ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2006 Справа № А37/106
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л.,
суддів: Сизько І. А. (доповідача), Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю сторін:
позивача: Клешня О.В., довіреність б/н від 31.03.06р., адвокат;
відповідача: Тубольцева О.В., довіреність №14827/10/10-039 від 14.04.06р., державний податковий інспектор- присутня у судовому засіданні тільки 02.10.06р.;
Глазиріна О.П., довіреність № 19886/10/10-039 від 22.05.06р., головний державний податковий ревізор-інспектор- присутня у судовому засіданні тільки 02.10.06р.;
Тарабукіна О.В., довіреність №19885/10/10-039 від 22.05.06р., головний державний податковий ревізор-інспектор- присутня у судовому засіданні тільки 02.10.06р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.06р.
у справі № А37/106
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АФХ ТРЕЙД”, м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ “АФХ ТРЕЙД”, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 23.03.2006 року №0000602304/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 886,38грн. і штрафу у сумі 354,55грн., а загалом в сумі 1240,93грн. та №0000612304/0, №0000612303/0, №0000312200/0 в повному обсязі .
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.06р. у справі №А37/106 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 23.03.3006р. №0000602304/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 886,38грн. та штрафу у сумі 354,55грн., а загалом в сумі 1240,93грн.; №0000612304/0, №0000612303/0, №0000312200/0 - в повному обсязі.
Постанову суду обґрунтовано тим, що відповідачем без законних підстав збільшено валовий доход та податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість у зв’язку з реалізацією товару по ціні нижче ціни його придбання, оскільки акт перевірки не містить обґрунтування звичайної ціни, так само як і підстав її застосування; позивач не є особою, яка надала транспортні послуги, тому позивач не повинен збільшувати власні податкові зобов’язання з ПДВ за транспортними послугами; нарахування ПДВ за податковою накладною, яка за висновком відповідача не містить усіх необхідних реквізитів, не відповідає дійсності; договір фрахту, укладений між позивачем та нерезидентом, розірваний до надання послуг останнім.
Не погодившись з постановою господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні вимог позивачу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем в порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” занижено валовий доход за 1 квартал 2005 року при здійсненні операції з продажу кукурудзи за ціною нижче ціни придбання; в порушення п.6.1, пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем не враховано до складу податкових зобов’язань з ПДВ транспортні послуги; в порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем зайво включені до складу податкового кредиту жовтня 2005 року ПДВ у сумі 12207,88грн.; в порушення п.16.13 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивач не утримав податок на доходи нерезидента у розмірі 6369,30грн. у ІІ кварталі 2005 року.
11.10.2006р., після перерви в судовому засіданні, відповідачем заявлено клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату в зв’язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.
Клопотання задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, клопотання документально не підтверджено; по-друге, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання; по-третє, коло осіб, що можуть представляти в судовому засіданні інтереси відповідача не обмежено; в четверте, в попередньому судовому засіданні з боку відповідача приймали участь три представника, будь-які відомості щодо неможливості явки яких відсутні.
Розглянувши апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведена документальна перевірка ТОВ ”АФХ ТРЕЙД” з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 11.01.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якої був складений Акт №26-23-3/24/33339014 від 09.03.2006р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем видані податкові повідомлення-рішення від 23.03.2006року №0000312200/0, яким нараховано штрафні санкції з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 12378,60грн., №0000602304/0, яким нараховано податок на прибуток в сумі 14040,50грн. та штрафні санкції в сумі 3068,82грн., №0000612304/0, яким нараховано податок на додану вартість в сумі 2939,50грн. та штрафні санкції в сумі 1469,75грн., та №0000612303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2005року на суму 12207,88грн.
1. Перевіркою встановлено, позивач на підставі договору №1/22-02 від 22.02.2005р. придбав у приватного підприємця Носікова Я.О. 141,82 тн. кукурудзи 3 класу за ціною без ПДВ 316,67грн. (380,0грн. з ПДВ), що підтверджується накладною №23/02/01 від 23.02.05р. і податковою накладною від 23.02.05р. №23/02/01. Далі, в ході здійснення фінансово–господарської діяльності позивач здійснив продаж 141,82 тн. кукурудзи 3 класу ТОВ „Поле Порт” за ціною 291,67грн. без ПДВ ( 350,00грн. з ПДВ) 28.03.05р. на підставі договору поставки №03/05П від 28.03.05р., видаткової накладної №ТР-0000005 від 28.03.05р. та податкової накладної від 28.03.05р. №5, рахунку-фактури №ТР-000003 від 28.03.05р., за довіреністю від 28.03.05р.
За висновком відповідача підприємством порушено вимоги п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла в спірний період, та , як наслідок, занижено свій валовий доход за 1 кв. 2005р. на 3545,5грн. та занижено податкові зобов’язання з ПДВ за березень 2005р. на 709,1 грн. за фактом реалізації товару по ціні нижче ціни придбання.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).
Господарський суд першої інстанції на підставі аналізу п.4.1 ст.4, п.1.21 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” дійшов цілком обґрунтованого висновку, що зазначеними нормами Закону чітко визначено, що за загальними правилами до доходу підприємства в цілях його оподаткування включається фактичний доход від продажу товару (робіт), при цьому включення до доходу суми не одержаної виручки від продажу товару, зокрема, у зв’язку з реалізацією по ціні нижче ціни придбання, Закон не передбачає.
Щодо посилання в акті перевірки на п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яким встановлено поняття звичайної ціни та порядок її визначення, то колегія суддів вважає його необґрунтованим, тому що акт перевірки не містить обґрунтування звичайної ціни та підстави її застосування.
В ході здійснення перевірки податковим органом та в господарському суді не встановлено збиткової діяльності позивача у відповідному податковому періоді, а сам по собі факт відсутності прибутку за окремо взятою господарською операцією не є підставою для висновку про те, що придбані товари не були використані платником податків у власній господарській діяльності.
Щодо нарахування податку на додану вартість за наведеними обставинами, то слід зазначити наступне.
База оподаткування податком на додану вартість за загальними правилами регулюється п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”. Дію пункту 4.1 статті 4 зупинено на 2005 рік згідно із Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”.
Законом України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” пункт 4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” викладено в новій редакції, але без вказання про поновлення його дії.
Господарський суд у постанові справедливо відзначив про те, що дія п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" була зупинена, і тому позивач не міг її порушити. Дії підприємства під час укладення договору за спірною господарською операцією цілком відповідали положенню ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", якою передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Отже, висновок відповідача про порушення підприємством вимог п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” є безпідставним та таким, що не узгоджується з нормами ст.7 вказаного Закону.
Таким чином, нарахування відповідачем податку на прибуток у сумі 886,38грн. та штрафних санкцій в сумі 354,55грн., податку на додану вартість в сумі 709,1 грн. та штрафних санкцій в сумі 354,55грн. слід визнати неправомірним.
2. Щодо донарахування податкових зобов'язань березня 2005 року на суму 2230,грн. податку на додану вартість за угодою комісії з ТОВ „Триплекс", де ТОВ „АФХ ТРЕЙД" виступало як комісіонер, і застосування до позивача штрафної санкції у сумі 1115,2 грн.
В якості обґрунтування порушення ДПІ посилається на порушення позивачем п.6.1 і ч.2 п.п.6.2.4 п.6.2. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки на думку ДПІ позивач зобов'язаний був при пере виставленні комітенту транспортних послуг включити до складу податкових зобов'язань транспортні послуги у сумі 11152,0 грн.
За умовами договору комісії №01-14.02.05-КОМ від 14.02.2005р. ТОВ „АФХ ТРЕЙД” (комісіонер) зобов’язалось за дорученням ТОВ „Триплекс” (комітент) та за винагороду, здійснити від свого імені та за рахунок комітента реалізацію за договорами купівлі –продажу кукурудзи на зовнішньому ринку.
Для виконання умов договору комісії, позивач уклав з ТОВ „Зектер” договір № 64-Е на транспортно–експедиційне обслуговування від 24.02.05р.
Згідно до рахунку № 726 від 24.02.2005р., податкової накладної №34 від 25.02.05р. і акту приймання робіт від 29.03.05р., послуги були надані та оплачені. При цьому оподаткування товаротранспортних послуг визначено за нульовою ставкою. 30.03.05р. комітентом прийнято звіт комісіонера про виконане доручення комітента згідно до умов договору комісії №01-14.02.05-КОМ від 14.02.2005р. і додатку до договору №1 від 14.02.2005р., на підставі рахунків–фактури від 30.03.2005р. оплачено послуги комісіонеру та відшкодовано його витрати по виконанню доручення загалом у сумі 34192,04 грн., про що виписано податкові накладні №№8,9,10 від 30.03.2005р., згідно яких товаротранспортні витрати оподатковані за нульовою ставкою.
Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, поставки права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає поставку права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставку, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності.
Згідно зі ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Статтею 1024 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.
Отже, з викладеного вбачається, що витрати комісіонера, які пов’язані з виконанням доручення від комітента, та безпосередні послуги комісіонера за договором комісії, не є тотожними поняттями. Позивач не є особою, яка надала транспортні послуги, тому не повинен збільшувати власні податкові зобов’язання за цими послугами.
Посилання відповідача на другий абзац підпункту 6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” безпідставне, так як згідно до нього оподаткування за ставкою передбаченою пунктом 6.1 цієї статті здійснюється в разі, коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника.
Проте, ТОВ „АФХ ТРЕЙД" не здійснювало взагалі поставку транспортних послуг , а тим паче транспортних послуг з транспортними квитками або проїзними документами і не виступало довіреною особою перевізника, а було довіреною особою вантажовласника.
ТОВ „Зектер" здійснило транспортно-експедиційні послуги, які на час їх здійснення звільнялись від сплати податку на додану вартість відповідно до п.п. 6.2.2. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість".
Колегія суддів вважає нарахування податку на додану вартість в сумі 2230,4,0грн. та штрафних санкцій в сумі 1115,2грн. неправомірним.
3. Також перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємство врахувало до складу податкового кредиту жовтня 2005р. податкову накладну №1 від 10.10.2005р. на придбання кукурудзи 3 класу від ТОВ „Лан” у кількості 183,120тн за ціною 333,33грн. загальною вартістю 73247,26грн., в тому числі ПДВ 12207,88грн., на якій відсутній індивідуальний податковий номер продавця та його жива печать. У зв’язку з цим відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2005 року на 12207,88грн.
Наданий з боку позивача оригінал спірної податкової накладної (т.1 а.с134) спростовує вказане в акті перевірки твердження.
Відповідачем не надано будь-якого документального підтвердження обставин, викладених в акті перевірки з цього приводу, що на підставі п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України розцінюється судом не на користь суб’єкта владних повноважень.
Отже, перевищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005року на суму 12207,88грн. не підтверджується матеріалами справи.
4. Між ТОВ „АФХ ТРЕЙД" (Фрахтувальник) і нерезидентом „Теrrium System LLP" (Великобританія) (Судопосередником) 06.06.2006р. укладено контракт фрахтування судна №11-1, за умовами якого судно фрахтувалось для перевезення вантажу - кукурудзи фуражної (країна походження Україна) з порту Дніпропетровськ Річний порт в порт Поті (Грузія) з очікуваною погрузкою 16.06.2005р (п.п. 8-11 контракту).
Згідно платіжного доручення №12 від 16.06.2005р ТОВ „АФХ ТРЕЙД" здійснило авансову оплату послуг нерезидента в сумі 21 000,0 доларів США, і цього ж дня 16.06.2005 року між сторонами було досягнуто згоду про дострокове розірвання контракту без застосування будь-яких штрафних санкцій, з поверненням 21 000,0 доларів США, сплачених авансом, до 15.09.2005р.
12.09.2005р передплату в сумі 21 000,00 доларів США було повернуто ТОВ „АФХ ТРЕЙД”, що підтверджується платіжним документом №001158.
За висновком відповідача підприємством порушено абз.2 п.16.13 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, позивач під час перерахування передплати за фрахт судна у відповідності з п.п.13.5 ст.13 не утримав податок на фрахт у розмірі 6369,30 грн. у 2 кварталі 2005р.
На підставі вказаних обставин, відповідачем застосовані до позивача штрафні санкції у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
В п.13.2 ст.13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Згідно п.13.5. ст.13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
При цьому в п.п.1.35.3. п.1.35 ст.1зазначеного Закону під терміном "базова ставка фрахту" розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.
Оскільки контракт було розірвано того ж дня, що й здійснено перерахування авансової суми фрахту, і у додатковій угоді визначено про повернення суми фрахту, сплаченої авансом, відповідно нерезидент не здійснив будь-яких дій на здійснення результату послуг і не отримав винагороду за здійснені послуги. Так як у нерезидента 16.06.2005р (день перерахування коштів і день розірвання договору) не виникло доходу (прибутку), відповідно позивач не здійснював перерахування податку на прибуток.
За п.п.11.2.3. п.11.2. ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Крім того, з аналізу аргументів ДПІ, викладених в акті перевірки, вбачається відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Зокрема, вказаним підпунктом Закону встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
ДПІ зазначає в акті перевірки, що у зв’язку з розірванням договору фрахту податкові зобов’язання з податку на фрахт не виникли. Наведене виключає застосування за актом перевірки спірних санкцій, оскільки обов’язок по перерахуванню податку безпосередньо залежить від наявності податкових зобов’язань. Крім того, розмір спірних санкцій за Законом визначається в залежності від наявної суми зобов’язання з такого податку. У зв’язку з відсутністю в акті перевірки відповідного зобов’язання, відсутня й база для нарахування санкцій.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.06р. у справі № А37/106 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.Л.Кузнецова
Суддя І.А.Сизько
Суддя І.В.Тищик
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець