Справа № 2-а-1506/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 серпня 2011 року,  Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області  Хорошенко  В.  М.  розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та зобов’язання до вчинення певних дій з 2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач 28 лютого 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води в якому просить визнати дії відповідача щодо відмови виплати допомоги як дитині війні у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірними; зобов’язати відповідача  нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2008, 2009, 2010 роки і до дня набрання постановою суду законної сили  та  зобов’язати в подальшому робити розрахунки та виплату йому щомісячної соціальної державної допомоги відповідно до  ч.2 ст. 3 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до внесення змін в законодавство.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну допомогу, яка встановлюється  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком і тому просить суд зобов’язати відповідача  нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2008, 2009, 2010 роки і до дня набрання постановою суду законної сили  та  зобов’язати в подальшому робити розрахунки та виплату йому щомісячної соціальної державної допомоги відповідно до  ч.2 ст. 3 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до внесення змін в законодавство.

Ухвалою суду від 29 березня 2011 року позивачу поновлено строк позовної давності для звернення з позовом до суду з 01 січня 2008 року.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яких строків.

Відповідач в своїх письмових запереченнях  посилається на те, що позивач відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05. 2008 року визначено фіксований розмір підвищення виплат дітям війни. Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, при цьому в ч. 3 цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, застосування цього розміру для визначення надбавок та підвищень до пенсій, мінімальних пенсій до інших законів Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.

Суд дослідивши письмові докази по справі, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, позивач має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 з відповідною відміткою в ньому, а тому згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни в тому числі до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладено ст. 6 Закону в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. 

Дана редакція ст. 6 Закону діяла до 22 травня 2008 року та втратила чинність у зв’язку з визнанням її неконституційною відповідним рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

Пенсія позивачу призначена довічно, зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» після 22 травня 2008 року не вносились, що свідчить про право позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком без обмеження певним строком.

Відповідач у 2009, 2010 роках не нараховував та не виплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірах, що передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги щодо підвищення пенсії за 2009 рік та 2010 рік, оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.

Суд, доходить висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Посилання відповідача на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Це посилання є хибним, оскільки в ст.5 Закону  України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У той же самий час, суд, частково задовольняючи вимоги позивача не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому вчиняти дії з урахуванням положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у суду немає законних підстав встановлювати обов’язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та спосіб.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому  змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача зробити перерахунок пенсії з зазначенням кінцевої дати – дня набрання постановою суду законної сили.

Відповідно по п. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», яким було доповнено прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» пунктом 4 і установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Тому, зважаючи на викладене, суд знаходить необхідним захистити порушене право позивача  та зобов’язати управління пенсійного Фонду України в м. Жовті Води здійснити перерахунок пенсії позивачу  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, а також  з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Задовольняючи позов частково, суд відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України допускає постанову суду до негайного виконання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які позивач поніс у зв’язку із зверненням до суду, суд з огляду на те, що позов  задовольняється та з урахуванням вимог ст. ст. 90, 94 КАС України, вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача  03 грн. 40 коп. – на відшкодування сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись  ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9-12, 70, 71, 86, 99, 100, 158-163  КАС України суд -

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та зобов’язання до вчинення певних дій з 2008 року – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області щодо не вчинення дій з нарахування і виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії.

Зобов’язати управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, а також з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, та з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та забезпечити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1  відмовити – у зв’язку з їх безпідставністю.

Постанову допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  03 грн.  40 коп. – на відшкодування судових витрат.

У відповідності до ст. 186 КАС України ця постанова може бути оскаржена шляхом подачі на протязі десяти днів, з часу отримання копії постанови, через Жовтоводський міський суд Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду апеляційної скарги, з одночасним направленням апелянтом копії цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: