Справа № 2-2453/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        "24" жовтня 2011 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді  Мальцевої Є. Є.,  при секретарі Юрченко В.О., за участю представника позивача ОСОБА_1,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4   про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом  виселення,

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2011 року позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просить усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом  виселення ОСОБА_3 17.10.2011 року уточнила свої позовні вимоги, просила виселити з спірного приміщення також і  ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, пояснила, що вона є власницею спірної квартири на підставі договору дарування, належним чином нотаріально посвідченого, укладеного 19.01.2010 року між нею та попереднім власником квартири ОСОБА_5. 30.06.2009 року ОСОБА_5 купила  квартиру у ОСОБА_6. 16.01.2009 року між відповідачем ОСОБА_3 та колишнім власником квартири ОСОБА_6 був укладений договір найма житлового приміщення у вказаній квартирі.  Згідно до умов договору строк найму приміщення складав з 20.01.2009 року по 20 грудня 2009 року. Позивачці було відомо, що в квартирі проживає ОСОБА_3 із дружиною, але вона згодна була дати їм час до кінця зими 2009-2010 р.р. , щоб вони знайшли інше житло. Але відповідачі і на даний час проживають у квартирі, користуються нею безоплатно, сплачували  тільки комунальні послуги до 19.07.2011 року. Позивачка неодноразово зверталася до відповідачів із проханням добровільно звільнити її  квартиру, вони не відмовляються, а  квартиру не звільняють, чим перешкоджають їй у користуванні її житловим приміщенням, оскільки вона має  намір вселитися у квартиру. Відповідачі пропонували їй укласти новий договір найму із ними, вона відмовилася, ніяких договорів із ним не укладала, і ніяких домовленостей не має.  Просила виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1.

Представник позивачки  у судовому засіданні позов підтримав на зазначених у позові підставах, просив позов задовольнити.

Відповідачі позов не визнали, оскільки вважають, що між ними та позивачкою існують договірні стосунки. З моменту укладання договору в 2009 року ОСОБА_3  проживає  у даній квартирі, а ОСОБА_4 – з 17.07.2009 року. Позивачці було відомо, що ОСОБА_4 проживали у квартирі  на час, коли ОСОБА_2 отримала право власності на неї.  Вона була згодна, щоб вони проживали у квартирі, а вони оплачували їй орендну плату у розмірі 800 грн на місяць і вносили плату   за електроенергію та водопостачання, про наявність такого договору свідчить розписка позивачки, надана до матеріалів справи як доказ.  Договір  оренди укладали усно: вони повідомили позивачку, що мають намір проживати у квартирі довгий час,  письмово ніяких домовленостей з позивачкою не оформлювали. Але відповідачі вважають, що в даному випадку недодержання письмової форми договору не тягне його недійсності, і, відповідно до ст. 821 ЦК України, якщо  у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п’ять років, а з січня 2010 року такий строк не сплинув. Відповідачі мають кожний своє місце реєстрації, але бажають користуватися квартирою позивачки, оскільки вона має зручне для них місце розташування, і не бажають звільняти вказане приміщення. Відповідачі були б згодні на реєстрацію за адресою спірного приміщення,  не дає згоди позивачка. 20.09.2011 року ОСОБА_3 поштовим переказом оплатив ще 800 грн орендної плати, оскільки ОСОБА_2 відмовляється приймати гроші. Вважають, що даний позов викликаний наміром ОСОБА_2 передати  квартиру у найм іншим особам за більшу суму, незважаючи на існуючі відношення оренди із ними, але  не тим, що порушені її права як власника, хоча відповідачі  вносять їй орендну платню, розмір якої також письмово не обумовлювали. Виселятися з даної квартири не згодні, оскільки їм  зручно там  проживати, а не за місцем реєстрації кого-либонь з них.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування від 19.01.2010 року,  посвідченого  державним  нотаріусом Третьої Маріупольської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 подарила, а ОСОБА_2 отримала  у власність квартиру АДРЕСА_1.  Право власності за позивачем на зазначений будинок зареєстровано Маріупольським БТІ 01.02.2010  року, номер запису 54129. З даного договору слідує, що ОСОБА_5 на момент укладання угоди була  власником квартири на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2009 року.  З пояснень позивачки слідує, що її дочка ОСОБА_5 купила квартиру у ОСОБА_6, що сторони не оспорюють.

З копії листа на ім.»я ОСОБА_3 від ОСОБА_2 вбачається. що власник квартири 19.07.2011 року попередила відповідачів про необхідність звільнити квартиру у строк до 31.07.2011 року, й такий лист відповідач отримав рекомендованою поштою 22.07.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З відомостей у паспорті вбачається,  що відповідач ОСОБА_3   зареєстрований за адресою АДРЕСА_3,  з 05.04.2011 року. З паспортних відомостей ОСОБА_4 вбачається, що вона зареєстрована  за адресою   АДРЕСА_2, з 20.11.2005 року.

Актом КСН МКР «232-й квартал» від 03.08.2011 року підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_1 з 20.01.2009 року по даний час, що не оспорював і відповідач.

До матеріалів справи позивачем доданий договір найму жилого приміщення від 16.01.2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про найм відповідачем жилого приміщення у спірній квартирі строком з 20.01.2009 року по 20.12.2009 року. Договір дарування вказаної квартири був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 19.01.2010 року, тобто після закінчення строку найму житла ОСОБА_3, позивачкою був, відповідно, оформлений технічний паспорт на вказану трикімнатну квартиру на своє ім»я. Право власності ОСОБА_2 належним чином зареєструвала в БТІ м.Маріуполя, про що свідчить витяг про реєстрацію від 01.02.2010 року. Згідно до особистого рахунку квартири в ній ніхто не зареєстрований.

Відповідно до вимог ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Згідно до вимог ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Письмовий договір найму із позивачкою вони не укладали.  Якщо погоджуватись із думкою відповідача, що  ОСОБА_2 слід вважати наймодавцем, а, відповідно до ст. 814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого в найм, до нового власника переходять права та обов»язки наймодавця,  то статтею 821 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на  строк, встановлений договором: в даному випадку  з 20.01.2009 року по 20.12.2009 року. Пунктом 4.1.10. договору обумовлений обов’язок наймача звільнити спірне приміщення після спливу строку найма або за вимогою наймодавця у випадку порушення умов договору чи його дострокового розірвання.

Наймодавець не вимагав відповідача звільнити квартиру достроково, але договором не передбачені умови  продовження його дії поза межами обумовленого сторонами строку.

З розписки, наданої суду відповідачем, вбачається, що 08.07.2011 року ОСОБА_2 визнавала відсутність боргу в нього за комунальні послуги та орендну плату, тому відповідач ОСОБА_3  вважає це доказом наявності договору оренди.  Позивачка ОСОБА_2 не оспорювала, що давала таку розписку, але пояснювала її зміст тим, що мала на увазі комунальні послуги, не намагаючись укласти договірні відношення, а маючи на увазі виселення відповідачів без спору щодо комунальних оплат. ОСОБА_2 не вважає, що плата за комунальні послуги є орендною платою, категорично заперечує проти проживання відповідачів у своєї квартирі. Тому суд не приймає вказану розписку як доказ найму, квартири, а отримання позивачкою грошей за комунальні послуги або за користування квартирою вважає її правом власника майна.

          Судом  встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі правовстановлюючих документів, які відповідають вимогам закону.  Відповідачами не надано суду письмового договору оренди спірного житлового приміщення, який дає їм право на проживання у її квартирі. Напроти, дії відповідача ОСОБА_3, який у квітні 2011 року зареєстрував своє місце проживання за іншою адресою, свідчать про те, що він обрав своє місце проживання не за адресою квартири позивачки. Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України,  який на законних підставах перебуває на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої він хоче  проживати чи перебувати;  місце проживання – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; а реєстрація – це добровільне внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації особою, яка надає такі відомості.

           Посилання відповідачів на те, що вони сплачували орендну плату позивачці за час проживання з моменту отримання нею права власності  і до 19.07.2011 року, підтверджують тільки те, що вона періодично отримувала з них плату за користування квартирою без жодних зобов’язань. Доводи відповідачів, що вони не бажають звільнити квартиру, оскільки вона зручно розташована недалеко від місця роботи відповідачки, суд не приймає до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Той факт, що відповідач ОСОБА_3 переказав позивачці поштою 800 грн під час розгляду справи за даним позовом 20.09.2011 року, на думку суду, не може свідчити про наявність договору оренди, а підтверджує тільки намір відповідача продовжити користуватися вказаним приміщенням безпідставно, всупереч волі власника житла.  

         Виходячи з наведеного  позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 208, 321, 386,  391, 811, 814, 821  ЦК України, ст.ст.10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,  суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення  -  задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 з усім належним їм майном. .

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд  м. Маріуполя Донецької області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана  протягом десяти днів  з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому засіданні  під час проголошення  рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання  копії цього рішення.
          

 Суддя:                                                            Є.  Є.  Мальцева