ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"18" жовтня 2006 р. Справа №20/5339-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Хмельницький
до Хмельницького міського комунального підприємства "Муніципальна дружина",
м. Хмельницький
про стягнення 5349,47 грн.
Суддя Гладій С.В.
Секретар судового засідання Кохан І.В.
За участю представників сторін:
від позивача –Мороз Т.М. –за дов. № 01-04/33 від 13.01.2006р.
від відповідача –Кащук А.І. - начальник підприємства.
Суть спору : Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з Хмельницького міського комунального підприємства "Муніципальна дружина", м. Хмельницький 5119,23 грн. адміністративно-господарських санкцій та 230,24 грн. пені за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач, всупереч вимогам статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою для підприємств, установ та організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, не створив 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів і відповідно до статті 20 Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця.
Відповідач у судовому засіданні та у запереченнях на позов проти позову заперечує. Стверджує, що створити робоче місце інваліду, який виконував би обов'язки охоронця не можливо, так як для підтвердження професійної придатності працювати охоронцем зі зброєю, претендент на посаду охоронця проходить медичну комісію, висновок якої є підставою для адміністрації підприємства при підборі кадрів. Крім того, в штатному розкладі підприємства, поряд з посадою охоронця існують посади: начальника підприємства, головного бухгалтера, інспектора по кадрах, на яких працюють спеціалісти з 1996року. Підстав для їх звільнення з метою створення місць для інвалідів немає. У доповненні до заперечення звертає увагу, що в звітності "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік" / код рядка 02 / було показано, що середньо-облікова кількість платних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність осіб становить 0,3. Така цифра показана на підставі того, що з 01.11.2005р. на посаду охоронця був прийнятий (на підставі дозволу медичної комісії) інвалід 3-ї групи Мазур О.Г., а з 26.12.2005р. - Цимбал О.К. - інвалід 2-ї групи. Позивач в розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій вказав, що кількість фактично працюючих інвалідів становить "0" чоловік, що перечить фактичній наявності працюючих інвалідів на підприємстві.
Розглядом матеріалів справи встановлено :
Хмельницьке міське комунальне підприємство "Муніципальна дружина", м. Хмельницький зареєстроване як юридична особа, тому, відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов’язане дотримуватися встановленого Законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Відповідно до звіту форми № 10-ПІ за 2005 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів, відповідачем визначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу що становить 26 особи, з них статус інваліда мають 0,3 особи, фонд оплати праці штатних працівників –133,10тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 4270,00 грн.
На підставі цього позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що склали 5119,23 грн., враховуючи норматив згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій чисельність інвалідів які мали б працювати на підприємстві становить 1 особа, тому відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 5119,23 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону, позивачем, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано 230,24 грн. пені виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій та пені позивач просить суд стягнути 5349,47 грн.
Відповідачем надано копії звітів форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на станом на 01.11.2004р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 01.12.2004р. (потреба в 1 особі-інваліда). Крім того, надано довідки, що на посаді охоронців працюють з 01.11.2005р. по теперішній час інвалід 3-ї групи Мазур О.Г., а з 26.12.2005р. - Цимбал О.К. - інвалід 2-ї групи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд приймається до уваги наступне:
Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно ч.1 ст. 19. Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( із змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів (ч.2 ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ч.1 ст.20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
При цьому, п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення), передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно, вказаним Положенням визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005р. відповідачем передбачено 0,3 робочих місця для штатних працівників - інвалідів, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“. При цьому, відповідач у поданих до Хмельницького міського центру зайнятості звітах форми 3-ПН повідомив про потребу в працевлаштуванні інвалідів, а саме визначив в звіті від 01.11.2004р. про потребу в 1 особі-інваліда, від 01.12.2004р. про потребу в 1 особі-інваліда.
Крім того, відповідно до наданих відповідачем довідок, вбачається, що на посаді охоронців працюють з 01.11.2005р. по теперішній час (на підставі дозволу медичної комісії) інвалід 3-ї групи Мазур О.Г., а з 26.12.2005р. - Цимбал О.К. - інвалід 2-ї групи.
За таких обставин, відповідачем вжито заходи для працевлаштування інвалідів.
Судом зважається на те, що оскільки відповідачем вжито передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладено обов’язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій.
Всупереч ст.71 КАС України доказів, які в спростували зазначене, позивачем не подано.
Враховуючи, викладене суд вважає за необхідне в задоволенні позову частині стягнення 5119,23грн. адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Щодо нарахування пені в розмірі 230,24 грн., судом приймається до уваги наступне:
Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Тобто, зазначеною другою частиною статті 20 Закону встановлено нарахування пені на повну суму недоїмки виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Таким чином нарахуванню пені передує сплата адміністративно-господарських санкцій. Оскільки відповідачем сплата не проводилась, позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою про стягнення 230,24 грн. пені.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п. п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Хмельницьке міське комунальне підприємство "Муніципальна дружина", м. Хмельницький про стягнення 5349,47 грн. відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гладій
Віддруковано в 3-х примірниках :
1 –до матеріалів справи
2 –позивачу
3 –відповідачу