Справа № 2 -152- 2008 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2008 року м. Дніпродзержинськ
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: судді Алькової С.М., при секретарі Золотих Л.Н.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
Відповідач до попереднього розгляду справи позови по суті та за обставинами визнав повністю, про що надав суду письмову заяву.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, зазначив, що відповідач 17 листопада 2006 року взяв у нього в борг 25000 грн.рн., яку останній зобов'язався повернути у термін три місяці, частками, але свої зобов'язання не виконав, суму боргу не повернув, тому просить стягнути з відповідача суму боргу, а також стягнути з відповідача судові витрати в сумі 250 грн. та 30 грн..
Відповідач ОСОБА_2 до попереднього розгляду справи надав суду заяву, у якій зазначив, що він визнає позов про стягнення з нього суми боргу та судових витрат у повному обсязі, просить розглядини справу у його відсутність та ухвалити рішення при попередньому розгляді справи.
При попередньому розгляді справи позивачка підтримала свої позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення рішення при попередньому розгляді справи.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ст. ст. 130 ч.4 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку ст. 174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Зі згоди сторін суд ухвалює рішення при попередньому розгляді справи.
Судом були досліджені такі докази, надані позивачкою на підтвердження свого позову:
квитанції про сплату судового збору та витрат з інформаційно-технічного розгляду справи, копія паспорту позивачки, розписка про укладення договору позики.
Дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до розписки, що власноручно написана відповідачем 17 листопада 2006 року, останній взяв у позивачки ОСОБА_1 у борг суму 5000 доларів США, що еквівалента 25000 грн., і яку зобов'язався повернути через три місяці (а.с. 6 - розписка).
Судом встановлено, що дійсно 17 листопада 2006 року між сторонами був фактично укладений договір позики, відповідно до якого відповідач взяв у борг у позивача 25000 грн., і які зобов'язався повернути через три місяці, тобто до 17 лютого 2007 року, тобто суд дійшов до висновку, що 17 листопада 2006 року з моменту отримання суми позики між сторонами був укладений договір позики з додержанням вимог ст.. 1047 ЦК України, яка встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Але свої зобов'язання за договором позики відповідач не виконав, суму боргу позивачці не повернув, тобто порушив умови договору позики.
Відповідно до ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж вартості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ст.. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач ОСОБА_2 у визначений у договорі строк до 17 лютого 2007 року суму позики не повернув, тобто порушив умови договору, і фактично відмовився від виконання своїх зобов'язань, що суперечить чинному цивільному законодавству, так як відповідно до ст.. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається. Тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 25000 грн.
Належить стягнути з відповідача і судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 250 грн.. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення процесу в сумі 30 грн., так як відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. На підтвердження понесених витрат позивач надав суду квитанції про сплату судового збору та про сплату витрат на інформаційне-технічне забезпечення процесу розгляду цивільної справи (а.с. 1, 2).
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 -215, 224-226 ЦПК України, ст. 525, 526, 1046, 1047, 1049, 1050, 625 Цивільного кодексу України,
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 25000 ( двадцять п'ять тисяч) грн., судові витрати - судовий збір в сумі 250 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення процесу в сумі 30 грн., а всього 25280 (двадцять п'ять двісті вісімдесят грн..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою згодою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: С.М. Алькова