СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
14 квітня 2008 року | Справа № 2-29/16237-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Горошко Н.П.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервна компанія "Новий Стандарт";
відповідача: Нечаєвої Наталії Олександрівни, довіреність №32/10 від 18.05.2007, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 12 лютого 2008 року у справі № 2-29/16237-2007А,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервна компанія "Новий Стандарт" (вул. Воровського, 24, Сімферополь, 95053)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2008 року у справі №2-29/16237-2007А (суддя О.І. Башилашвілі) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервна компанія "Новий Стандарт" до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Суд скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 18.10.2007 №0016442301/0, від 18.10.2007 №0016432301/0, від 18.10.2007 №00164552301/0.
Суд стягнув з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервна компанія "Новий Стандарт" 03,40грн. судового збору.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач посилається на те, що у період з 01.06.2004 по 31.03.2005 позивач мав фінансово-господарські відносини з приватним підприємством "Омега-Центр2, статутні документи якого, рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13.06.2006, визнані недійсними з моменту їх перереєстрації на Полякова А.М., тобто з 25.12.2003, і визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства "Омега" з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість з 12.03.2001.
Відповідач також вказує на те, що у порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств підприємства", позивачем завищені валові витрати в період з 01.06.2004 по 31.03.2005 в сумі 229055,00грн., що привело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 57264,00грн.
Крім того, відповідач вважає, що включення сум за даними операціями до складу податкового кредиту з податку на додану вартість неправомірно, оскільки в господарських операціях з товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервна компанія "Новий Стандарт" від імені постачальника діяли особи, які не могли мати законних повноважень на здійснення цих операцій і підписання документів бухгалтерського та податкового обліку, податковій звітності. Внаслідок цього первинні документи, підписані від імені постачальників позивача, не дають права на віднесення витрат з придбання товару у цих постачальників до складу валових витрат, оскільки не підтверджені виданими у встановленому Законом порядку первинними документами.
Відповідач посилається також не те, що позивачем занижена сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2004, грудень 2004, березень 2005, у розмірі 15018,00грн., що у свою чергу призвело до завищення суми негативного значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20412,00грн.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Волкова К.В., у зв'язку з відпусткою, на суддю Горошко Н.П.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервна компанія "Новий Стандарт" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - державної податкової інспекції в місті Сімферополі з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.10.2007 №0016442301/0, від 18.10.2007 №0016432301/0, №0016452301/0 та акту Державної податкової інспекції №6493/23-7/32841278, на підставі якого, було прийнято вказані податкові повідомлення-рішення.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що спірні податкові-повідомлення рішення необґрунтовані та прийняті відповідачем у порушення закону, оскільки позивач не допускав порушення Закону України "Про додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач посилався на те, що він здійснював операції з продажу товарно-матеріальних цінностей відповідно до закону, всі платежі перераховувалися через установи банку, кредиторська заборгованість відсутня та контрагент позивача, на момент дії договору на підставі якого здійснювалась купівля-продаж товару, не був ліквідований та його свідоцтво про сплату податку на додану вартість не було анульовано.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 12 жовтня 2007 року Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі було проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервна компанія "Новий стандарт" з питань правових взаємовідносин з приватним підприємством "Омега-Центр" за період з 01.06.2004 по 31.10.2006.
За результатами даної перевірки було складено акт №6493/23-7/32841278 від 12.10.2007. (а. с. 9-17).
Як вбачається з акту перевірки, посадові особи Державної податкової інспекції, під час перевірки, дійшли наступних висновків: що позивачем порушено підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", донараховано податку на прибуток за період з 01.06.2004 року по 31.03.2005 року у сумі 57265,00 грн. у тому числі: за 3-й квартал 2004 року - 24543,00грн.; за 4-й квартал 2004 року - 18943,00грн.; за 1-й квартал 2005 року - 13779,00грн.; порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", - донараховано податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2004, за грудень 2004, за березень 2005 на суму в розмірі 16018,00грн., у тому числі: за жовтень 2004 - 13672,00грн. за грудень 2004 - 1482,00грн. за березень 2005 - 864,00грн.; зменшено від'ємне значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму в розмірі 20412,00грн., у тому числі: за вересень 2004 –10253,00грн., січень 2005 –10159,00грн.
Отже, на підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0016442301/0 від 18.10.2007 на суму 85897,50грн. (донарахований податок на прибуток в сумі 57265,00грн. і застосована штрафна санкція в сумі 28632,50грн.);
- №0016432301/0 від 18.10.2007 на суму 24027,00грн. (донарахований податок на додану вартість в сумі 16018,00грн. і застосована штрафна санкція в сумі 8009,00грн.);
- №0016452301/0 від 18.10.2007 на суму 10206,00грн. (застосована штрафна санкція за перевищення суми бюджетного відшкодування).
Суд першої інстанції встановив, що у період з 01.06.2004 по 31.03.2005 позивач мав фінансово-господарські відносини з приватним підприємством "Омега-Центр".
Проте, рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13.06.2006 у справі №2-2784-2006 (а. с. 43-44), установчі документи та свідоцтво платника податків на додану вартість приватного підприємства "Омега-Центр2 визнанні недійсними з моменту їх перереєстрації на Полякова О.М., тобто з 25.12.2003. Це рішення суду набрало законної сили.
Відповідач, посилаючись на це рішення вважає, що в господарських операціях з товариством з обмеженою відповідальністю, "Рибоконсервна компанія "Новий стандарт" від імені постачальника діяли особи, які не могли мати законних повноважень на здійснення цих операцій і підписання документів бухгалтерського і податкового обліку, податкової звітності.
Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягаю задоволенню у повному обсязі, у зв’язку з наступним.
Згідно з підпунктом 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними первинними документами.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому цим Законом.
Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робот, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.
Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платникові податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Крім того, підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще і такої підстави, як сплата платником податку в звітному періоді відповідних сум податку.
На підставі пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність –будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва (обіг) здійснюється відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якої, валові витрати виробництва і обігу - сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) платником податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються таким платником податку для їх подальшого використовування у власній господарській діяльності (пункт 5.1 вказаної статті).
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 статті 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням встановлених даною статтею обмежень.
Як вбачається з акту перевірки №6493/23-7/32841278 від 12.10.2007 та рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13.06.2006, приватне підприємство "Омега-Центр", місто Кіровоград, вулиця Менделеева, 37 кв.2, зареєстровано Реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 24.07.2000, про що було зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за №07183-ПП-1.
Матеріалами справи підтверджується, що перереєстрація вказаного підприємства в частині зміни місцезнаходження її засновника - Полякова О.М. була проведена 25.12.2003.
Перевіркою, яка проводилася державною податковою адміністрацією 11.10.2005 було встановлено, що приватне підприємство "Омега-Центр" за адресою, вказаною в Статутних документах не знаходиться.
Отже, до моменту винесення Кіровським судом міста Кіровограду рішення від 13.06.2006 приватне підприємство "Омега-Центр" було підприємством, що діяло.
Відповідно до акту перевірки №6493/23-7/32841278, приватне підприємство "Омега-Центр" здійснювало продаж товарів за товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервна компанія "Новий Стандарт" в період з 01.06.2004 по 31.03.2005, тобто в період, коли ще не було прийняте рішення про недійсність установчих документів та свідоцтва про сплату податку на додану вартість приватного підприємства "Омега-Центр".
Таким чином, позивач в період з 01.06.2004 по 31.03.2005 не мав можливості припустити, що таке судове рішення буде прийнято Кіровським районним судом міста Кіровограда у 2006, коли термін дії договору від 06.05.2004, укладеного між приватним підприємством "Омега-Центр" і товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервна компанія "Новий Стандарт", термін дії якого закінчився 31.12.2004. (а. с. 21).
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в період дії договору, укладеного 06.05.2004 операції з продажу товарів між приватним підприємством "Омега-Центр" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервна компанія "Новий Стандарт" здійснювалися на законній підставі.
Всі платежі перераховувалися через банк. Кредиторська заборгованість, як підтверджує акт №6493/23-7/32841278, відсутня. Приватне підприємство "Омега-Центр" в період дії договору не було ліквідовано, його свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульовано.
Приватне підприємство "Омега-Центр" в період дії договору купівлі-продажу від 06.05.2004 було зареєстровано, як платник податку на додану вартість і мало індивідуальний податковий номер, відповідно мало право виписувати податкові накладні на товарно-матеріальні цінності, що продавалися.
Податковий кредит був оформлений позивачем на підставі податкових накладних постачальників, у тому числі і від приватного підприємства "Омега-Центр".
Податкові накладні були оформлені відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв’язку з чим у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит.
Як визначено Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.
Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як встановлено частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень обов’язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтями 43, 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.
Суб’єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 19, статті 67 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Як встановлено статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Крім того, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, до моменту винесення Кіровським судом міста Кіровограду рішення від 13.06.2006 приватне підприємство "Омега-Центр" було підприємством, що діяло. Продаж товарів між приватним підприємством "Омега-Центр" та позивачем здійснювалась в період, коли ще не було прийняте рішення про недійсність установчих документів та свідоцтва про сплату податку на додану вартість приватного підприємства "Омега-Центр", таким чином, апеляційна інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач дійсно не мав можливості та не повинен був припускати, що таке судове рішення буде прийнято Кіровським районним судом міста Кіровограда у 2006. Приватне підприємство "Омега-Центр" в період дії договору купівлі-продажу від 06.05.2004 було зареєстровано, як платник податку на додану вартість і мало індивідуальний податковий номер, відповідно мало право виписувати податкові накладні на товарно-матеріальні цінності, що продавалися.
Отже, фактично з боку позивача відсутні порушення закону та викладене свідчить про невірне застосування відповідачем норм матеріального права, що у свою чергу спричинило прийняття неправильних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх нечинними.
На підставі зазначених обставин, судова колегія вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
При викладених обставинах судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2008 року у справі № 2-29/16237-2007А було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2008 року у справі № 2-29/16237-2007А підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2008 року у справі № 2-29/16237-2007А залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
3.Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді Н.П. Горошко
І.В. Черткова