У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.04.08 Справа №15/272-07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Шевченко Т. М. , Юхименко О.В.
при секретарі: Шерник О.В.
За участю:
представників позивача:ОСОБА_3- дов. №3698 від 21.08.07р.
представників відповідача: ОСОБА_4 - дов. №224 від 29.01.08р., ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_1.
представників третьої особи: не з'явився
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Нижні Сірогози Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.07р. у справі № 15/272-07
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Нижні Сірогози Херсонської області
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, смт. Нижні Сірогози Херсонської області
третя особа без самостійних вимог: Херсонська обласна державна хлібна інспекція, м. Херсон
про стягнення 54 263,08 грн.
та за зустрічним позовом: Приватного підприємця ОСОБА_2, смт. Нижні Сірогози Херсонської області
до Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Нижні Сірогози Херсонської області
про визнання недійсним договору безоплатного зберігання
ВСТАНОВИВ:
У судовому засіданні 29.01.08р. оголошувалась перерва. Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.02.08р. розгляд справи відкладався.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно - апаратного комплексу «Діловодство суду».
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду №272 від 19.02.2008р. справа №15/272/07 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач); суддів: Кагітіної Л.П., Юхименка О.В.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.08р. розгляд справи відкладено для виготовлення постанови та оголошення її у судовому засіданні у повному обсязі.
У зв'язку з виробничою необхідністю склад колегії суду змінено, розпорядженням В.О. голови Запорізького апеляційного господарського суду №652 від 08.04.08р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Шевченко Т.М., Юхименко О.В.
Колегія суддів прийняла справу до провадження у цьому складі.
У судовому засіданні 08.04.08р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.11.2007р. по справі №15/272-07 (суддя Клепай З.В.) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішення суду мотивоване ст.180 ГК України, відповідно до якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Як вбачається зі спірного договору, сторони передбачили лише те, що позивач за зустрічним позовом приймає на схов, а відповідач передає 40 тон насіння соняшника. Ні його якість, ні ціна, ні порядок передачі та приймання на схов сторони не передбачили. Крім того рішення суду мотивоване тим, що в порушення ст.7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» у спірному договорі не міститься умов, яке насіння соняшника було здано на схов, його якість та зобов'язання суб'єкта, що прийняв зерно, гарантувати якість його збереження. За таких обставин судом встановлено, що договір є неукладеним, відповідно до п.8 ст.181 ГК України, оскільки при його укладенні сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов. Тому у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Як наслідок, судом відмовлено у задоволенні первісного позову, оскільки неукладений договір не породжує для сторін будь - яких зобов'язань, тобто у відповідача відсутній обов'язок зберігання насіння соняшника, та відповідно у позивача відсутнє право вимагати повернення цього насіння зі зберігання. Відповідно до п.8 ст.181 ГК України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Тому позивач має право вимагати повернення його насіння соняшника на загальних підставах, з доведенням факту його передачі відповідачу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати, позов в цій частині задовольнити.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що на виконання спірного договору, між сторонами у справі був укладений акт приймання - передачі від 28.09.04р., відповідно до якого ПП ОСОБА_2 прийняв 40 тон насіння соняшника у повному обсязі. Договором зберігання сторонами не було передбачено терміну зберігання, тому, відповідно до ч.2 ст.938 ЦК України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. 13.04.07р. в порядку ст.530 ЦК України відповідачу пред'явлено вимогу про повернення отриманого насіння соняшника. У зв'язку з її невиконанням позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.
Представник ППОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
ПП ОСОБА_2 у запереченнях на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні вказали на безпідставність вимог позивача, просять залишити їх без задоволення. При цьому зазначили, що спірне зерно насіння соняшника від ППОСОБА_1 в натурі не передавалось, а договір укладався на прохання останнього для отримання кредиту. Зауважили, що у відповідача відсутні спеціалізовані приміщення для зберігання зерна. Позивачем не надано жодного товаророзпорядчого документа (накладна, розрахунок, тощо) у підтвердження факту передачі насіння соняшника на зберігання. Крім того, представник ПП ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що за адресою, вказаною Нижньосірогізьким відділенням Ощадбанку №3148 (смт. Нижні Сірогози, вул. Степова,12) при перевірці заставленого майна для надання кредиту позивачу, знаходяться багато складів, власниками яких є різні особи. Належний їм склад за вказаною адресою є недобудованим та не придатним для зберігання зерна.
Крім того, представником ПП ОСОБА_2 заявлено клопотання про виклик свідків у судове засідання для підтвердження обставин, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу та додаткових доказах. Дане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки свідки не є учасниками судового процесу у господарському судочинстві, тому їх пояснення не можуть бути залученими до матеріалів справи у якості доказів.
Херсонська обласна державна хлібна інспекція телеграмою від 17.03.08р. просила розглянути справу без їх участі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України , апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Правовідносини щодо зберігання майна регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частинами 1 та 3 статті 937 ЦК України встановлено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
З аналізу даних норм випливає, що договір зберігання між позивачем і відповідачем повинен бути укладений в письмовій формі і істотною умовою договору є його предмет, оскільки для письмової форми достатньо розписки або іншого документа, підписаного зберігачем, а строк зберігання може не встановлюватись.
Місцевий суд при наданні оцінки договору щодо істотних умов необгрунтовано послався на ст.7 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, оскільки ч.2 цієї статті стосується договорів складського зберігання, який згідно зі статтею 25 Закону укладається між зерновим складом та субєктом ринку зерна.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.04р. між сторонами був укладений договір, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає на зберігання 40 тонн насіння соняшника врожаю 2004 року. Також сторони домовились, що договір є безоплатний. Договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений печатками.
Підписання договору та подальше його виконання свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх умов договору, а тому колегія вважає, що договір є укладений.
Господарський суд прийшов до висновку, що відсутні докази передання насіння соняшнику на схов лише з тих підстав, що ні позивач ні відповідач не задекларували насіння соняшнику у відповідності до вимог ст.ст.19, 20 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”.
Однак колегія судів не може з цим погодитися, оскільки сам факт недекларування не може бути достатнім доказом щодо передачі насіння соняшнику на зберігання.
Навпаки, факт передачі насіння соняшнику на зберігання підтверджується матеріалами справи, а саме:
- актом передачі від 28.09.04р., підписаним сторонами, яким засвідчено, що насіння соняшнику в кількості 40 тонн, яке належить ОСОБА_1 передано на зберігання ОСОБА_2 (т.1 а.с.120);
- довідкою від 25.02.05р., підписаною ОСОБА_2, про те, що насіння соняшнику в кількості 40 тонн, яке належить ОСОБА_1 знаходиться у нього на зберігання згідно договору від 28.09.04р. (т.1 а.с.121);
Крім того, факт наявності насіння соняшнику в кількості 40 тонн підтверджується звітом про оцінку майна ОСОБА_1 від 16.03.05р., виконаного ПП ОСОБА_5, (т.1 а.с.134 - 141), актом сумісного огляду майна, що пропонується в заставу від 21.02.05р.. складеним представниками ВАТ “Державний ощадний банк України” (т.1 а.с.143), посвідченням про кондиційність насіння №290-293 (т.1 а.с.138).
Оскільки договором , укладеним між сторонами не було визначено строк зберігання, то позивач, відповідно до ч.2 ст.938 ЦК України, направив відповідачу вимогу про повернення насіння соняшнику в кількості 40 тонн, а в разі його відсутності відшкодувати вартість.
Відповідно до ч.1 ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання.
Відповідач насіння соняшнику позивачу не повернув у звязку з його відсутністю.
Згідно ч.1 ст.950 КЦ України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Статтею 951 ЦК України встановлено, що, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
Відповідно до ч.3 ст.623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Згідно ціновій довідки Херсонської торгово-промислової палати від 29.08.07р. середня ціна на насіння соняшника станом на 29.08.07р. в Херсонській області складала 2200 грн. (мінім. - 2100, максим.- 2300).
За таких підстав збитки завдані позивачу на суму 88000 грн., якай підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується зустрічного позову про визнання договору недійсним, то колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду про відмову в задоволенні позову але з інших підстав.
Відповідно до ст.33 ГК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких фактичних даних, які б підтверджували його доводи, що договір, укладений сторонами 28.09.04р. є фіктивним. Навпаки, матеріали справи свідчать про його виконання сторонами.
Твердження ПП ОСОБА_2, що ним придбаний недобудований склад в якому неможливо зберігати зерно, не може бути доказом відсутності правовідносин щодо зберігання зерна а є лише елементом аргументації.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Нижні Сірогози Херсонської області задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.07р. у справі № 15/272-07 скасувати частково.
Первісний позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, смт. Нижні Сірогози Херсонської області на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Нижні Сірогози Херсонської області 88000грн. вартості 40 тон насіння соняшника, 880грн. державного мита, 440грн. витрат за апеляційний перегляд та 118грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.
Видачу наказу з урахуванням поштових та банківських реквізитів сторін доручити господарському суду Херсонської області.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Шевченко Т. М. Юхименко О.В.