Судове рішення #200440
А41/141

    


 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


19.10.2006                                                                                             Справа № А41/141  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді: Герасименко І.М. (доповідач),

суддів: Пруднікова В.В., Ясир Л.О.,

при  секретарі: Нурулаєвій Г.Ю.

за участю:

представника позивача - Бичкової С.І.,

представника відповідача - Рижої О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський пивоварний завод “Дніпро”, м.Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від  18.07.2006 р.  

у справі № А 41/141


за позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

до   Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський пивоварний завод “Дніпро”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 24030 грн. 54 коп.


ВСТАНОВИВ:


31.05.06 p. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський пивоварний завод “Дніпро”, м. Дніпропетровськ про  стягнення 24030 грн. 54 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності  інвалідів України”, не створив 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів та всупереч встановленому порядку, відмовився самостійно сплатити штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2006 р.(суддя Орєшкіна Е.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції  в сумі 24030 грн. 54 коп. Постанова мотивована тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки відповідачем не вжито всіх заходів щодо виконання вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та не виконано у встановленому порядку обов’язку щодо створення робочих місць для інвалідів з урахуванням вимог Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів.

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 18.07.06 р. повністю. Вказує, що  ЗАТ “ДПЗ “Дніпро” у 2005 році повністю додержувалося зазначених вимог  законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів. Зазначає, що за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2005 році необхідно створити 8 робочих місць, а фактично було створено 9 звичайних робочих місць для працевлаштування інвалідів (за наказом від 31.10.2003 р.),  з яких 6  робочих місць були зайняті інвалідами, а про 2 вільних робочих місця ЗАТ “ДПЗ “Дніпро” неодноразово інформувало відповідні державні органи.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду  представник позивача заперечив проти апеляційної скарги; представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати, в позові відмовити.

Заслухавши   доповідь   судді   -   доповідача,   пояснення   представників   сторін,

дослідивши   матеріали   справи   та,   аналізуючи   докази   по   справі   в   їх   сукупності,

Дніпропетровський   апеляційний   господарський   суд   приходить   до   висновку,   що

апеляційна скарга  підлягає задоволенню, а постанову суду необхідно скасувати.

На підставі статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів

в Україні" від 21.03.91 р., для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно

від форми власності і  господарювання встановлюється норматив  робочих  місць для

забезпечення   працевлаштування   інвалідів  у  розмірі   4   %   від   загальної  чисельності

працюючих.   Згідно   п.3   "Положення   про   робоче   місце   інваліда   і   про   порядок

працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 р. № 314.

"робоче   місце   інваліда  вважається   створеним,   якщо   воно   відповідає   встановленим вимогам   робочого   місця   для   інвалідів   відповідної   нозології,   атестоване   комісією підприємства    за    участю    представників    МСЕК,    органів    Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда",  а згідно  п.5  цього  ж  “Положення”  підприємства розробляють  заходи  щодо створення   робочих   місць   для   інвалідів,   включають   їх   до   колективного   договору, інформують про створені робочі місця для інвалідів центри зайнятості, управління соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

          З вищезазначеного випливає, що чинне законодавство України покладає на вказані органи обов’язок по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про вільні робочі місця на підприємстві. Обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а створення робочих місць має відбуватися з урахуванням стану здоров’я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними ст. 18 Закону.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно звіту відповідача "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік", середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві склала 203 осіб; середньооблікова чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4% нормативу –8 осіб; за даними розділу  I звіту на підприємстві відповідача у 2005 році  фактично працювало – 6 інвалідів; сума штрафних санкцій за звітом склала –24030 грн. 54 коп.

Позивачем, на підставі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 p., заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом в розмірі 24030 грн. 54 коп., виходячи з 2-х робочих місць, фактично не зайнятих інвалідами у звітному періоді.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в редакції, чинній на час спірних правовідносин ( далі - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Обчислення загальної чисельності працюючих на підприємствах має здійснюватись відповідно до “Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві України”, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 р.№ 171 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 18.02.1999 р. №67) (далі –Інструкція).

За визначеним “Інструкцією” загальним правилом, встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається за показником середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

На адресу Індустріального районного центру зайнятості м.Дніпропетровська відповідачем щомісячно надавались звіти. В звітах зазначалось про наявність на підприємстві вакантних посад для інвалідів (а.с.59-70). Уповноваженими органами та організаціями інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись, і відповідач не відмовляв в працевлаштуванні інвалідів, про що свідчить лист Індустріального районного центру зайнятості № 1090 від 23.05.2006р.(а.с.58).  Крім того, відповідно до наказу генерального директора Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський пивоварний завод “Дніпро” від 31.10.2003р. на підприємстві створені додаткові робочі місця для 9 інвалідів, з внесенням їх до штатного розкладу (а.с.29). Про бажання відповідача працевлаштувати інвалідів на створені робочі місця вказує факт своєчасного представлення ним  позивачу звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а.с.8), з якого вбачається наявність двох незайнятих працівниками робочих місць, на яких повинні працювати особи, працевлаштовані у відповідності до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.            

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

          Згідно зі змістом звітів за формою державної статистичної звітності № 3-ПН (а.с.59-70) відповідач надав центру зайнятості населення вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому колегія суддів вважає, що відповідачем було вжито всі передбачені чинним законодавством заходи щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, в зв’язку з чим, на нього не може бути покладено відповідальність за невиконання уповноваженими органами обов’язку щодо направлення інвалідів для працевлаштування чи за відсутність інвалідів, що бажають працевлаштуватися.

            З вказаних підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню і постанову суду необхідно скасувати відповідно до п.3 ч.1 ст.202 КАСУ, в зв’язку з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –


ПОСТАНОВИВ:

   

          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський пивоварний завод “Дніпро”, м.Дніпропетровськ –задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від  18.07.2006 р.  

у справі № А 41/141 – скасувати.

В задоволенні  позову  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ до   Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський пивоварний завод “Дніпро”, м.Дніпропетровськ про  стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 24030 грн.54 коп. –відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у місячний термін до Вищого адміністративного суду.



Головуючий                                                                                     І.М. Герасименко


Судді                                                                                                  Л.О. Ясир


                                                                                                             В.В. Прудніков

  

  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація