РІШЕННЯ  

                                                         іменем  України   

                      Справа № 2-348/11

"12" грудня 2011 р.                                                        

                       Піщанський районний суд

                                                                                                      Вінницької області

в складі : головуючого судді                                                       Болнара В.В.                                                      

                при секретарі                                                                Ласка Л.В.

                з участю представника позивачів                              ОСОБА_1

                 представника відповідача                                         Процко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Студенянської сільради про поновлення на роботі та стягнення зарплати за вимушений прогул , -

                                                                          ВСТАНОВИВ :

     Своїми позовами до суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили поновити їм строк звернення до суду , як пропущений по поважних причинах ; поновити їх на роботі в комунальному закладі , Студенянська дільнична лікарня «, стягнувши з відповідача на їхню користь заробітну плату за час вимушеного прогулу .

     При цьому посилались на те , що розпорядженнями сільського голови від 11.05.2011 р. № 16 та від 16.05.2011 р. № 17 їх було звільнено з роботи з посад відповідно кухаря і машиніста з прання білизни Студенянської дільничної лікарні за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України . Своє звільнення вважали незаконним , оскільки відповідно до Статуту закладу право призначати та звільняти працівників має лише головний лікар за згодою власника , а не сільський голова . Посилались на те , що сільський голова примусив їх написати заяви про звільнення за угодою сторін , який неодноразово викликав їх після виходу з відпустки . Копії розпорядження про звільнення та трудові книжки отримали  в день звільнення .

     Вважали , що встановлений законом строк для звернення до суду пропустили по поважних причинах , оскільки спочатку звернулись в прокуратуру . Проте листами від 28.07.2011 р. , які отримали тільки 03.08.2-11 р. , їм було повідомлено , що вони мають право звернутись безпосередньо до суду за захистом своїх прав . 02.09.2011 р. вони звернулись до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Студенянської сільради про поновлення на роботі та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу , але ухвалами суду їм було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі і роз*яснино , що дана заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства . Ухвала суду не була оскаржена .

     В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 , доповнивши позовні вимоги позивачів вимогою про скасування розпоряджень про їх звільнення , підтримуючи позовні вимоги , посилався на те , що пропозиція про звільнення за угодою сторін виходила саме від відповідача , а не від позивачів , тому мав місце психологічний тиск зі сторони сільського голови . Вважав , що дійсною причиною звільнення позивачок з роботи була реорганізація комунального закладу зі скороченням їхніх посад .

     Представники відповідача Кирнасівський О.П. –сільський голова , та Процко О.В. проти задоволення позову заперечували , посилаючись на пропуск позивачами строку для звернення до суду з позовом , заперечували факт написання останніми заяв про звільнення за угодою сторін під тиском , а також на те , що комунального закладу «Студенянська дільнична лікарня «вже не існує.

     Аналізуючи пояснення сторін , свідків , матеріали справи , суд вважає позов не підлягаючим задоволенню , виходячи з наступного .

     Як вбачається з наявних в матеріалах справи відповідей прокуратури на адресу позивачів від 28.07.2011 року , ухвал суду про відмову у відкритті провадження в адміністративних справах вони дійсно звертались за захистом своїх прав . Разом з тим , суд вважає , що ці обставини не позбавляли позивачів можливості в строк , встановлений ст. 233 КЗпП України , і належним чином звернутись до суду за захистом своїх прав , тобто , в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки . Самі позивачі стверджували , що трудові книжки їм були видані у день звільнення .

     Дійсно , як встановлено з показів свідків ОСОБА_6 –керівника Центру , ОСОБА_7- бувшого головного лікаря Студенянської лікарні  , ОСОБА_8 , наявних в справі матеріалів –рішення районної сесії , Статуту комунальної установи «Піщанський районний медичний центр первинної медико- санітарної допомоги « на даний час , у зв*язку з реорганізацією сфери охорони здоров*я , на території Студенянської сільради функціонує саме Центр , а не лікарня . Разом з тим , як встановлено з показів цих же свідків , листа прокуратури лікарня із запису із Єдиного державного реєстру підприємств , організацій та установ у зв*язку з припиненням існування лікарня не виключена , а тому вона не рахується ліквідованою і її власником згідно даного реєстру є Студенянська сільрада .

     У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства , установи , організації не припиняє дії трудового договору .

     Як встановлено з показів свідка ОСОБА_7 на час звільнення позивачів він вже не працював головним лікарем лікарні , а на посаді лікаря-стоматолога в новоствореному Центрі . Тому він , як передбачено Статутом лікарні , на який і посилаються позивачі , не міг приймати рішення стосовно звільнення позивачів з роботи .

     Таким чином сільський голова , як власник , за відсутністю уповноваженого органу - головного лікаря , і прийняв рішення про звільнення з роботи  за угодою сторін позивачів на підставі поданих ними заяв , написання яких під тиском з боку відповідача в судовому засіданні не встановлено , тобто з їхньої ініціативи .

    Крім того в судовому засіданні встановлено з показів свідків ОСОБА_6. , ОСОБА_9, представника відповідача ОСОБА_5 , що позивачам , у зв*язку з наступною реорганізацією , пропонувалась інша робота , але вони від неї відмовились і після виходу з відпустки продовжували виходити на роботу .

     На підставі ст..ст. 36 , 233 , 235 КЗпП України , керуючись ст..ст. 15 , 57 , 212-215 , 292 , 294 ЦПК України , суд , -

                                                               ВИРІШИВ :

     В задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Студенянської сільради про поновлення на роботі та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу відмовити за пропущенням строку позовної давності та безпідставністю .

     Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів .

     СУДДЯ : :