Справа №  1-324/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 липня 2011 року  

Святошинський районний суд м. Києва

в складі:

        головуючого судді:                     Бандури І.С.

        при секретарі:                                   Лебеді В.В., Ковальчук В.В.,  

        з участю прокурора:                   Устименко О.І.

        захисників:                                       ОСОБА_1, ОСОБА_2

        законних представників:       ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ,  зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2,   українця,  гр. України, освіта середня, немає судимості згідно ст. 89 КК України, не одруженого, працюючого кур’єром в  ТОВ   « АГРО – ФОРВАРД», за ст. 289 ч.2 КК  України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Київ,  зареєстрованого у АДРЕСА_3, проживаючого в  АДРЕСА_4 українця, гр. України, студента Київського професійного ліцею авіації м. Києва, не одруженого,  не судимого,  не працюючого, за ст. 289 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_5 25 вересня 2010 року, приблизно о 01.00 год., з метою незаконного заволодіння транспортним засобом вступив у попередню змову з ОСОБА_6

Реалізуючи свої злочинні наміри, побачивши біля будинку АДРЕСА_5 автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, підійшли до нього. Згідно раніше розподілених ролей ОСОБА_5, металевою пластиною у вигляді літери « Т», яку знайшов неподалік автомобіля, зламав замок в передніх лівих дверях вищевказаного автомобіля, а ОСОБА_6, в цей час знаходився поряд з автомобілем та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі небезпеки попередити ОСОБА_5 Після чого ОСОБА_5, сівши на сидіння водія, відчинив із середини праві передні двері автомобіля і ОСОБА_6 сів на переднє пасажирське сидіння та спостерігав за ОСОБА_5, який з–під панелі приладів витягнув групу електропроводів та почав їх з’єднувати. З’єднавши необхідні електропроводи ОСОБА_5 під водійським сидінням включив кнопку маси запалення та, запустивши двигун автомобіля ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1, з місця вчинення злочину разом з ОСОБА_6 на вказаному автомобілі зникли, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 16 000 грн.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю визнали себе винними у вчиненні злочину передбаченому ст. 289 ч.2 КК України, що вони 25.09.2010, приблизно о 01.00 годині, в м. Києві за попередньою змовою незаконно заволоділи транспортним засобом та не заперечили фактичних обставин справи.

У вчиненому розкаюються і просять суворо їх не карати.

Крім повного визнання вини самими підсудними, їх вина в судовому засіданні повністю доведена показами потерпілого,  свідків та іншими дослідженими матеріалами справи, які стверджують про вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 злочину передбаченого ст. 289 ч.2 КК України.

Так, із оголошених в судовому засіданні показів потерпілого ОСОБА_7 вбачається,  що у його власності знаходиться автомобіль марки «ВАЗ 2106» 1983 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 . 24.09.2010 приблизно о 19 год. 00 хв. він приїхав з магазину та залишив свій автомобіль на вищевказаній стоянці біля будинку. Зачинив його, при цьому вимкнувши масу та пішов відпочивати додому. За весь вечір цього дня та ніч він нічого підозрілого з вікна квартири не помітив та не чув. На наступний день 25.09.2010 о 07 год. 30 хв., коли він вийшов на балкон своєї квартири і помітив,що відсутній його автомобіль на тому місці де він його залишив напередодні у вечері. Після чого вирішивши, що його угнали, він викликав працівників міліції. Після того йому на мобільний телефон зателефонували працівники міліції та повідомили, що його автомобіль знайдено та що йому потрібно прибути до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, для дачі пояснення, при цьому також повідомили, що затримано також осіб, які угнали його автомобіль. Пізніше оглядаючи свій автомобіль він помітив, що замок на водійських дверях зламаний, біля керма на полу автомобіля лежать розібрані частини запалення та проводи. Жодних цінних речей в автомобілі він не залишав та з автомобіля нічого не зникло. Цивільний позов по справі він заявляти не буде, так як автомобіль йому було повернено, а пошкоджений замок та запалення він відремонтує сам, ці гроші для нього матеріальної цінності не становлять. ( а.с.43-52 ).

Із оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_8  вбачається,  що що він працює інспектором ДАІ з обслуговування Святошинського району м. Києва. 25.09.2010 приблизно о 02 год. 10 хв. Коли він знаходився на добовому чергуванні в Святошинському районні м. Києва, в автомобільному патрулі разом з інспектором ДПС ОСОБА_9, по вул. Ушакова в м. Києві ними був зупинений автомобіль марки ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 жовтого кольору. При візуальному огляді даного автомобіля були виявлені зовнішні пошкодження дверей з боку водія, також був пошкоджений замок запалювання, який був розкручений, тому вони відразу запідозрили, що автомобіль угнаний. Даним автомобілем керував ОСОБА_5 поряд з ним на пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_6. На запитання до останніх звідки в них автомобіль, вони відповіли що це автомобіль батька ОСОБА_5 який останній взяв покататися. Коли вони попросили щоб він викликав по телефону батьків,  ОСОБА_5 пояснив, що в нього розрядився мобільний телефон та він не може це зробити. Після чого останні були доставлені до Святошинського РУ для подальшого розбору. В Святошинському РУ вони дізнались, що вказані особи угнали автомобіль.

Із оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_9 вбачається, що він  дав покази аналогічні показам ОСОБА_8

Із оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що що він працює на посаді оперуповноваженого ВКР Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві. 25.09.2010 вночі до Святошинського РУ ГУМВС України працівниками ДАІ було доставлено двох неповнолітніх громадян  ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 за підозрою у вчинені останніми угону автомобіля. Після чого він опитав одного із них, а саме  ОСОБА_6 на протокол пояснення від 25.09.2010. ОСОБА_6 зізнався в тому, що він разом з  ОСОБА_5 угнали автомобіль марки ВАЗ 2106  вночі цього ж дня 25.09.2010 по вул.. Уборевича в м. Києві. При цьому останній пояснив, що 24.09.2010 приблизно о 22.00 год. він зустрівся в с. Стоянка, Київської області Києво – Святошинського району зі своїм знайомим ОСОБА_5, який запропонував йому поїхати до м. Києва щоб пограти в комп’ютерному клубі, який знаходився в Святошинському районі м. Києва, на що ОСОБА_6 погодився. Після чого, коли вони прибули до м. Києва, вони зайшли до магазину « Сільпо», який розташований по проспекту Перемоги, 87 в м. Києві, де придбали їжі, а потім пішли грати в нічний комп’ютерний клуб « С – клаб», з якого вийшли приблизно о 01.00 год. Далі вони на таксі за 20 грн. поїхали до станції метро « Академмістечко», звідки пішли в напрямку вул.. Уборевича, де проходячи біля АДРЕСА_5 на вказаній вулиці, ОСОБА_5 помітив біля одного з під’їздів даного будинку автомобіль марки ВАЗ 2106 жовтого кольору, після чого останній запропонував ОСОБА_6 угнати даний автомобіль щоб покататися на ньому, а потім залишити його в лісі біля заправ очної автостанції в с. Стоянка, щоб пізніше здати на металобрухт, на що  ОСОБА_6 погодився. Після чого ОСОБА_5 за допомогою якоїсь викрутки зламав передні двері з боку водія після чого розкрутив та з’єднав проводи. Потім ОСОБА_5 знайшов кнопку ввімкнення маси, увімкнувши яку останній завів автомобіль. В цей час ОСОБА_6 вже сидів на передньому пасажирському сидінні так як ОСОБА_5 відразу коли зламав замок передніх дверей з боку водія, відчинив ОСОБА_6, двері із середини з боку пасажира, після чого останній спостерігав за діями ОСОБА_5, як останній розкручував та заводив даний автомобіль. Після того як ОСОБА_5 завів вище вказаний автомобіль, вони разом поїхали в напрямку с. Стоянка та хотіли виїхати з міста Києва, але по дорозі на одній з вулиць, в м. Києві, останніх зупинили працівники міліції, які помітивши зовнішні пошкодження автомобіля доставили останніх до Святошинського райвідділу. Всі ці пояснення ОСОБА_6 давав самостійно та добровільно повністю зізнаючись у вчиненому. Під час цього на нього не чинилось жодного психологічного та фізичного тиску. При дачі пояснення він добре зрозумів ОСОБА_6 та записав все так як казав останній, після чого ОСОБА_6 прочитав уважно сказане ним та підписав пояснення.

Вина підсудних  доведена також іншими доказами по справі, а саме:

- явкою з повинною від 25.09.2010 ОСОБА_6 де останній зазнався у скоєному та дав деталі покази. ( а. с. 19 );

- протоколом огляду місця події від 27.09.2010 згідно якого в автомобілі ВАЗ 2106, жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 виявлено пошкодження замка передньої водійської двері та під рулем водія пошкоджено дроти запалювання ( а.с. 28-35 );

- очною ставкою між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 від 12.11.2010 року, згідно якого ОСОБА_10 підтвердив свої покази та наполягав на них ( а.с.66-67 );

- речовим доказом по справі, а саме автомобілем ВОЗ 2106 державний номерний знак НОМЕР_1 жовтого кольору, шасі НОМЕР_2 (а.с. 39 )/

При таких обставинах суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6  у вчиненні злочину передбаченому ст. 289 ч.2  КК  України повністю доведена, а тому їх злочинні дії слід кваліфікувати за ст. 289 ч.2 КК  України за ознакою   „ незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинений за попередньою змовою групою осіб»  .

Призначаючи міру покарання підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудних, що ОСОБА_6 раніше не судимий, підсудний ОСОБА_5 немає судимості згідно ст. 89 КК України, обставини, які пом’якшують покарання підсудних, що вони повністю визнали себе винними і щиро розкаялись у вчиненому, позитивно характеризуються, вчинили злочин будучи неповнолітніми,  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають у неповних сім’ях, не знаходячи обставин, які обтяжують покарання підсудних, а тому за таких обставин покарання підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_5  слід призначити у виді позбавлення волі з випробовуванням, встановивши їм іспитовий строк, оскільки їх виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

 Речові докази по справі – вирішити у відповідності до вимог ст. ст. 81, 330 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК  України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченому ст. 289 ч.2  КК  України і призначити йому покарання за цією статтею у виді 5 ( п’яти)  років позбавлення волі.

На підставі  ст.  104 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбуття покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 ( два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК  України на ОСОБА_5 покласти обов’язки не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, навчання або роботи, та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_5  залишити – підписку про невиїзд з постійного  місця проживання.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченому ст. 289 ч.2  КК  України і призначити йому покарання за цією статтею у виді 5 ( п’яти)  років позбавлення волі.

На підставі  ст. 104 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбуття покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 ( один ) рік.

Відповідно до ст. 76 КК  України на ОСОБА_6 покласти обов’язки не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, навчання або роботи, та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_6  залишити – підписку про невиїзд з постійного  місця проживання.

Речовий доказ по справі – автомобіль «ВАЗ-21061», д/з НОМЕР_1», який визнаний та приєднаний до кримінальної справи в якості речового доказу та переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_7 – повернути потерпілому ОСОБА_7.

Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Святошинський районний суд м. Києва,

СУДДЯ: