ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"23" жовтня 2006 р. Справа №20/5470-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Хмельницький
до Приватного підприємства "Францішек - В", с. Лісові Грінівці, Хмельницького району
про стягнення 2662,39 грн.
Суддя Гладій С.В.
Секретар судового засідання Кохан І.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Мороз Т.М. - за дор. № 01-04/33 від 13.01.2006р.
від відповідача – Мацюк В.А. - директор підприємства.
Суть спору : Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з приватного підприємства "Францішек - В", с. Лісові Грінівці, Хмельницького району 2544,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 118,39 грн. пені за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач, всупереч вимогам статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою для підприємств, установ та організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, не створив 1 робоче місце для працевлаштування інваліда і відповідно до статті 20 Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за нестворене робоче місце.
Відповідач у судовому засіданні та у запереченнях на позов проти позову заперечує. Посилається на те, що Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладає на підприємства (об'єднання), установи, організації обов'язок створювати для інвалідів певні умови праці і забезпечувати їм соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством. Посилається на п. 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України від 03.05.95 № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. На підприємстві відповідно до встановленого нормативу було створено одне звичайне робоче місце для працевлаштування інвалідів, хоча воно так і не було зайняте інвалідами, але про вакантність даного місця відповідач інформував відповідні органи. Вказаними органами інваліди для працевлаштування на підприємство не направлялись, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування. Звертає увагу на те, що з положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені ним робочі місця. Вважає, що відповідач не порушив покладений законодавством обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже, і не може нести відповідальності, що встановлена ст. 20 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні", оскільки не зобов'язаніий забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів.
Крім того, посилається на ч.3 ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації сплачують штрафні санкції за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Але підприємство за фінансовими результатами 2004року не має прибутку, про що свідчить Звіт про фінансові результати за 2005рік. У зв'язку із чим підприємство не має фінансових можливостей сплачувати так званні штрафні санкції. Звертає увагу, що відповідальність підприємств (об'єднань), установ і організацій у вигляді штрафних санкцій згідно із ст. 20 Закону не пов'язується з причинами, які зумовили недодержання підприємством, установою чи організацією нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Тому штрафні санкції за недодержання цього нормативу фактично набирають характеру не майнової відповідальності, а обов'язкового платежу, не передбаченого законом. Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Крім того, ч.2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Доказом вжиття необхідних заходів зі сторони підприємства є створення робочого місця для інвалідів, та вакантність даного місця про що свідчить державна статистична звітність за формою № 3-ПН за 2005рік, а також відсутність звернень інвалідів з метою працевлаштування самостійно чи за направленнями відповідних органів. На підставі вищевикладеного позовну заяву не визнає.
Розглядом матеріалів справи встановлено :
Приватне підприємство "Францішек - В", с. Лісові Грінівці, Хмельницького району зареєстроване як юридична особа, тому, відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов’язане дотримуватися встановленого Законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
У 2006 році відповідачем поданий до позивача Звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, в якому відповідачем зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 25 осіб, кількість працюючих інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) –не визначена; чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до 4-х відсотковому нормативу – 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників зазначено в сумі 63,60 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника – 2544,00 грн.
На підставі даних звіту позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2544,00 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Крім того, за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій ( до 15.04.06 ) позивачем нараховано пеню в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, яка становить 118,39 грн.
На момент розгляду справи по суті адміністративно-господарські санкції та пеня відповідачем не погашені.
У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені позивач звернувся з позовом до суду.
Позивачем подано лист Хмельницького міського центру зайнятості № 19-02/523 від 28.08.2006р. в якому зазначено, що ПП "Францішек-В" подавало звіт по формі 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідачем подано копію Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (форми № 1-м) відповідача за 2005рік, згідно яких відображено, що за звітний період відповідач був збитковим. Крім того, надано копії звітів форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на 28.01.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 28.02.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 28.03.2005р.(потреба в 1 особі-інваліда), станом на 28.04.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 24.05.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 29.06.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 28.07.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 28.08.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 28.09.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 28.10.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 28.11.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 28.12.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд приймається до уваги наступне:
Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно ч.1 ст. 19. Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( із змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів (ч.2 ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ч.1 ст.20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
При цьому, п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення), передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно, вказаним Положенням визначено, що робоче місце інваліда – це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Відповідно до наданого позивачем листа Хмельницького міського центру зайнятості № 19-02/523 від 28.08.2006р. ПП "Францішек-В" подавало звіт по формі 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005р. відповідач передбачив 1 робоче місце для штатного працівника - інваліда, створеного відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“. При цьому, відповідач у поданих до Хмельницького міського центру зайнятості звітах форми 3-ПН повідомив про потребу в працевлаштуванні інвалідів, а саме визначив в звітах : від 28.01.2005р. про потребу в 1 особі-інваліда, від 28.02.2005р. - в 1 особі-інваліда, від 28.03.2005р. - в 1 особі-інваліда, від 28.04.2005р. - в 1 особі-інваліда, від 24.05.2005р. - в 1 особі-інваліда, від 29.06.2005р. - в 1 особі-інваліда, від 28.07.2005р. - в 1 особі-інваліда, від 28.08.2005р. - в 1 особі-інваліда, від 28.09.2005р. - в 1 особі-інваліда, від 28.10.2005р. - в 1 особі-інваліда, від 28.11.2005р. - в 1 особі-інваліда, від 28.12.2005р. - в 1 особі-інваліда.
Судом зважається на те, що оскільки відповідачем вжито передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладено обов’язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за не направлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштовуватись на підприємство відповідача. Всупереч ст.71 КАС України доказів, які в спростували зазначене, позивачем не подано.
Враховуючи, викладене суд вважає за необхідне в задоволенні позову частині стягнення 2544,00 грн. адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Щодо нарахування пені в розмірі 118,39 грн., судом приймається до уваги наступне:
Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Тобто, зазначеною другою частиною статті 20 Закону встановлено нарахування пені на повну суму недоїмки виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Таким чином нарахуванню пені передує сплата адміністративно-господарських санкцій. Оскільки відповідачем сплата не проводилась, позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою про стягнення 118,39 грн. пені.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п. п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Приватного підприємства "Францішек - В", с. Лісові Грінівці, Хмельницького району про стягнення 2662,39 грн. відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гладій
Віддруковано в 3-х примірниках :
1 – до матеріалів справи
2 – позивачу
3 –відповідачу