характеру інкримінованих йому діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з чим погоджується й колегія суддів, уважаючи, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.

При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах контрольного провадження відсутні й стороною захисту не надано докази про наявність у ОСОБА_6 будь-яких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання його під вартою в умовах ізоляції від суспільства.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати потерпілих, свідків, інших учасників кримінального провадження, однак, обставини, за яких вчинено інкриміновані йому кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, а також вищенаведені дані про його особу, дають обґрунтовані підстави уважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_6 інших більш м`яких запобіжних заходів.

Крім того, постановляючи ухвалу про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, і обґрунтовано визначив розмір застави у межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, який на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, обставини його вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, розмір заподіяної матеріальної шкоди, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що даний випадок є виключним і встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.

Разом з тим, всупереч доводів апеляційної скарги захисника, апеляційним судом не встановлено підстав уважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_6 і такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .

Отже, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують продовження існування заявлених прокурором ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, навіть з урахуванням вказаних захисником характеризуючих даних обвинуваченого, немає, а тому ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419,422-1 КПК України, апеляційний суд

                                        ПОСТАНОВИВ :

               Апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

               Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2025 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 – залишити без змін.

               Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді