ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2006 Справа № А38/125
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сизько І. А. (доповідача),
суддів: Тищик І.В., Швець В.В.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Бичков В.В, довіреність №б/н від 18.11.05, представник;
Анцупова С.В., довіреність №б/н від 21.08.06, представник;
від відповідача: Духневич Т.С., довіреність №32212/9/10/023 від 24.11.05, державний податковий інспектор;
від третьої особи: Мороз О.П., довіреність №23006/10/10-069 від 09.06.06, головний державний податковий ревізор-інспектор;
Жаворонков С.М., довіреність №41653/10/10-039 від 12.10.06, начальник юридичного відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.06р. у справі №А38/125
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокосм”, м.Дніпропетровськ
до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
третя особа на стороні відповідача державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ “Агрокосм”, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002142304/2 від 20.03.2006р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2006р. по справі №А38/125 (суддя Бишевська Н.А..) позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0002142304/2 від 20.03.2006р. винесене ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. З ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь ТОВ ”Агрокосм” стягнуто 3,40грн. витрат по сплаті судового збору.
Постанову суду обґрунтовано тим, що посилання відповідача в акті перевірки на п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковим, оскільки мова у вказаній нормі Закону йдеться про ціни на товари (роботи, послуги) що підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, що у спірних відносинах не має місця; відповідачем не доведено, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.
Не погодившись з постановою господарського суду, відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати зазначену постанову, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог ТОВ ”Агрокосм”.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підприємством не обґрунтовано застосування знижок, оскільки в багатьох випадках обсяг продажу товарів приватним підприємцям менший обсягу продажу підприємствам, які є платниками податку; господарським судом порушено п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” та визнано правомірність заниження ТОВ “Агрокосм” суми податку на додану вартість.
Третя особа на стороні відповідача, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська підтримала у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги відповідача.
У запереченні позивач вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі безпідставними, необґрунтованими, просить залишити скаргу без задоволення, постанову без змін, посилаючись на те, що підприємство знижки у своїй діяльності не застосовувало, а встановлювало вільні договірні ціни відповідно до вимог законодавства, яке таку діяльність не забороняє.
Розглянувши апеляційну скаргу відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ ”Агрокосм” за період з 01.07.2004-01.07.2005рр., за результатами якої був складений Акт №120-23-323/24229322 від 28.11.2005р.
Перевіркою встановлено, що порушення п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” призвело до заниження податкових зобов’язань по податку на додану вартість.
На підставі Акту перевірки, з урахуванням процедури адміністративного оскарження ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська винесене податкове повідомлення-рішення №0002142304/2 від 20.03.2006р., яким ТОВ “Агрокосм” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44922,55грн., у т. ч. 29948,37грн. –основний платіж та 14 974,18грн. - штрафні санкції.
Відповідно до п. 4.2. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі поставки товарів (робіт, послуг) суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Пунктом 1.18. ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 1.20.2. пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.
Таким чином, для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів.
Як вбачається з додатку № 8 до акту перевірки ДПІ проаналізовані вибірково укладені позивачем договори з юридичними та фізичними особами, СГД - приватними підприємцями. Проте, умови договорів не знаходяться у співставних умовах (не співпадають обсяги продажу товару юридичним та фізичним особам, умови оплати та ін.). В апеляційній скарзі відповідач також відмічає, що обсяг продажу товарів фізичним особам та приватним підприємцям був меншим від обсягу продажу юридичним особам - підприємствам.
Якщо ж порівнювати договори на ідентичні товари, які укладені підприємством з фізичними особами та СГД - приватними підприємцями, то продаж товарів здійснюється за однаковими цінами.
Відповідач в Акті перевірки не посилався на п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” як на норму законодавства, яка була порушена. Таким чином, в апеляційній скарзі відповідач намагається обґрунтувати своє рішення про нарахування податкових зобов'язань за допомогою вже інших норм законодавства, замість тих, що були вказані в Акті перевірки.
Як вбачається з Акту перевірки відповідач обґрунтовував звичайні ціни нормою п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” фактично процитував зміст вказаної норми Закону.
Відповідно до п.п.1.20.51 п.1.20. ст.1 вищевказаного Закону України, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.
Колегія суддів вважає посилання ДПІ в акті перевірки на п.п.1.20.5 п.1.20. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” помилковим, оскільки в даному випадку мова не йде про ціни на товари (роботи, послуги) що підлягають державному регулюванню згідно із законодавством.
Відповідно до п.п.1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Відповідач не довів невідповідність рівня цін звичайним цінам. Доказів рівня звичайних цін, що склались на ринку ідентичних (однорідних) товарів відповідач при розгляді справи суду не надав. У даному випадку звичайними цінами є договірні ціни, які були погоджені сторонами при укладанні господарських договорів. Підприємство правомірно застосовувало ціни до продажу товарів особам - неплатникам ПДВ. Продаж товарів по групам покупців (юридичні особи та приватні підприємці) здійснювався за однаковими цінами.
Треба також зауважити, що відповідно до п.1.20.10. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Будь-які відомості щодо застосування непрямих методів, підстави їх застосування та визначення суми податкового зобов’язання за непрямими методами в матеріалах справі відсутні.
Судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Бабушкінськом районі м. Дніпропетровська не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2006р.
у справі № А38/125 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.А.Сизько
Суддя І.В.Тищик
Суддя В.В.Швець
Зоригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець