КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 10.10.2007                                                                                           № 35/306

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Корсака В.А.

 суддів:             Коршун Н.М.

              

 За участю представників:

 від позивача - Жураковська Л.А. - представник за довіреністю,

 від відповідача - ОСОБА_1 - Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа, ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

  від третьої особи - представник не з'явився. 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.03.2007

 у справі № 35/306  

 за позовом                               ПП "Троєщанин "

 до                                                   Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 третя особа відповідача           ВАТ Державний ощадний банк України в особі Головного управління по м.Києву та Київській області

 третя особа позивача                      

 про                                                  усунення перешкод у користуванні домоволодінням

 

ВСТАНОВИВ:

  У вересні 2006 року Приватне підприємство “ Троєщанин “ звернулось з позовом до  Суб”єкта  підприємницької діяльності ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням, яке знаходиться за адресою: м. Київ, с. Троєщина, вул. Леніна, буд. 56, та не чинити позивачу перешкод у користуванні зазначеним домоволодінням.

 

     В  ході судового розгляду даної справи представник позивача уточнив свої позовні вимоги та просив усунути перешкоди у користуванні спірним  домоволодінням шляхом виселення відповідача з нього.

    Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2006 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство Державний Ощадний банк України, оскільки судом було встановлено, що спірне домоволодіння є  предметом Договору фінансового лізингу домоволодіння, укладеного 14.08.1998 року між Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України в особі керуючого Мінським відділенням 8142 Ощадного банку України м. Києва та   Приватним  підприємством “ Троєщанин “ в особі директора ОСОБА_1  

    В процесі судового провадження даної справи відповідачем заявлено зустрічний позов до ПП “ Троєщанин “ про забезпечення виконання зобов”язання.

   Ухвалою Господарського суду м. Києва від  09.01.2007 року зустрічна позовна заява  Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 повернута без розгляду ( а.с. 2-3, Т.2 ). Зазначена Ухвала не оскаржена сторонами у справі в передбаченому законом порядку.

 

   Рішенням Господарського суду  м.Києва  від 29.03.2007 р. у справі № 35/306  позов задоволено повністю.  Зобов”язано Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні домоволодінням шляхом виселення його з приміщення, яке розташоване за адресою : м.Київ. с. Троєщина, вул. Леніна № 56. Присуджено до стягнення з Суб”єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства “ Троєщанин “ 85 грн. державного мита та 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 

    Не погоджуючись з рішенням суду, Суб”єкт підприємницької діяльності - фізична особа- ОСОБА_1  звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 29.03.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення,  посилаючись  на  порушення  господарським  судом  норм матеріального та процесуального права, неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

 

     На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на  те, що  він правомірно володіє  спірним домоволодінням на підставі Договору про сумісну діяльність від 18.09.2000 року, укладеного між ним, як Суб”єктом підприємницької діяльності  та  ПП “ Троєщанин “  в особі його директора ОСОБА_6, відповідно до якого за домовленістю сторін домоволодіння було поділено  на частки в розмірі: 49% за відповідачем, а 51% - за позивачем. Такий договір був укладений у зв”язку з тим, що дане домоволодіння належить відповідачу на праві виключного користування по Договору фінансового лізингу від 14.08.1998 року.

     

     Позивачем та третьою особою не надано відзиви на апеляційну скаргу.

     Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників позивача та відповідача, колегія встановила наступне.

 

   Відповідно до Статуту  Приватного підприємства “ Троєщанин “, зареєстрованого Ватутінською районною державною адміністрацією м.Києва 26.05.1998 року за № 03440,  відповідачем було засновано Приватне підприємство "Троєщанин" ( а.с.107-108, Т.1 ).

 

   В пункті 1.2  Статуту зазначено, що ПП “ Троєщанин “ засноване на власності та на власні кошти громадянина України ОСОБА_1.

 

  Статут не містить посилань на те, що ПП “ Троєщанин “ є правонаступником ТОВ “ Ровента “.

 

  При цьому  судова колегія зазначає, що  є  помилковими посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до договору  правонаступництва від 01.07.1998р., укладеного між ТОВ „Ровента" та ПП „Троєщанин", наказу ТОВ „Ровента" № 05 від 10.09.1998р. про правонаступництво  Приватне підприємство “ Троєщанин “ являється правонаступником ТОВ “ Ровента “, оскільки  зазначені документи були складені та датовані після  державної реєстрації ПП “ Троєщанин “,  і тому вони не були враховані і не могли знайти свого відображення в Статуті ПП “ Троєщанин “ при його реєстрації ( а.с. 104-105, Т.1 ).

 

  Сторонами не надано  письмових доказів того, що до Статуту ПП “ Троєщанин “ вносились зміни  в частині правонаступництва  в порядку, передбаченого діючим законодавством.

 

  Матеріали справи свідчать про те, що відповідач працював директором даного ПП “ Троєщанин “.

 

   14 серпня   1998 року між Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України в особі керуючого Мінським відділенням 8142 Ощадного банку України м. Києва Шарги О. І., що діє на підставі довіреності від 17.09.1997 року, виданої Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України (правонаступником прав і обов'язків якого є Відкрите акціонерне товариство „Держаний ощадний банк України" згідно постанови КМ України №876 від 21.05.1999 року) (лізингодавець) та Приватним підприємством „Троєщанин" в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту (лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу домоволодіння ( а.с. 7-12, Т. 1 ).

 

  Згідно з п.1.1. Договору  Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передав, а Лізингоодержувач взяв у виключне користування на три роки на умовах лізингових платежів домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Київ, с. Троєщина, вул. Леніна, буд.56.

 

    Дане домоволодіння належить Лізингодавцю на основі Свідоцтва на право приватної власності на домоволодіння, яке посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 16.04.1997 року (зареєстровано в реєстрі за №1978) та зареєстроване у Бюро технічної інвентаризації м. Києва 24.04.1997 року за № 28705.

 З пункту 1.2 Договору  вбачається, що об'єкт, який орендується, являє собою два житлові будинки (літ. "А" та „Б"), літня кухня -сарай (літ. "Д") та підсобні споруди:

-    гараж (літ. „В");

-    погреб (літ. „Г");

-    у борна (літ. „Ж");

-    котельня (літ. „З");

-    холодильник (літ. „И");

-    сарай (літ. „К" та „Л").

    Загальна площа об'єкта, що орендується, складає 2 807 кв.м. (п.1.3. Договору).

 

    Вартість даного об'єкта становить 151 196,00 грн. (п.1.4. Договору).

    Пунктами 2.1, 2.5 Договору передбачено, що приймання-передачі об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. При передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.

 

    18.08.1998 року третя особа передала позивачу майно, про що сторонами був складений та підписаний акт здачі-приймання домоволодіння.

 

   Додатковою угодою до даного Договору, укладеної 09.09.1999 року між Державним ощадним банком України в особі керуючого Мінським відділенням №8142 м. Києва Ощадного банку Будкіним В'ячеславом Сергійовичем, що діє на підставі довіреності від 08.09.1999 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром №3066 (Лізингодавцем) та Приватним підприємством „Троєщанин" (Лізингоодержувачем), в особі директора ОСОБА_1, що діяв на підставі статуту, були внесені зміни до основного Договору, зокрема, щодо строку фінансового лізингу, який склав 12 років з моменту прийняття Лізингоодержувачем об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання ( а.с. 13-14, Т. 1 ).

  

   З матеріалів справи та з пояснень сторін та третьої особи вбачається, що Договір фінансового лізингу домоволодіння від 14.08.1998 року та Додаткова угода до  нього від 09.09.1999 року  не розірвані та не визнані недійсними  у встановленому законом порядку.

  

   З матеріалів справи вбачається, що фактичною адресою ПП “ Троєщанин “ є : м. Київ, с.Троєщина, вул. Леніна, 56, за якою знаходиться домоволодіння, яке є предметом  Договору фінансового лізингу.

 

   Відповідно до ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

  

   За Договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України).

 

    За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

  

    Згідно зі  ст.4 Закону України „Про фінансовий лізинг" суб'єктами лізингу можуть бути:

    лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавня;

   продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

   інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

 

    Відповідно до Наказу ПП “ Троєщанин “ за № 11/10 від 10.11.1999 року, виданого його директором та засновником ОСОБА_1,  та акту від 11.11.1999 року  про передачу ковбасного цеху,  обладнання, інвентарю і всього, що пов'язано з ковбасним цехом,  СПД  ОСОБА_1 передано усі активи та пасиви, усі проплати по Договору фінансового лізингу від 14.08.1998 року Мінському відділенню №8142 Ощадного банку України у м. Києві, усе рухоме і нерухоме майно, фінанси та усе обладнання ковбасного цеху з інвентарем і підсобним господарством  ( а.с.  117- 118, Т.1 ).

 

   Тобто, як видно з вище зазначеного, директор і засновник ПП “ Троєщанин “ ОСОБА_1 передав СПД-фізичній особі ОСОБА_1, який є однією і тією ж особою,  в тому числі нерухоме майно, а саме, домоволодіння, отримане ПП “ Троєщанин “  за Договором фінансового лізингу.

    При цьому, як свідчать матеріали справи, заміна лізингоодержувача по  Договору фінансового лізингу щодо зазначеного домоволодіння не  здійснювалась. Такі дії СПД ОСОБА_1 виходять за межі умов Договору фінансового лізингу, який не передбачає права лізингоодержувача здавати предмет Договору в сублізинг.

 

    Крім того, відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України “ Про фінансовий лізинг “ у разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов”язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.    

   

    З огляду на  ці обставини, колегія суддів вважає, що  директор ПП “ Троєщанин “ ОСОБА_1 не мав правових підстав передавати об”єкт Договору  фінансового лізингу іншим особам, в тому числі і собі, як Суб”єкту підприємницької діяльності, яким він являється.

 

   07.02.2000 року відповідач, являючись директором  ПП „Троєщанин", уклав Договір про спільну діяльність з ТОВ „Самбір" у галузі виробництва на ковбасному цеху відповідача та реалізації виробленої ковбасної продукції ( а.с. 121- 127, Т.1 ).

 

   01.01.2000 року відповідач, являючись директором ПП „Троєщанин", уклав Договір правонаступництва з СПД ОСОБА_1 про передачу усіх прав та обов'язків по виконанню договору фінансового лізингу від 14.08.1998 року ( а.с. 135- 141), що не відповідає вимогам  ст. 5 Закону України “ Про фінансовий лізинг “ та умовам зазначеного вище Договору фінансового лізингу, так як  не дотримана обов”язкова умова договору сублізингу - згода лізингодавця.

 

   08.08.2000 року відповідач передав свої права засновника та власника ПП „Троєщанин" гр. ОСОБА_5 та 18.09.2000 року уклав з останнім договір співробітництва про спільну діяльність між ПП ОСОБА_1 та ПП „Троєщанин" на території по вул. Леніна, 56, с. Троєщина, Ватутінського району м. Києва. Дана заява посвідчена нотаріально та додана до матеріалів справи ( а.с.133, 135-141).

  

   18.09.2000 року відповідач повторно передав свої права власника та засновника ПП „Троєщанин" гр. ОСОБА_6 та цією ж датою повторно уклав договір співробітництва про спільну діяльність між СПД ОСОБА_1 та ПП „Троєщанин"  на території по вул. Леніна, 56 в с. Троєщина у м. Києві, з додатком №1 до договору про передачу ковбасного обладнання ПП ОСОБА_1 в оренду ПП „Троєщанин" з усім переліком  ( а.с. 16, 135-141).

  

    Колегією суддів встановлено, що  ОСОБА_5 не оспорювались дії власника ПП “ Троєщанин “ щодо  передачі своїх прав власника та засновника гр. ОСОБА_6

  

    Аналізуючи зазначені вище Договори співробітництва про спільну діяльність  від 18.09.2000 року, укладені між Суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ПП “ Троєщанин” в особі  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 колегією суддів встановлено наступне.

 

   Дані договори укладені в один і той же день, про один і той же предмет.   

   Предметом  зазначених Договорів є зобов”язання  щодо комерційної діяльності, проживання та спільного використання території, де знаходиться домоволодіння  № 56 по вул. Леніна, в с. Троєщина, в м. Києві.

 

   Відповідно до даних договорів про спільну діяльність, сторона-1 ( СПД ОСОБА_1) зобов”язалась передати стороні-2 ( ПП “ Троєщанин”) та ОСОБА_5 ковбасне обладнання в оренду згідно Додатку до договору;  сторона-2, в свою чергу, зобов”язалась виконувати Договір фінансового лізингу від  14.08.1998 року, після закінчення проплат  по Договору фінансового лізингу передати стороні-1  49%  домоволодіння № 56 по вул.. Леніна в с. Троєщина, в м. Києві  та надати можливість працювати і проживати стороні-1 на спільній території. 

 

   Строк дії договорів про спільну діяльність : з моменту їх підписання до вересня 2010 року та  до  виконання п. 3.2, дефіс-5 договорів.

 

   Доповненням  від 22.01.2002 року до Договору співробітництва про спільну діяльність від 18.09.2000 року  сторони доповнили пункт 2 Договору від 18.09.2000 року тим, що відповідно до ст..5  Закону України “ Про фінансовий лізинг “ вважати Договір про спільну діяльність від 18.09.2000 року  договором сублізингу між СПД ОСОБА_1 ( лізингоотримувач ) та ПП “ Троєщанин “ ( лізингодавець ) ( а.с.171 ).

 

   З Гарантійного зобов”язання ПП “ Троєщанин “ перед СПД ОСОБА_1 від 01.10.2000 року  вбачається, що СПД ОСОБА_1 передано в оренду  до вересня 2010 року ПП “ Троєщанин “ ковбасний цех та обладнання, яке  міститься в додатку до договору від 18.09.2000 року ( а.с.156 ).

  

    01.10.2000 року ПП „Троєщанин" було надано відповідачу гарантійні зобов'язання, якими було визначено, що сплачені ОСОБА_1, як колишнім директором ПП „Троєщанин" платежі по договору фінансового лізингу залишаються за відповідачем і ПП „Троєщанин" на ці платежі одночасно просить визнати право власності відповідача на Ѕ  домоволодіння.

  

   Даючи правову оцінку  досліджуваним вище Договорам співробітництва про спільну діяльність від 18.09.2000 року, Доповненню до договору від 18.09.2000 року, гарантійному зобов”язанню від 01.10.2000 року, колегія суддів зазначає, що  зазначені угоди були укладені   в порушення  умов Договору  фінансового лізингу від  14.08.1998 року, вимог ст. 5 Закону України “ Про фінансовий лізинг “, відповідно до приписів якого при передачі предмету лізингу в сублізинг потрібна обов”язкова згода лізингодавця. Сторони не надали доказів про те, що лізингодавець надав згоду про передачу предмету лізингу в сублізинг.

  

   Більш того, як свідчать  матеріали справи,  платежі за договором фінансового лізингу в повному обсязі не сплачені. Власник  предмету Договору фінансового лізингу на момент  укладання вище викладених договорів  та гарантійних зобов”язань не змінювався.

  

   Відповідно до ст.. 432 ЦК України ( в редакції 1963 року ) для досягнення мети учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.

 

    Згідно зі ст.. 1130 ЦК України  ( в редакції 2003 року ) за договором про спільну діяльність сторони ( учасники ) зобов”язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.   

  

    Як зазначалось вище, за укладеними Договорами співробітництва про спільну діяльність  для проведення спільної діяльності  застосовувалось майно, яке не належить ні одній із сторін договору на праві  власності, а є предметом  Договору фінансового лізингу.

   

   Крім того, Договір  співробітництва про спільну діяльність від 18.09.2000 року  відповідно до Висновку  експерта Науково-дослідного  експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві від  13.09.2005 року  підпис від імені ОСОБА_6 в досліджуваному договорі виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою ( а.с. 263 ).

 

   З пояснень від 05.09.2005 року, даних ОСОБА_1 Деснянському РУ ГУ МВС України , вбачається,  що відповідач зазначав, що він при  укладенні  Договору про спільну діяльність від 18.09.2000 року з ОСОБА_6, як директором ПП “ Троєщанин “, останню не бачив, так як ОСОБА_5 приніс йому даний договір з підписом ОСОБА_6 та печаткою ПП “ Троєщанин “ ( а.с. 24 Матеріалу  Деснянського РУ ГУ МВС України в м.Києві за № 4687, на підставі якого прийнято  Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_7  від 20.09.2005 року).

 

   Відповідно до Роз”яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111  угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної  угоди.   

   

   Тому, з огляду на встановлене,  зазначені договори та  гарантійні зобов”язання  є безпідставними та не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів .

   

    Новим власником  ПП „Троєщанин" ОСОБА_6, згідно її заяви від 21.01.2002 року, були передані всі права та обов'язки по Приватному підприємству „Троєщанин" новому власнику -ОСОБА_5 . Дана заява посвідчена нотаріально та дії, викладені в ній, не оскаржувались у встановленому законом порядку ( а.с.17).

  

   Відповідно до заяви гр. ОСОБА_5 від 20.01.2005 року, останній передав права засновника та власника Приватного підприємства „Троєщанин", всі активи та пасиви, статут, свідоцтво про державну реєстрацію та печатку гр. ОСОБА_7 ( а.с.18).

  

   Зазначена заява також посвідчена нотаріально та ніким не оспорювалась.           Крім того, заява містить посилання на те, що  вона  заявлена  ОСОБА_5 за особистим бажанням, він не має майнових, фінансових та будь-яких інших претензій до підприємства та до нового власника.

  

   Відповідно до  даної заяви  29.03.2005 року  Деснянською районною у м.Києві  державною адміністрацією  зареєстровано в  новій  редакції Статут підприємства “ Троєщанин “ ( а.с. 36-46, Т.1).

 

   При дослідженні  зазначеного Статуту колегією суддів встановлено, що  Статут в новій редакції був внесений до державної реєстрації у зв”язку зі зміною засновника ПП “ Троєщанин “, яким є громадянин України  ОСОБА_7, який є також  власником даного підприємства.

 

    З  Довідки  ЄДРПОУ за № 449, виданої 26.10.2006 року, також вбачається, що  ПП “ Троєщанин “  внесено до державного реєстру, дата та номер останньої реєстраційної дії: 31.03.2005 року № 10661070002001137; керівником підприємства є ОСОБА_7 ( а.с. 48, т.1).

 

    Встановлено, що  державна реєстрація ПП “ Троєщанин “, новим власником якого є ОСОБА_7, та  зазначений  Статут не оспорювався в передбаченому законом порядку.

 

    З довідки Оболонського відділення Ощадного банку України (ВАТ) м. Києва від 31.10.2006 року № 4697 вбачається, що спірне домоволодіння передане в користування ПП „Троєщанин", директором якого є ОСОБА_7, на підставі Договору фінансового лізингу від 14.09.1998 року, згідно вказаного Договору, останній має право самостійно, від власного імені укладати договори на комунальні послуги із спеціалізованими підприємствами. Крім нього, інші особи не уповноважені ВАТ „Ощадбанк" на укладання таких договорів.

  

   Вказані повноваження також передбачені п.6.3 Договору фінансового лізингу від 14.08.1998 року.

 

   Відповідно до приписів ст.. 398 ЦК України ( в редакції 2003 року )  особа, яка має право на чуже майно, має право на захист цього права.

 

    Згідно з положеннями  ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також  на інших підставах, встановлених законом.

      

    Таким чином, з урахуванням наведеного Приватний підприємець ОСОБА_1, як колишній власник ПП «Троєщанин», втратив будь-які права та зобов'язання за Договором фінансового лізингу, як лізингоодержувач, оскільки стороною у вказаному договорі виступає саме Приватне підприємство «Троєщанин».

  

    З пояснень відповідача вбачається, що він займає  спірне приміщення на підставі Договорів співробітництва про спільну діяльність від  18.09.2000 року.

 

   Однак, як зазначалось вище,  ці  угоди  містять порушення закону, тому не можуть породжувати будь-яких бажаних сторонами результатів і являтись підставою для використання відповідачем спірного приміщення.   

   

    За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач без будь-яких правових підстав займає  спірне домоволодіння  № 56 по вул. Леніна в с. Троєщина в м. Києві,  чим створює перешкоди в користуванні даним приміщенням позивачу, як належному лізингоодержувачу за Договором фінансового лізингу від 14.08.1998р.

   

  При цьому колегією суддів встановлено, що відповідач перебуває в ньому з  дня отримання його по акту передачі відповідно до Договору фінансового лізингу і по теперішній час.

 

  Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 

    В силу ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

 

   Згідно з положеннями ст. 43 ГПК  України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

  

   Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду з огляду на вище викладене.

 

  Окрім того, колегія суддів зазначає, що при укладанні відповідачем численних спірних договорів   дія Договору фінансового лізингу від  14.08.1998 року  не закінчилась, Договір перебуває в процесі його  виконання, власник  предмету фінансового лізингу не змінювався, відповідно до даного Договору  предмет лізингу не перейшов на праві власності до іншої особи, заміна лізингоотримувача не відбувалась.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо свого правомірного перебування у спірному домоволодінні.

   Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

   

    Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

 

1. Апеляційну скаргу Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  на рішення Господарського суду  м.Києва  від 29.03.2007 року  залишити без задоволення.

 

2. Рішення Господарського суду  м. Києва  від 29.03.2007 року у справі № 33/306  залишити без змін.

 

3. Матеріали справи  № 35/306 направити до Господарського суду  м.Києва.

 

 Головуючий суддя                                                                       

 

 Судді                                                                                          Коршун Н.М.