ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2011 р. Справа № 5023/4003/11
вх. № 4003/11
Суддя господарського суду Рильова В.В.
при секретарі судового засідання Боброва Д.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №08-11/3150/2-10 від 31.12.2010р.;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 15.05.2009р.;
третьої особи (Управління земельних відносин) - не з"явився;
третьої особи (Головне управління Держкомзему) - не з"явився;
3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Харківської міської ради, м. Харків;
3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради, м. Харків;
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне Управління Держкомзему у Харківській області , м.Харків;
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків; 3-я особа < Текст >
про стягнення збитків
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 про стягнення збитків у розмірі 1874144,09грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
14.12.2011р. третя особа - Головне управління Держкомзему у Харківській області, надала до канцелярії суду пояснення (вх.№25166), в яких надає пояснення по суті спору та просить суд розглядати справу без участі представника Головного управління Держкомзему у Харківській області та направити рішення у даній справі на адресу третьої особи: 61003, м. Харків, вул. Короленко 16. Разом із поясненнями були надані документи для долучення до матеріалів справи, у тому числі копію акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.12.2011р.
14.12.2011р. позивач надав до канцелярії суду клопотання (вх.№25217), в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з необхідністю надання належних та допустимих доказів, які мають суттєве значення для прийняття законного та обгрунтованого рішення по вказаній справі.
14.12.2011р. відповідач надав до канцелярії суду клопотання (вх.№25218) про долучення до матеріалів справи документів, на підтвердження своїх заперечень по суті спору.
В судовому засіданні 14.12.2011р. позивач підтримав позов у повному обсязі, підтримав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2011р. проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові повністю, клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишає на розсуд суду.
Представники третіх осіб у судове засідання, призначене на 14.12.2011р., не з"явились, документи витребувані судом не надали. Про час та місце розгляду справи треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради та Головне Управління Держкомзему у Харківській області, були повідомлені належним чином.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Позивач в обгрунтування клопотання про відкладення розгляду справи вказує на необхідність надання належних та допустимих доказів, які мають суттєве значення для прийняття законного та обгрунтованого рішення по вказаній справі, проте позивач не вказує які саме документи будуть надані та в підтвердження яких обставин вони можуть бути надані. Крім того, суд звертає увагу на те, що строк вирішення спору у справі №5023/4003/11, продовжений на підставі заяви відповідача в порядку ч.3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, закінчується 18.12.2011р.
Виходячи з викладеного суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку із необхідністю подання додаткових доказів, та відмовляє в задоволенні клопотання позивача.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
На підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2003 р. зареєстрованого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 за реєстраційним №1-3903 від 07.10.2003р., відповідач придбав нежитлову будівлю літ. "М-2", загальною площею 786,2кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1-ий, арк.спр. 19).
Рішенням Харківської міської ради за № 152/04 "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 06.10.2004р. (том 1-ий, арк.спр. 129) відповідачу було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 0,47 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової адміністративної будівлі.
06.03.2006 року рішенням Харківської міської ради за № 61/06 "Про надання фізичним та юридичним особам земельних ділянок для обслуговування нежитлових адміністративних споруд" (том 1-ий, арк.спр.130) відповідачу було надано в оренду строком до 01.01.2056 р. земельну ділянку, площею 0,4577га, по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової адміністративної будівлі згідно п. 1.1. Додатку № 2 до зазначеного рішення. Також вказаним рішенням було затверджено проект відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Позивач зазначає, що зазначене рішення Харківської міської ради стало підставою для укладення договору оренди.
Однак, договір оренди земельної ділянки не було укладено у зв'язку з не досягненням згоди між ФО-П ОСОБА_3 та Харківською міською радою щодо розміру орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. У зв'язку з неузгодженням розміру орендної плати між позивачем та Харківською міською радою виник спір.
Рішенням Харківської міської ради Харківської області 13 сесія 5 скликання №67/07 від 25.04.2007 року "Про скасування рішень Харківської міської ради", п.55 додатку до рішення у зв'язку з невиконанням вимог рішення міської ради про надання земельної ділянки щодо необхідності оформлення договору оренди землі у шостимісячний термін та порушенням вимог пункту 2.14. "Тимчасового положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові", затвердженого рішенням 18 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 24.12.2003 року №280/03 щодо необхідності здійснення розрахунку розміру орендної плати на етапі підготовки відповідним виконавчим органом міської ради проекту рішення про надання земельної ділянки певному суб'єкту в оренду для відповідного цільового використання, було скасовано пункт 1.1. додатку 2 до рішення 46 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.03.2006 року №61/06, наступного змісту: "1.1. СПД ФО ОСОБА_3 в оренду строком до 01.01.2056 року площею 0,4577 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової адміністративної будівлі" (том 1-ий, арк.спр. 133).
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач використовує земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,4577га, для обслуговування та експлуатації нежитлової та адміністративної будівлі без оформлення документів, які посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, у зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1874144,09грн. збитків.
При цьому позивач посилається на Акт №2669/10 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1, від 16.08.2010р. (том 1-ий, арк.спр.20-22). В Акті зазначено, що обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, загальною площею 0,4577га, огороджена, використовується ФОП ОСОБА_3 для експлуатації та обслуговування нежитлової адміністративної будівлі без документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою.
Вищезазначений акт є підставою для нарахування збитків у розмірі 1874144,09грн.
Отже, позивач стверджує, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, загальною площею 0,4577 га, огороджена. Проте, матеріали справи свідчать про те, що на виконання наказів по справі №37/202-08, виданих Господарським судом Харківської області 24.02.2010 р. та 26.02.2010 р. про звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,2795 га, огорожа на цій земельній ділянці була знесена ще 26.03.2010р., що підтверджується постановами державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2010 p. (том 1-ий, арк.спр.138-140). В акті державного виконавця від 26.03.2010 р. (том 1-ий, арк.спр.143) зазначено, що земельна ділянка площею 0,2795 га повернута територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Таким чином спростовується матеріалами справи твердження позивача про те, що ФО-П ОСОБА_3 користується земельною ділянкою загальною площею 0,4577 га, створюючи перешкоди її власникові, у зв'язку з чим відповідач не одержав доход від земельної ділянки. У користуванні позивача знаходиться частина земельної ділянки значно меншої площі - 0,04979 га, на якій знаходиться забудова нежитлової будівлі літ. "М-2", за яку вона сплачує земельний податок відповідно до вимог Податкового кодексу України.
З урахуванням того, що в акті державного виконавця від 26.03.2010 р. зазначено, що земельна ділянка площею 0,2795 га повернута територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, огорожа знесена, а Актом №2669/10 від 16.08.2010р. встановлено, що земельна ділянка площею 0,4577га огороджена та використовується ФОП ОСОБА_3, вбачаються певні протиріччя між твердженнями позивача та обставинами справи, що не дає суду правових підстав для використання Акту №2669/10 від 16.08.2010р. як належного доказу в обгрунтування даного позову.
Також, в процесі розгляду справи встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 03.10.2007 р. за № 197/07 Товариству з обмеженою відповідальністю "Слобожанська гуманітарна школа" надано в оренду частину земельної ділянки площею орієнтовно 0,3705 га по вул. Авіаційній, 32, 32-А у м. Харкові, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, а також рішенням Харківської міської ради від 03.10.2007 р. за № 196/07 Харківській обласній організації фізкультурно - спортивного товариства "Динамо" України надано згоду на розробку проекту відведення додаткової земельної ділянки, площею орієнтовно 0,0795 га, по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд (рішення від 17.03.2009р. у справі №29/164-08).
Як вбачається з Акту № 82/08 обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 18.01.2008 p. (том 1-ий, арк.спр.134), зазначені земельні ділянки входять до складу земельної ділянки, площею 0,4577 га, по АДРЕСА_1, у м. Харкові, яку ФО-П ОСОБА_3 було надано в оренду для експлуатації та обслуговування належної їй нежитлової адміністративної будівлі рішенням Харківської міської ради, що скасовано п. 55 додатку до рішення Харківської міської ради від 25.04.2007 р. за № 67/07 "Про скасування рішень Харківської міської ради". Отже, земельну ділянку площею 0,45 га по АДРЕСА_1, за яку нараховано збитки ФО-П ОСОБА_3, використовують також ТОВ "Слобожанська гуманітарна школа" та ХООФСТ "Динамо" України.
В той же час, Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.12.2011р., проведеної Головним управлінням Держкомзему у Харківській області, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "М-2", без правовстановлюючих документів на землю, використовується земельна ділянка по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,05га (фактично).
Таким чином, позивачем не доведено, що відповідачем використовувалась земельна ділянка площею 0,4577га у спірний період.
Законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі положень Закону України "Про плату за землю" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України.
У статті 15 Закону України "Про плату за землю" (діючий на момент виникнення спірних правовідносин), зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Як вбачається з аналізу положень статті 2 та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про плату за землю", за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у статтях 125-126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов"язанням сплатити за період користування у поточному році податку на землю.
Крім того, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Зважаючи на те, що позивач не укладав з відповідачем договору оренди земельної ділянки, що свідчить про відсутність підстав для сплати орендної плати. Таким чином, єдиною формою плати за користування земельною ділянкою до оформлення договору оренди є земельний податок, який ФО-П ОСОБА_3 сплачує, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 07.02.2011р. за №2202/10/17-137 (том 1-ий, арк.спр. 137), відповідно до якої, станом на 07.02.2011р., за відповідачем немає заборгованості по податку на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, як вбачається з аналізу положень п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України та ст. ст. 2, 15 Закону України "Про плату за землю" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у ст. 126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році податку на землю.
Таким чином, висновок акту №2669/10 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1 про те (том 1-ий, арк.спр.20-22), що плата за використання земельної ділянки не здійснюється є безпідставним.
Вищезазначена позиція щодо сплати земельного податку за землю, а не орендної плати викладена у судовій практиці, а саме: Постанові ВГСУ від 19.07.2010 р. по справі №7/185(31/78(30/204-06)-08)-09, Постанові ВГСУ від 19.07.2010 р. по справі №47/80-09, Постанові ВГСУ від 07.07.2009 р. по справі №16/287, Ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 р. по справі №2а-332/10.
Крім того, слід зазначити, що збитки, це об"єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов"язано з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача; наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв"язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (шкодою); вина відповідача - заподіювача шкоди.
Однак, фактичні обставини свідчать про те, що відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2003р. набуто у власність нерухомість, а відтак він набув право користування земельною ділянкою. Тобто, відповідач знаходиться на земельній ділянці не безпідставно.
Стосовно розміру збитків заявлених позивачем до стягнення з відповідача, суд зазначає наступне.
Позивачем до суду був наданий розрахунок розміру збитків за використання ФО-П ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,4577 га по АДРЕСА_1, із змісту якого вбачається, що сума у розмірі 1887328,47 га нарахована за період з 01.10.2008 р. по 01.08.2010 р. При цьому, позивач посилається у своєму позові на Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09.
У складі зазначеної суми визначені збитки за період з 01.10.2008 р. по 23.06.2009 p., тоді як Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю ще не набув чинності, чим позивач порушив принцип незворотності дії нормативних актів у часі, закріплений ч. 1 ст. 58 Конституції України.
До того ж, суд зазначає, що відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (з наступними змінами і доповненнями від 14.01.2004 р.) затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, згідно якого відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості грунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад, власники землі або землекористувачі, яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть відшкодовувати збитки, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісії оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Слід зазначити, що вказаним порядком передбачено, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам підприємствами, організаціями установами та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.
Крім того, ст. 156 Земельного кодексу України, на відміну від п.5.1 Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009р. №130/09, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як не оформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування, у зв'язку з чим відповідний пункт Порядку суперечить імперативним приписам п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, але не актами органів місцевого самоврядування.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України договір оренди земельної ділянки є однією із форм правочину. Згідно ст. 203 ЦК України однією з вимог чинності правочину є вчинення правочину у формі, встановленій законом та вчинений особою, що має необхідний обсяг правоздатності.
Відповідно до перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 12 Земльного кодексу України сільські, селищні, міські ради здійснюють повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів. Таким чином повноваження з укладення договорів оренди земельних ділянок, як і рішення про надання земельної ділянки належить Харківській міській раді.
Зокрема, у Рекомендації Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" вказується, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року N 963 ( 963-2007-п ).
Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), та за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 року N 284 ( 284-93-п ).
У вирішенні спорів за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду, і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарським судам крім спеціальних норм необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України (435-15), частини 2 статті 224 ГК України ( 436-15 ). Крім того, для застосування такого засобу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди є. Позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (наприклад, справа №42/266-6/492, постанова від 30.05.2006р.).
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Крім того, при розгляді справ про стягнення збитків суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.
Твердження позивача стосовно того, що йому завдано збитків саме з вини відповідача, оскільки відповідач ухилявся від укладення договору оренди, спростовуються обставинами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач вживав дії для уникнення правопорушень Земельного законодавства України та звертався до позивача із заявою про надання земельної ділянки для обслуговування та експлуатації належного позивачу майна.
По-перше, ФОП ОСОБА_3 зверталась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради про спонукання укласти договір оренди земельної ділянки, проте рішенням від 17.03.2009р у справі №29/164-08 в задоволенні позову було відмовлено.
По-друге, 20.10.2009 року, повторно, ФО-П ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ч. З ст. 124 Земельного кодексу України було подано заяву до Харківської міської ради про надання земельної ділянки для обслуговування та експлуатації належного їй нерухомого майна (том 1-ий, арк.спр.126). Однак, доказів того, що заява ФО-П ОСОБА_3 розглянута позивачем та надана обґрунтована відповідь на її звернення у встановлений законом строк не надана, чим порушені приписи ст. 15, 20 Закону України "Про звернення громадян", до матеріалів справи не надано.
По-третє, ФО-П ОСОБА_3 було подано позов до Харківської міської ради про визнання бездіяльності Харківської міської ради щодо не розгляду заяви про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки неправомірною та зобов'язання (справа №2-А-94/11 розглядалась Дзержинським районним судом м. Харкова). Проте, постановою від 04.05.2011р. у справі №2-А-94/11 в задоволенні позову було відмовлено.
Все вищевикладене свідчить про те, що відповідач вживав активні дії щодо оформлення договору оренди земельної ділянки та до моменту укладення договору добросовісно сплачував земельний податок за землю, що в свою чергу свідчить про відсутність вини та протиправної поведінки в діях відповідача.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обставини справи свідчать про те, що позивачем не вживались заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходи на уникнення збитків, зокрема, позивач не звертався після закінчення 6-місячного строку, передбаченого п.5 рішення Харківської міської ради №61/06 від 06.03.2006р. "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" (том 1-ий, арк.спр.131), з листом-пропозицією до відповідача про укладення договору оренди земельної ділянки, з позовом про спонукання до укладення договору оренди на виконання п.5 рішення №61/06, тощо.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. (ст. 4-3 ГПК України).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та відповідних доказів, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження своїх вимог про стягнення збитків з відповідача у розмірі 1874144,09грн. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, вони не підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, у зв"язку з чим суд відмовляє в позові повністю.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 287 Податкового кодексу України, ст.ст.19, 20, 24,123, 124, 126, 156, 157 Земельного кодексу України, статтями 11,16, 22, 202, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 179, 193, 224 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Рильова В.В.
Повний текст рішення підписаний 19.12.2011р.
Справа №5023/4003/11