Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-771/11

2009 р.

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2011м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого  судді  -   Крючко Н.І.

при секретарі            -   Довгенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом     ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та три відсотки річних  від суми заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з  позовом  до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та три відсотки річних  від суми заборгованості посилаючись на те, що відповідачка перебуваючи у трудових відносинах  з позивачкою заборгувала  кошти у сумі 6 477,00 грн., які остання зобов’язувалася  повернути до 23 листопада 2007 року  згідно боргової розписки, але  відповідачка по закінченню   строку зазначеного  строку в боргові розписці загальної суми боргу ОСОБА_1 не повернула.

          В позові  позивачка вказала, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 05 червня 2008 року  стягнуто  з ОСОБА_2  6 477 грн.00 коп.  заборгованість  за договором грошового зобов’язання.  В  зв’язку з  тим, що  21 вересня 2009 року  державним виконавець прийнято постанову про повернення  виконавчого документу про стягнення з відповідачки  ОСОБА_2  заборгованості у сумі 6 477 грн.00 коп., в зв’язку з відсутністю майна  у боржника, тому зважаючи на  вказані обставини  позивачка  змушена була звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити.

                    Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася,  про причину своєї неявки суд не повідомила, хоча завчасно та належним чином була  повідомлена  про день та час  розгляду справи.

          Статтею 224 ЦПК України передбачено, що у разі  неявки в судове засідання відповідача, який  належним чином повідомлений  і від якого  не надійшло  повідомлення про  причини неявки  або якщо  зазначені  ним причини  визнані  неповажними, суд може ухвалити  заочне рішення на підставі  наявних  у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти   такого  вирішення справи.

             Таким чином, суд приходить до висновку  про можливість  заочного розгляду даної справи.

            Суд, вислухавши позивачку,  дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до  задоволення за наступних обставин.

            В судовому засіданні  позивачка  ОСОБА_1  вказала,  що  відповідачка  ОСОБА_2 заборгувала їй  кошти в сумі 6477,00 грн., які остання  зобов’язувалася повернути  в строк до 23 листопада 2007 року. По закінченню вказаного строку  відповідачка суму боргу не повернула та у добровільному порядку   відмовлялася повернути вказані кошти. Згідно рішення  Ленінського районного суду  м. Полтави  від 05 червня 2008 року з відповідачки стягнуто суму боргу згідно боргової розписки у сумі 6477 грн. 00 коп., вказане рішення було пред’явлено до виконання   Ленінському відділу державної виконавчої служби  Полтавського міського управління  юстиції. В зв’язку з тим, що  відповідачка  ОСОБА_2   ухиляється  в добровільному порядку  виконувати рішення суду,  тому позивачка  звернулася до суду з позовом про стягнення з останньої  інфляційних витрат  за прострочення  зобов’язання у сумі   3620 грн. 64 коп. та три відсотки річних від суми  заборгованості у сумі 631 грн.37 коп.

         Судом встановлено, що  згідно боргової розписки  від 16 листопада 2007 року  відповідачка   ОСОБА_2  заборгувала  ОСОБА_1  кошти у сумі  6 477 грн., які остання  зобов’язувалася повернути  в строк до 23 листопада 2007 року  (а.с.8).

          Згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави  від 05 червня 2008 року   стягнуто  з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  6477 грн. заборгованості за договором  грошового  зобов’язання ( а.с.10).

          Як вбачається з листа  начальника  Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ  виконавче провадження  з виконання виконавчого листа № 2-701 від 27.06.2008 року, виданого Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 6721 грн. 77 коп. відкрито  постановою державного виконавця 24.02.2009 року, яка за вихідним №3176/08-22/5 від 25.02.2009 року була направлена сторонам. 21 серпня 2009 року  державним виконавцем було  винесено постанову про повернення виконавчого  документа стягувачеві, яку разом з  виконавчими документами за вих. № 15601/08-22/5 від 25 серпня 2009 року було повернуто  стягувачу ( а.с.9).

          Статтею 11 ЦК України  визначено, що договір є однією із підстав виникнення зобов’язання.

          Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови  від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України божник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми  коштів за прострочення  виконання зобов’язання  складається наступним чином.

Згідно   рекомендацій  Верховного суду України  № 62-97р.  від 03.04.97 року «Відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді  судових справ»  - при застосуванні  індексу  інфляції необхідно мати на увазі, що індекс  розраховується не на кожну  дату, а в  середньому за місяць.

Розмір  індексу інфляції за прострочений період  становить з  грудня 2007 року по лютий 2011 року.

Згідно  даних  Державного комітету статистики України:

-          сума втрат  від інфляції за грудень 2007 року -102,1%

-          сума втрат від інфляції за січень – грудень 2008 р. -122,3%;

-          сума втрат від інфляції за січень-грудень 2009 р. -112,3%;

-          сума втрат від інфляції за січень –грудень 2010 р. -109,1%;

-          сума втрат від інфляції за січень- лютий 2011 року -101,9%.

        Згідно вказаних вище рекомендації, щодо обчислення індексу   потрібно щомісячні індекси відповідного періоду перемножити між собою:

         102,1% х 122,3% х 112,3% х 109,1% х 101,9 % = 155,9 % ( формула Сз х Y:100- Сз= ?І) де: Сз -6447 – сума заборгованості;

             Y = 155,9% - індекс інфляції за період заборгованості;

            ?І – 3620,64 – сума інфляційних витрат

              6477 х 155,9%: 100 – 6477 = 3 620,64

        Таким чином,  сума втрат  від інфляції за час прострочення зобов’язання з грудня 2007 року по  лютий 2011 року становить  3 620,64 грн.

          Згідно  ч.2 ст.625 ЦК України  розрахунок 3% річних по зобов’язанням проводиться за наступною формулою (С3 х 3 х КПД) : 365 : 100 = ?І, де:

          С3 = 6447 грн. – сума заборгованості;

         КПД – кількість днів прострочення;

          ?І сума трьох відсотків річних.

          Період прострочення становить з 01 грудня 2007 року по 28 лютого 2011 року

1)          кількість днів за грудень  2007 року – 31;

2)          кількість днів за січень – грудень 2008 року – 366;

3)          кількість днів за січень – грудень 2009 року – 365;

4)          кількість днів за січень – грудень 2010 року – 365;

5)          кількість днів за  січень – лютий 2011 року – 59

Загальна кількість прострочених днів  становить 1186 днів.

       Три відсотки річних  обчислюються наступним чином – (6477 х 3 х 1186) : 365 :100 =  631,37 грн.

За таких обставин  суд  приходить  до висновку, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та три відсотки річних  від суми заборгованості є такими, що підлягають до  задоволення.

Відповідно до положення ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд  присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені  судові витрати.

                     На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  11, 526, 610, 611, 629, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88,213-215  ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та три відсотки річних  від суми заборгованості – задовольнити.

          Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1   інфляційні  втрати за прострочення зобов’язання у сумі  3 620,64 грн., три відсотки річних від суми заборгованості  у сумі 631,37 грн., та   судові витрати, а саме державне мито у сумі 51 грн., витрати наі нформаційно - технічне забезпечення  розгляду справи в сумі 120 грн.,  всього 4423 грн. 0014 коп.

Заяву про  перегляд заочного рішення може бути подано до Ленінського районного суду м. Полтави протягом 10 днів з дня отримання його копії.

            Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції  може бути подано  до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд  м. Полтави  протягом десяти  днів з дня  проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави   Н. І. Крючко