Справа № 190/582/25

                                                                Провадження №2/190/357/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року                                                                   м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді                Фирси Ю.В.,

за участю секретаря                        Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він з 17 травня 2012 року працює у структурному підрозліді «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» оглядачем-ремонтником вагонів, з 20.12.2018 року переведений оглядачем-ремонтником вагонів 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Терни, з 01.01.2024 року СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» перейменований в СП «Криворізьке експлуатаційне вагонне депо». За період з 2017-2021 роки йому надавалась щорічна відпустка з правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка оплачувалась відповідачем не у повному обсязі, лише у розмірі: за 2017 рік – 2105,00 грн., 2018 рік – 2202,50 грн., за 2019 рік – 2508,75 грн., за 2021 рік – 4540,00 грн.. Відповідач проігнорував пункти 3.1.15 Колективного договору відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» на 2014-2015 роки, не надав матеріальну допомогу на оздоровлення в повному розмірі, яка має складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. У зв`язку з чим, він змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.

У зв`язку з вищевикладеним, просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь 5739,75 грн. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017-2021 роки та стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача Борисенко А.В. до суду надійшла заява з проханням справу розглядати без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві.

Відповідач «Українська залізниця» свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника відповідача до суду надійшла заява з проханням справу розглядати без участі їх представника. Крім того, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого останні позов не визнають, посилаючись на те, що сторони колективного договору адміністрація структурного підрозділу та первинна профспілкова організація, як представник трудового колективу 14.04.2017 року погодились застосувати з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом». В даному випадку дії сторін Колективного договору були направлені на виконання Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774, внесені зміни у Колективний договір позивачем не оскаржувались та є чинними на теперішній час. Відповідач вважає, що суд повинен застосувати до позовних вимог строки позовної давності на підставі ст. 233 КЗпП України. Крім того, заявлені позовні вимоги не узгоджується з висновками Верховного Суду. Також, представник відповідача вважає, що розмір заявлених представником позивача до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим, неспівмірним з критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи, що дана справа об`єктивно має невисокий рівень складності, беручи до уваги сталу судову практику з розгляду аналогічних справ, наявність у адвоката достатнього професійного рівня та досвіду адвокатської діяльності, фактично виконану адвокатом роботу, витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг). Крім того, позивач, всупереч ч.3 ст.137 ЦПК України, не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу. Відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням витраченого часу на кожен з відповідних видів робіт (наданих послуг) унеможливлює вирішення питання обґрунтованості розміру цих витрат та його пропорційності предмету спору.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 17 травня 2012 року ОСОБА_1 працює у структурному підрозліді «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» оглядачем-ремонтником вагонів, з 20.12.2018 року переведений оглядачем-ремонтником вагонів 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Терни, з 01.01.2024 року СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» перейменований в СП «Криворізьке експлуатаційне вагонне депо», про що свідчить копія трудової книжки /а.с.14-15/.

У періоди з 18.09.2017 року по 19.10.2017 року, з 24.05.2018 року по 24.06.2018 рік, з 20.09.2019 року по 21.10.2019 рік, з 25.08.2021 року по 24.09.2021 рік позивачу надавалась щорічна тарифна відпустка.

Відповідно наданих суду розрахунків заробітної плати СП «Криворізьке експлуатаційне вагонне депо» позивачу ОСОБА_1 була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2017 рік – 2105,00 грн., 2018 рік – 2202,50 грн., за 2019 рік – 2508,75 грн., за 2021 рік – 4540,00 грн. /а.с.16-19/.

Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.15. Колективного договору на 2014-2015 роки, укладеного між начальником ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та Головою первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагоне депо Батуринська», схваленого конференцією трудового колективу відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» 25.03.2014 року, який є чинним станом на 2021 рік, встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини незалежно від періоду її надання виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40% відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Пунктом 1.4 Колективного договору визначено, що за спільною домовленістю сторін в договір можуть вноситися доповнення або зміни, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені діючим законодавством і цим договором і повинні бути затвердженні на конференції трудового колективу/а.с.20-22/.

Відповідно до спільної Постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагоне депо Батуринська» та Головою первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» за №ВЧДЕ-2/335 ПК/10 від 20 січня 2017 року постановлено продовжити здійснювати виконання зобов`язань діючого колективного договору відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» у 2017 році до укладення колективного договору АТ «Українська залізниця»/а.с.24/.

Відповідно до спільної Постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та Голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» за №ВЧДЕ-2/635 ПК/13 від 14 квітня 2017 року постановлено застосувати з 01.04.2017 року у діючому колективному договорі ДП «Придніпровська залізниця» замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом»/а.с.23/.

Відповідно до спільної Постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та Голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» за № ВЧДЕ-2/1544 ПК/22 від 31 січня 2018 року постановлено продовжити здійснювати виконання зобов`язань діючого колективного договору відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагоне депо Батуринська» у 2018 році до укладення колективного договору АТ «Українська залізниця»/а.с.25/.

Відповідно до спільної Постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та Голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагоне депо Батуринська» за № 209/ВЧДЕ-2 34/ПК від 23 січня 2019 року постановлено продовжити здійснювати виконання зобов`язань діючого колективного договору відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» у 2019 році до укладення колективного договору АТ «Українська залізниця»/а.с.26/.

Відповідно до спільної Постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та Головою первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» за № 348/ВЧДЕ №46/ПК від 23 січня 2020 року постановлено продовжити здійснювати виконання зобов`язань діючого колективного договору відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» у 2020 році до укладення колективного договору АТ «Українська залізниця»/а.с.27/.

Відповідно до спільної Постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та Голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» за № ВЧДЕ-2/83 № 58 /ПК від 16.01.2021 року постановлено продовжити здійснювати виконання зобов`язань діючого колективного договору відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» у 2021 році до укладення колективного договору АТ «Українська залізниця»/а.с.28/.

Відповідно до спільної Постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та Голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» за №ВЧДЕ-2/821 ПК/04 від 15 червня 2021 року постановлено внести зміни до колективного договору відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», а саме в пункт 3.1.15. викласти в новій редакції: «При наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати один раз на рік, за письмовою заявою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року» /а.с.29/.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1600,00 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1762,00 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2019 року був встановлений на рівні 1921,00 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2401,25 грн, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 липня 2020 року був встановлений на рівні 2197,00 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом становив 2746,25 грн, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4723,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2270,00 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом становив 4540,00 грн, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6000,00 грн.

Таким чином, прийняття спільної постанови начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та Голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» за № ВЧДЕ-2/635 ПК/13 від 14 квітня 2017 року про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та Головою первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», а на конференції трудового колективу, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна постанова начальника ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та Головою первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» за № ВЧДЕ-2/635 ПК/13 від 14 квітня 2017 року, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.15. Колективного договору.

Судом не приймаються доводи відповідача про те, що пунктом 5 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проаналізувавши у сукупності положення статей 22, 58 Конституції України, статтю 9 КЗпП України, суд приходить висновку, що нові Закони, які погіршують становище працівників, зокрема призводять до зменшення певних виплат, розмір яких врегульований до прийняття цих Законів, договорами про працю не мають зворотної сили.

Таким чином, Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України» погіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив його право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотньої сили та не може бути застосований при визначення розміру цієї допомоги.

Твердження ж відповідача про те, що, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06 грудня 2016 року, фактичний розмір матеріальної допомоги на оздоровлення не змінювався, а змінилась лише розрахункова величина, судом не приймаються, так як вказані зміни потягли зміну реального розміру допомоги, про що зазначено вище.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо недоплати позивачу частини матеріальної допомоги на оздоровлення є неправомірними.

Так судом, встановлено, що недоплачена сума матеріальної допомоги за 2017 рік становить 1095,00 грн. (3200 – 2105), за 2018 рік - 1520,50 грн. (3723,00 – 2202,50), за 2019 рік - 1664,25 грн. ( 4173,00 – 2508,75), за 2021 рік - 1460,00 грн. (6000,00 – 4540,00), що разом становить 5739,75 грн., розмір якої підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо строків позовної давності слід зазначити наступне, за змістом ст.2 Закону України «Про оплату праці», до складу заробітної плати крім основної та додаткової, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Матеріальна допомога на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, є систематичною матеріальною допомогою. Це визначає пункт 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Госкомстату від 13 січня 2004 року № 5. Таку допомогу виплачують робітникам певних категорій: на оздоровлення; через екологічний стан регіону. Матеріальна допомога на оздоровлення належить до заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до фонду оплати праці.

Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави дійти висновку про те, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати, а отже до позовних вимог щодо спірних правовідносин застосовуються скорочені строки позовної давності, встановлені нормами ст.233 КЗпП України.

Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України (із змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Водночас, на підставі п.1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 КЗпП, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався, і був відмінений постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24.00 год. 30 червня 2023 року.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Отже, строки звернення позивача до суду за вирішенням трудового спору не було пропущено, оскільки з вимогою про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 2017 року по 2021 рік він мав право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку про відсутність підстав для застосування до вказаного спору строків позовної давності і відмови з цих підстав у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на те, що стороною позивача було надано до суду ордер №1367764 від 06.03.2025 р., договір про надання правової допомоги №06/03/02 від 06.03.2025 року, акт № 1 про надання правової допомоги від 06.03.2025 р., квитанцію №3333380 від 06.03.2025 року, яка свідчить сплату позивачем послуг адвоката в суму 2500,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською допомогою на ім`я Борисенко А.В., копію посвідчення адвоката України на ім`я Борисенко А.В., суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. (а.с.32-39).

Представник відповідача в обґрунтування заперечень щодо сплати витрат на правничу допомогу зазначала про неодноразове звернення адвоката Борисенко А.В. до районних судів, при цьому, враховуючи ідентичність поданої позовної заяви до вже розглянутих судом справ, за якими стягнуто витрати на правничу допомогу, тому підготовка правової позиції, аналіз судової практики, які входять до складання позовної заяви в акті № 1 від 06.03.2025 року про надання правової допомоги, не є доцільними. Тому витрачений час на вивчення документів та підготовку позовної заяви не можу бути значним, а отже розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню.

В обґрунтування відповідача заперечень щодо сплати витрат на правничу допомогу, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. є співмірними з ціною позову, з обсягом роботи та часом, витраченим адвокатом на складання даного позову, тому враховуючи викладене та наявність доказів понесених витрат на сплату правничої допомоги, вказані витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення – задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2021 рік у сумі 5739 ( п`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн. 75 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя                                                Ю.В. Фирса