ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" жовтня 2006 р. Справа № 14/272-ПН-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом обласного міжгосподарського санаторію "Золота Нива", с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, до відповідача-1 Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, м. Херсон, до відповідача-2 відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат", м. Херсон, про визнання права власності,
за участю представників
позивача: Подрез О.О., адвокат, дор. від 08.09.06 р.,
відповідача-1: на засідання суду не прибув,
відповідача-2: Заремба М.В., юрист, дор. № 21-03/789 від 11.09.06 р.
Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог № 116 від 20 вересня 2006 року, просить визнати за Херсонським обласним міжгосподарським санаторієм "Золота Нива" право власності на буну № 4 та берегоукріплення довжиною 160 метрів, що входить до комплексу берегоукріплення в межах пансіонату "Ювілейний" в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, посилаючись на наступні обставини.
Постановою Господарського суду Херсонської області від 07 липня 2005 р. по справі № 5/62-Б-05 Херсонський обласний міжгосподарський санаторій "Золота Нива" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27 жовтня 2005 р. по справі № 5/62-Б-05 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бурдо Олександра Володимировича (ліцензія серії АБ № 216979). Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на ліквідатора покладаються обов'язки щодо організації здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечення задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, в тому числі шляхом вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
У відповідністю зі ст. 25 зазначеного Закону ліквідатор здійснює повноваження керівника банкрута, зокрема, має право подавати позовні заяви про визнання права власності.
У процесі виконання ліквідатором своїх функцій було виявлено наступне:
Херсонський обласний міжколгоспний санаторій "Золота Нива", правонаступником якого є Херсонський обласний міжгосподарський санаторій "Золота Ниви" (надалі - Позивач) на протязі з 1973 року по 1990 роки був замовником будівництва берегоукріплення у селі Залізний Порт, Голопристанського району. Так, проект організації будівництва берегоукріплення дільниці курортної зони Чорноморського побережжя довжиною 1500 метрів розроблений для спорудження пляжу, берегоукріплення (набережною пляжу) та бун.
Зазначений позов поданий з метою визнання права власності на буну № 4 та берегоукріплення довжиною 160 метрів, які розташовані в межах створу пансіонату «Ювілейний»в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області.
Відповідно до ст. 353 ЦК УРСР за договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Як вбачається з документів про стан виконання робіт підрядником на виконання робіт був ПМК-132 треста «Херсонводстрой». На цей час Позивач не зміг віднайти договір підряду на виконання робіт щодо будівництва буни № 4 та берегоукріплення, але факт будівництва зазначених об'єктів нерухомості для єдиного замовника - ОМС «Золота Нива»- підтверджується наступними документами: акти приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за закінченими етапами будівництва (за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 1984 р., березень, травень 1985 р.); акти на скриті роботи; проектно-кошторисна документація на будівництво берегоукріплень пускових комплексів з № 1 по № 6; довідки про об'єм виконаних робіт за 1 квартал 84-85 р.р.; довідки про вартість виконаних робіт (за травень, липень, вересень, жовтень, листопад 1984 р., червень, липень, жовтень 1985 р.); акт звірки виконаних і зданих об'ємів будівельно-монтажних робіт (за 1 квартал 1985 р., за 1 півріччя 1985 р.
У ході провадження у справі про банкрутство зазначене майно включено ліквідатором до ліквідаційної маси про що свідчить інвентаризаційний опис № 4 від 17 березня 2006 року та акт про формування ліквідаційної маси від 17 березня 2006 року.
Позивач звернувся до Відповідача-1 з клопотанням про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості - буну № 4 та берегоукріплення, що входить до комплексу берегоукріплення довжиною 150 метрів в межах пансіонату "Ювілейний".
Відповідач відмовився здійснювати реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомості з посиланням на наступні обставини. Вказаний об'єкт є інженерною спорудою, а тому не підлягає реєстрації як об'єкт нерухомості. Право власності Позивача на зазначене майно не підтверджується і є сумнівним.
Позивач вважає зазначену відмову незаконною і такою, що порушує право власності Позивача на спірну нерухомість.
Щодо посилання Відповідача-1 на ту обставину, що спірний об'єкт не підлягає реєстрації як об'єкт нерухомості.
Відповідно до п. 1.10. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" нерухоме майно (нерухомість) - об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.
Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на:
а) будівлі, а саме: приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями. Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі;
б) споруди, а саме: об'єкти нерухомості, відмінні від будівель.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч. 1. ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до п. 1.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення) - це Положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.
Згідно з п. 1.2. Положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.
Пунктом 1.3. Положення передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно з п. 1.4. Положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Відповідно до п. 1.5. Положення обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
З вищевикладеного слідує, що БТІ безпідставно відмовлено в реєстрації права власності на спірний об'єкт - буну № 4 та берегоукріплення довжиною 150 метрів, що входить до комплексу берегоукріплення в межах пансіонату "Ювілейний" в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області оскільки вказаний об'єкт є нерухомим майном, а тому право власності на нього підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Щодо сумнівності виникнення права власності Позивача на спірний документ.
Дійсно під час виконання своїх обов'язків ліквідатором Позивача було знайдено лист вих. № 20-7/8080 від 15.12.1988 р., адресований Херсонським ордена Леніна бавовняним комбінатом (на даним момент ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат") до Санаторія "Золота Нива" в якому йдеться мова про передачу з балансу Позивача на баланс Відповідача-2 буни № 4. ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" залучений до участі у даній справі у якості Відповідача-2 у відповідності з вимогами ст. 27 ГПК України, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки ВАТ "ХБК" в частині правовідносин щодо права власності на спірний об'єкт нерухомості.
Документів, які б підтверджували факт передачі спірного майна у власність Відповідача-2 ліквідатором знайдено не було. Тому, на думку Позивача, є всі підстави стверджувати, що власником спірного майна є саме Позивач.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом слід розуміти передбачені законом вид і міру можливого або обов'язкового впливу на суспільні відносини, які зазнали протиправного впливу, з метою поновлення порушеного, невизнаного чи оспореного права.
Так відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів перелічені в ч. 2 вказаної статті, одним з яких є визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З вищевикладеного слідує, що право власності Позивача на спірну нерухомість не визнається Відповідачами, а тому підлягає захисту в судовому порядку.
Як зазначено в п. 18 Листа ВГСУ від 31.01.2001 р. N 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Отже, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.
Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.
Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог № 116 від 20 вересня 2006 року.
Представник відповідача-1, повідомленого про час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, на засідання суду не з’явився, не скориставшись своїм правом на участь у судовому процесі, у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на наступні обставини.
Херсонське державне бюро технічної інвентаризації здійснює свою діяльність відповідно до нормативних та інструктивних матеріалів з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та реєстрації прав власності на ці б'єкти.
Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (зі змінами та доповненнями) на бюро технічної інвентаризації покладені функції з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно наданим правовстановлювальним документам. Визнання права власності не відноситься до компетенції бюро технічної івентаризації.
Враховуючи вище викладене, Херсонське державне бюро технічної вентаризації позов Херсонського обласного міжгосподарського санаторію Золота Нива" повністю не визнає та не може бути відповідачем по справі справі № 14/272-ПН-06 від 28.08.2006 р.
Представник відповідача-2, в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на положення статті 27 Закону України "Про власність", а також на наступні обставини.
У своїй позовній заяві Позивач визначив, що в період з 1973 року до 1990 року був замовником будівництва берегоукріплення у селі Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області. Проект організації такого будівництва передбачав спорудження комплексу берегоукріплення довжиною 1500 метрів. Згідно з проектом будівництво розподілялось на пускові комплекси з № 1 по № 6. До складу кожного пускового комплексу входило: спорудження буни, пляжу, будівництво під'їзної дороги та тимчасових споруд. Будівництво спірної буни № 4 входило до пускового комплексу № 6.
Згідно з рішенням облвиконкому № 42/1 від 15.01.1982 санаторій "Золота Нива" з 1982 року виконувало функції замовника по вказаному будівництву берегоукріплення довжиною 1500 метрів, вздовж берегової лінії, де вже були побудовано ряд санаторіїв, у тому числі і пансіонат "Ювілейний" (ВАТ "ХБК"). Берегоукріплення довжиною 150 м та спірна буна № 4 розташовані саме навпроти пансіонату "Ювілейний".
На думку Відповідача-2, Позивач хибно сприймаючи рішення облвиконкому про визнання його замовником всього будівництва берегоукріплення помилково вважає себе власником буни № 4 берегоукріплення у 150 м. Як вважає Відповідач-2 таке твердження є неправомірним, оскільки сам факт визначення за рішенням облвиконкому Позивача замовником будівництва не встановлює факту визнання його власником на спірне берегоукріплення. Тому Позивачем і не надано жодних доказів (навіть натяків на докази) про отримання буни № 4 та берегоукріплення у власність. А погодитися з твердженням про те, що з моменту отримання спірної буни (берегоукріплення) на баланс Позивач став її власником неможливо. Про неможливість такого твердження зазначив і Верховний Суд України у постанові від 22.03.2005, розглянувши подібну справу.
Вказаним рішенням облвиконкому було зобов'язано власників збудованих пансіонатів (санаторіїв) перерахувати кошти на поточний рахунок замовника будівництва (Позивача). Інших джерел фінансування будівництва не передбачалося. При прийнятті такого рішення облвиконком, визначаючи розмір фінансування будівництва, виходив з довжини частини набережної, яку займають розташовані вздовж неї пансіонати. Тому вказаним рішенням передбачена дольова участь у будівництві комплексних мереж та об'єктів в оздоровчій зоні с. Залізний Порт за розрахунком проектного інституту. У пункті № 7 зазначена загальна кошторисна вартість будівництва всього берегоукріплення і дольова кошторисна вартість для кожного з учасників дольового фінансування такого будівництва з відміткою про довжину берегоукріплення (в розрахунку довжини частини набережної, яку займають пансіонати). У зазначеному пункті для Відповідача-2 передбачено фінансування 150 м берегоукріплення. Вказана ділянка берегоукріплення відноситься до пускового комплексу № 6, що передбачає, зокрема, спорудження спірної буни № 4. Отже, на думку Відповідача-2, фінансування будівництва берегоукріплення проводилося останнім. Відтак, даний факт вказує про неможливість встановлення права власності Позивача на споруджене берегоукріплення (буну).
Так, розглянувши подібну спірну справу, Вищий Господарський суд України у своїй постанові від 28.07.2004 №12/60-12/97 вказав, що "саме питання фінансування має першочергове значення при встановлені права власності".
У доданому до позовної заяви звіті аудитора про фактичні результати виявлення основних засобів (нерухомості та документів) від 22.01.2006 вказано, що буна № 4 знаходилась на балансі Позивача у 1988 році, але у 2000 році вже не значилася на його балансі. Тому аудитор вказує на можливість передачі буни № 4 на баланс пансіонату біля якого вона знаходилася, тобто пансіонату "Ювілейний" Відповідача-2. Такий висновок, на думку Відповідача-2, є вірний. Дійсно, згідно з інвентарною карткою № 1470 обліку основних засобів, у 1992 році Відповідачем-2 було прийнято на баланс буну № 4 (берегоукріплення) і до цього часу буна перебуває на його балансі. Питання передачі з балансу Позивача на баланс Відповідача-2 обговорювалося тривалий термін і про наміри такої передачі у сторін не існувало сумнівів. Так, Відповідач-2 листом № 20-7/80 від 15.12.1988 у відповідь на лист Позивача за № 1053 від 22.10.1988 підтверджує готовність прийняття на баланс буни № 4 (берегоукріплення). Тому, як стверджує Відповідач-2, при балансопередачі Позивачем були передані Відповідачеві-2 також і акти на скриті роботи на спірній ділянці берегоукріплення, які знаходяться у Відповідача -2.
Отже, володіння спірною буною № 4 берегоукріплення на сьогоднішній час правомірно здійснює Відповідач-2.
Статтею 27 (об'єкти права власності господарського об'єднання) Закону України "Про власність" передбачено, що об'єктом права власності господарського об'єднання підприємств і організацій (концерну, асоціації, галузевого, міжгалузевого регіонального об'єднання) є майно, добровільно передане йому підприємствами й організаціями, а також набуте в результаті господарської діяльності та на інших підставах, не заборонених законом. До складу об'єктів права власності господарського об'єднання не входить майно членів цього об'єднання.
Позивач є самостійним суб'єктом господарювання як юридична особа, створений шляхом об'єднання коштів, майна, майнових прав та підприємницької діяльності юридичних осіб - засновників. На думку Відповідача-2, спірне майно не може належати до власності Позивача, оскільки не набуте ним належним чином, згідно з умовами вказаної статті, а тому не є об'єктом його права власності.
Так, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона погинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Так, згідно з статтею 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги сторін.
Але, вимагаючи визнання права власності, на думку Відповідача-2, Позивач не обгрунтував правомірність своїх вимог.
Отже, Відповідач-2 (ВАТ "ХБК") вважає, що вимога Позивача у вигляді визнання за ним права власності на буну № 4 та берегоукріплення довжиною 160 метрів, що входить до комплексу берегоукріплення в межах пансіонату "Ювілейний" в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області необгрунтована, оскільки не підтверджена доказами та не аргументована належним чином.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.09.06 р. до 25.09.06 р., а також з 03.10.06 р. до 17.10.06 р.
За згодою представників учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули на засідання суду, дослідивши матеріали справи, господарський суд
в с т а н о в и в :
Згідно з рішенням облвиконкому № 42/1 від 15.01.1982 санаторій "Золота Нива" з 1982 року виконував функції замовника по будівництву берегоукріплення довжиною 1500 метрів, вздовж берегової лінії, де вже було побудовано ряд санаторіїв, у тому числі і пансіонат "Ювілейний", що знаходиться на балансі Відповідача-2. Спірні берегоукріплення довжиною 160 м. та спірна буна № 4 розташовані навпроти пансіонату "Ювілейний".
Вказаним рішенням облвиконкому № 42/1 від 15.01.1982 р. було зобов'язано власників збудованих пансіонатів (санаторіїв) перерахувати кошти на поточний рахунок замовника будівництва (Позивача). Інших джерел фінансування будівництва не передбачалося. При прийнятті такого рішення облвиконком, визначаючи розмір фінансування будівництва, виходив з довжини частини набережної, яку займають розташовані вздовж неї пансіонати. Тому вказаним рішенням передбачена дольова участь у будівництві комплексних мереж та об'єктів в оздоровчій зоні с. Залізний Порт за розрахунком проектного інституту. У пункті № 7 зазначена загальна кошторисна вартість будівництва всього берегоукріплення і дольова кошторисна вартість для кожного з учасників дольового фінансування такого будівництва з відміткою про довжину берегоукріплення (в розрахунку довжини частини набережної, яку займають пансіонати). У зазначеному пункті для Відповідача-2 передбачено фінансування 150 м берегоукріплення. Вказана ділянка берегоукріплення відноситься до пускового комплексу № 6, що передбачає, зокрема, спорудження спірної буни № 4.
Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона погинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Так, згідно з статтею 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги сторін.
За текстом відзиву на позовну заяву Відповідач-2 стверджує про правомірне володіння ним спірним майном. Разом з тим, Відповідач-2 не представив ні доказів перерахування грошових коштів на будівництво (спорудження) спірного майна, ні доказів фактичного прийняття зазначеного майна на баланс ВАТ "ХБК".
Натомість Позивачем представлені письмові докази, що свідчать про наступні обставини.
Херсонський обласний міжколгоспний санаторій "Золота Нива", правонаступником якого є Херсонський обласний міжгосподарський санаторій "Золота Ниви" (надалі - Позивач) на протязі з 1973 року по 1990 роки був замовником будівництва берегоукріплення у селі Залізний Порт, Голопристанського району. Так, проект організації будівництва берегоукріплення дільниці курортної зони Чорноморського побережжя довжиною 1500 метрів розроблений для спорудження пляжу, берегоукріплення (набережною пляжу) та бун.
Відповідно до ст. 353 ЦК УРСР за договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Таким чином, фінансування будівництва здійснює замовник, яким в даному випадку був Позивач. Юридичні особи, зазначені у рішенні облвиконкому № 42/1 від 15.01.1982 р., у разі фактичного здійснення ними дольового фінансування будівництва спірного майна, вправі пред`явити майнові вимоги у відповідності до угод, які мали укладатись з Позивачем.
Як вбачається з документів про стан виконання робіт, підрядником на виконання робіт був ПМК-132 треста «Херсонводстрой». Позивач втратив договір підряду на виконання робіт щодо будівництва буни № 4 та берегоукріплення, але факт будівництва зазначених спірних об'єктів нерухомості для єдиного замовника - ОМС «Золота Нива»підтверджується наступними документами:
акти приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за закінченими етапами будівництва (за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 1984 р., березень, травень 1985 р.);
акти на скриті роботи;
проектно-кошторисна документація на будівництво берегоукріплень пускових комплексів з № 1 по № 6;
довідки про об'єм виконаних робіт за 1 квартал 84-85 р.р.;
довідки про вартість виконаних робіт (за травень, липень, вересень, жовтень, листопад 1984 р., червень, липень, жовтень 1985 р.);
акт звірки виконаних і зданих об'ємів будівельно-монтажних робіт (за 1 квартал 1985 р., за 1 півріччя 1985 р.
В ході провадження у справі про банкрутство частина спірного майна (буну № 4 та берегоукріплення довжиною 150 метрів, що входить до комплексу берегоукріплення в межах пансіонату "Ювілейний" в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської област) включена ліквідатором до ліквідаційної маси про що свідчить інвентаризаційний опис № 4 від 17 березня 2006 року та акт про формування ліквідаційної маси від 17 березня 2006 року.
Слід зазначити, що у доданих до рішення Херсонського облвиконкому № 42/1 від 15.01.1982 р. письмових погодженнях, керівником Відповідача-2 здійснений запис, відповідно до якого він погоджується з розрахунком дольової участі, але відмічає, що дольові по п. 1, 2, 3, 4, 5, 6 і 8 (крім пункту щодо фінансування будівництва спірного майна, п. 7) в сумі 228тис.крб., по раніше виданому розрахунку, комбінатом перераховані на рахунок ради по будівництву міжколгоспного санаторію. Вказана обставина свідчить про відсутність фінансування будівництва спірного майна з боку Відповідача-2 на момент погодження рішення Херсонського облвиконкому № 42/1 від 15.01.1982 р.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом слід розуміти передбачені законом вид і міру можливого або обов'язкового впливу на суспільні відносини, які зазнали протиправного впливу, з метою поновлення порушеного, невизнаного чи оспореного права.
Так відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів перелічені в ч. 2 вказаної статті, одним з яких є визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 1.10. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" нерухоме майно (нерухомість) - об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.
Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на:
а) будівлі, а саме: приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями. Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі;
б) споруди, а саме: об'єкти нерухомості, відмінні від будівель.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині щодо визнання права власності на буну № 4 та берегоукріплення довжиною 150 метрів, що входить до комплексу берегоукріплення в межах пансіонату "Ювілейний" в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області. Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині щодо щодо визнання права власності на на 10 метрів берегоукріплення, що входить до комплексу берегоукріплення в межах пансіонату "Ювілейний" в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, оскільки Позивачем не доведено здійснення будівництва (фінансування) зазначеної частини спірного майна саме ним.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються порівну на відповідачів.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати право власності обласного міжгосподарського санаторію "Золота Нива", ідентифікаційний код –05445847, юридична адреса –будинок № 2, вулиця Шкільна, село Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, на буну № 4 та берегоукріплення довжиною 150 метрів, що входить до комплексу берегоукріплення в межах пансіонату "Ювілейний" в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на 10 метрів берегоукріплення, що входить до комплексу берегоукріплення в межах пансіонату "Ювілейний" в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.
4. Стягнути з Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, ідентифікаційний код - 03355620, адреса - будинок № 14, вулиця Червонофлотська, місто Херсон, р\рахунок –не відомий на користь обласного міжгосподарського санаторію "Золота Нива", ідентифікаційний код –05445847, юридична адреса –будинок № 2, вулиця Шкільна, село Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, поштова адреса –73000, м. Херсон, "Головний поштамп" а/с 117, р\рахунок –не відомий, 42грн.50коп. витрат по сплаті державного мита, 59грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат", ідентифікаційний код - 00306710, адреса –площа 50-річчя утворення СРСР, місто Херсон, р\рахунок –№ 26003000008003 в АКБ "Надра", МФО –352770, на користь обласного міжгосподарського санаторію "Золота Нива", ідентифікаційний код –05445847, юридична адреса –будинок № 2, вулиця Шкільна, село Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, поштова адреса –73000, м. Херсон, "Головний поштамп" а/с 117, р\рахунок –не відомий, 42грн.50коп. витрат по сплаті державного мита, 59грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов.
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "23" жовтня 2006р.