ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"17" жовтня 2006 р. Справа №20/5344-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Хмельницький
до Відкритого акціонерного товариства виробничо - комерційної фірми
"Хмельницькнафтопродукт", м. Хмельницький
про стягнення 11958,51 грн.
Суддя Гладій С.В.
Секретар судового засідання Кохан І.В.
За участю представників сторін:
від позивача –Нідзій І. М. –за дорученням № 01-185/465 від 16.08.2006 року
від відповідача –Ковальчук Н.В. –за довіреністю № 13-Д від 10.06.2006 року
Суть спору : Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства виробничо - комерційної фірми "Хмельницькнафтопродукт", м. Хмельницький 11447,24 грн. адміністративно-господарських санкцій та 511,27 грн. пені за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач, всупереч вимогам статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою для підприємств, установ та організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, не створив 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідно до статті 20 Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця.
Відповідач у судовому засіданні та у запереченнях на позов проти позову заперечує. Посилається на те, що ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" у редакції, яка діяла протягом 2005 року, на підприємства покладається обов'язок створювати для інвалідів певні умови праці і забезпечувати їм соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством України. Товариством протягом 2005 року було створено відповідно до 4- х відсоткової квоти 8 робочих місць (199 штатних працівників) про що свідчить Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, який відповідно до практики Вищого адміністративного суду України є належним доказом створення робочих місць (копія ухвали ВАСУ додається). Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" на підприємства покладено обов"язок по створенню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, який не супроводжується його обов'язком їх працевлаштовувати. Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та пункту 10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 зі змінами та доповненнями, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві Ради народних депутатів, громадські організації інвалідів з врахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їх здібностей та професійних навичок згідно із висновками МСЕК. Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" в редакції, яка діяла протягом 2005 року передбачає сплату штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності і господарювання у випадку, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, тобто 4 % від загальної чисельності працюючих. Оскільки статтею 20 вищезазначеного Закону встановлена відповідальність за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з врахуванням положень ст. 18 цього ж Закону стосовно обов'язку державних органів щодо працевлаштування інвалідів і відсутність аналогічного обов'язку підприємства, відповідальність підприємства наступає тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів.
На протязі 2005 року інваліди для працевлаштування на наше підприємство державними органами, зобов'язаними здійснювати їх працевлаштування, не направлялись. Докази того, що підприємство відмовило у працевлаштуванні інвалідів, які б звертались з цим питанням, відсутні. Крім того, стверджує, що Товариство протягом 2005 року подавало до Хмельницького міського центру зайнятості заявки (за формою 3-ПН) з вказанням можливості та необхідності влаштування інвалідів. Однак, результатів це не дало. За таких обставин вважаємо, що на Товариство не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглядом матеріалів справи встановлено :
Відкрите акціонерне товариство виробничо - комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт", м. Хмельницький зареєстроване як юридична особа, тому, відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов’язане дотримуватися встановленого Законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Відповідно до звіту форми № 10-ПІ за 2005 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів, відповідачем визначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу що становить 199 особи, з них статус інваліда мають 6 осіб, фонд оплати праці штатних працівників –1139,10 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 5724 00 грн.
На підставі цього позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що склали 1139,10грн., враховуючи норматив згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій чисельність інвалідів які мали б працювати на підприємстві становить 8 осіб, тому відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 11447,24 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону, позивачем, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано 511,27 грн. пені виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій та пені позивач просить суд стягнути 11958,51 грн.
Позивачем подано лист Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 15.06.2006р. №4539 та лист Хмельницького міського центру зайнятості № 23-05/992 від 25.05.2006р. в якому зазначено, що ВАТ виробничо - комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт", м. Хмельницький повідомляло про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідачем надано копії звітів форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на 25.01.2005р. (потреба в 2 осіб-інвалідів), станом на 25.04.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 25.05.2005р. (потреба в 2 осіб-інвалідів).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд приймається до уваги наступне:
Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно ч.1 ст. 19. Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( із змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів (ч.2 ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ч.1 ст.20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
При цьому, п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення), передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно, вказаним Положенням визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005р. відповідач передбачив 6 робочих місця для штатних працівників - інвалідів, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“. При цьому, відповідач у поданих до Хмельницького міського центру зайнятості звітах форми 3-ПН повідомив про потребу в працевлаштуванні інвалідів, а саме визначив в звіті від 25.01.2005р. про потребу в 2 інвалідах, від 25.04.2005р. –потребу в 1 інваліді; від 25.05.2005р. –потребу в 2 інвалідах.
Крім того, відповідно до листа-відповіді Хмельницького міського центру зайнятості № 23-05/992 від 25.05.2006р. ВАТ виробничо - комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт", м. Хмельницький повідомляло про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
За таких обставин, відповідачем вжито заходів для працевлаштування інвалідів, тому після вжиття вказаних заходів саме на органи соціального захисту населення покладається обов’язок займатися пошуком інвалідів та їх направленням на підприємство для працевлаштування.
Судом зважається на те, що оскільки відповідачем вжито передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладено обов’язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за ненаправлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштовуватись на підприємство відповідача.
Всупереч ст.71 КАС України доказів, які в спростували зазначене, позивачем не подано.
Враховуючи, викладене суд вважає за необхідне в задоволенні позову частині стягнення 11447,24 грн. адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Щодо нарахування пені в розмірі 511,27 грн., судом приймається до уваги наступне:
Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Тобто, зазначеною другою частиною статті 20 Закону встановлено нарахування пені на повну суму недоїмки виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Таким чином нарахуванню пені передує сплата адміністративно-господарських санкцій. Оскільки відповідачем сплата не проводилась, позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою про стягнення 511,27 грн. пені.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п. п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Відкритого акціонерного товариства виробничо - комерційної фірми "Хмельницькнафтопродукт", м. Хмельницький про стягнення 11958,51 грн. відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гладій
Віддруковано в 3-х примірниках :
1 –до матеріалів справи
2 –позивачу
3 –відповідачу