ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.11 Справа № 31/5009/6198/11-1/5009/6198/11
Суддя О.І. Немченко
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12) в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»(69600, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-а)
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя (69095, АДРЕСА_1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Відкрите акціонерне товариство «Автотехсоюз»(юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 1-Г; поштова адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Чкалова, 99).
про стягнення заборгованості
Суддя Немченко О.І.
Представники сторін:
від позивача –ОСОБА_2 –довіреність № 3332 від 16.09.2011 р.;
від відповідача –ОСОБА_3 –довіреність № 6582 від 14.12.2011 р.;
від третьої особи –ОСОБА_4 –довіреність № 10/08/11 від 10.08.2011 р.
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за двома договорами купівлі-продажу від 11.09.08 р. в сумі 139 141 грн. 02 коп.
Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Хуторной В.М.) від 18.10.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 31/5009/6198/11.
Розгляд справи, призначений на 16.11.2011 р. відкладався до 14.12.2011 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2011 р. у справі № 31/5009/6198/11 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Автотехсоюз»(юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 1-Г; поштова адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Чкалова, 99). Продовжено строк вирішення даного спору по 04.01.12 р. Розгляд справи відкладено на 28.12.2011 р. на 10 годин 45 хвилин.
У зв’язку з довготривалою хворобою судді Хуторного В.М., за результатами проведення повторного автоматичного розподілу справи, справу призначено судді Немченку О.І. та присвоєно справі № 31/5009/6198/11-1/5009/6198/11.
Враховуючи, що розгляд цієї справи був призначений на 28.12.2011 р. на 10 год. 45 хвил., і сторони повідомлені про час та місце проведення судового засідання, ухвалою від 28.12.2011 р. судове засідання було призначено на цю ж саму дату та час
У судовому засіданні 28.12.2011 р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені у письмових документах.
Представник позивача в повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 139 141 грн. 02 коп. залишку несплаченої заборгованості за двома договорами купівлі-продажу від б/н від 11.09.2008 р., згідно умов яких, позивач продав відповідачу майно. Позов заявлено на підставі ст. 193 господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 509, 530, 599 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача у повному обсязі заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що товар, зазначений у договорах відповідачем від позивача не отримувався, а товар на суму 61 000 грн. 00 коп., який був наданий для реалізації по видатковим накладним, оплачений позивачу за усною домовленістю.
Третя особа у відзиві на позовну заяву зазначила, що майно, відносно якого виник спір по справі, у Відкритого акціонерного товариства «Автотехсоюз» на зберіганні не значиться, будь-які документи, підтверджуючі передачу товару відсутні.
За заявою представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
По закінченні судового засідання сторонам було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
11.09.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя», правонаступником якого є позивач у справі (заставодержатель-продавець) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого, заставодержатель-продавець зобов’язувався передати у власність покупця. А покупець зобов’язувався прийняти у власність належне заставодавцю майно, що перелічене в додатку № 1 до цього договору та який є його невід’ємною частиною і сплатити заставодержателю-продавцю ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Згідно п. 2.1 вказаного договору, право заставодержателя-продавця здійснювати продаж та передачу у власність покупцю майно заставодавця виникло на підставі п. 5.2 договору застави товарів в обороті № 444-3 від 29.12.2005 р., укладеного між заставодержателем-продавцем та заставодавцем, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-224/07 від 25.12.2007 року, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-225/07 від 25.12.2007 р.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що право власності переходить до покупця з моменту сплати ціни цього договору та передачі майна по акту приймання-передачі.
Згідно п. 3.1 договору, ціна договору складає 118 609 грн. 35 коп. ( у т.ч. ПДВ 19 768 грн. 23 коп.), оплата за майно може здійснюватися частинами.
Договір діє до 05.12.2008 р. ( п. 6. 2. договору).
У додатку № 1 до цього договору наведений перелік, кількість, ціна за одиницю та вартість товару.
Також, 11.09.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя», правонаступником якого є позивач у справі (заставодержатель-продавець) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого, заставодержатель-продавець зобов’язувався передати у власність покупця. А покупець зобов’язувався прийняти у власність належне заставодавцю майно, що перелічене в додатку № 1 до цього договору та який є його невід’ємною частиною і сплатити заставодержателю-продавцю ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Згідно п. 2.1 вказаного договору, право заставодержателя-продавця здійснювати продаж та передачу у власність покупцю майно заставодавця виникло на підставі п. 5.2 договору застави товарів в обороті № 445-3 від 29.12.2005 р., укладеного між заставодержателем-продавцем та заставодавцем, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-224/07 від 25.12.2007 року, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-225/07 від 25.12.2007 р.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що право власності переходить до покупця з моменту сплати ціни цього договору та передачі майна по акту приймання-передачі.
Згідно п. 3.1 договору, ціна договору складає 81 531 грн. 67 коп. ( у т.ч. ПДВ 13 588 грн. 61 коп.), оплата за майно може здійснюватися частинами.
Договір діє до 05.12.2008 р. ( п. 6. 2. договору).
У додатку № 1 до цього договору наведений перелік, кількість, ціна за одиницю та вартість товару.
Враховуючи, що як зазначає позивач, відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі здійснив оплату проданого за вищевказаними договорами товару, за останнім рахується заборгованість у розмірі 139 141 грн. 02 коп.
Претензією вих. № 30-09/878 від 07.09.2011 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою сплатити грошову суму у розмірі 139 141 грн. 02 коп. за зобов’язаннями по договорам купівлі-продажу майна б/н від 11.09.2008 р.
Відповіді на претензію відповідачем надано не було, заборгованість не погашено.
Стягнення з відповідача на користь позивача 139 141 грн. 02 коп. основного боргу за договорами купівлі-продажу майна б/н від 11.09.2008 р. було предметом судового позову у цій справі.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, на підставі наступного:
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Договори, на підставі яких, позивачем заявлені позовні вимоги є договорами купівлі-продажу.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 цього ж кодексу: 1. Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. 2. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. ( ст. 689 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання пояснень, уточнень, доказів і доведенні їх переконливості.
Судом були досліджені матеріали справи, зокрема, договорам купівлі-продажу майна б/н від 11.09.2008 р., договори застави товарів в обороті № 44503 від 29.12.2005 р. та № 444-3 від 29.12.2005 р. судові рішення у справах № 2-224/2007 та № 2-225/2007; договір відповідального зберігання від 22.04.2008 р. та 14.05.2008 р., лист та платіжні документи відповідача, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Будь-яких інших документів в підтвердження спірних правовідносин сторонами не надано, у зв’язку із їх відсутністю.
Позивачем не доведено належними доказами факту передачі та отримання відповідачем майна за договорами купівлі-продажу майна б/н від 11.09.2008 р. Так, до цих договорів надані лише додатки із переліком майна, які не є доказами передачі та отримання відповідачем товару за цими договорами. Будь-яких інших доказів передачі майна, зокрема, актів приймання-передачі майна, які передбачені договорами, позивачем не надано. Відсутні і будь-які докази передачі саме спірного майна і за договорами відповідального зберігання третій особі.
Як зазначено третьою особою, спірне майно їй від позивача чи інших осіб на відповідальне зберігання фактично не передавалось, взагалі відсутні будь-які додатки до договору, акти приймання-передачі, накладні, в підтвердження отримання спірного майна третьою особою та подальшої передачі цього майна відповідачу.
Не надані позивачем і докази дотримання з його боку п. 7.3 договорів купівлі-продажу майна б/н від 11.09.2008 р. та ознайомлення відповідача із кількісними та якісними характеристиками майна на місці його знаходження.
Посилання позивача на лист відповідача № 27/01/09-1 від 27.01.2009 р. судом до уваги не приймається, оскільки зазначений лист не підтверджує факт передачі та отримання відповідачем майна за договорами купівлі-продажу майна б/н від 11.09.2008 р. Також, слід зазначити, що позивачем не надано доказів укладення між сторонами додаткової угоди щодо продовження терміну виконання договорів.
Платіжні доручення щодо сплати відповідачем позивачу грошових коштів за реалізований згідно договору купівлі-продажу від 11.09.2008 р. також не є належними доказами в підтвердження вимог позивача, оскільки не підтверджують факт передачі та отримання відповідачем спірного товару та оплати саме спірного майна.
З видаткових накладних, копії яких були надані відповідачем до матеріалів справи, також не вбачається, що товар, зазначений у цих видаткових накладних відповідає товару, вказаному у договорах купівлі-продажу майна б/н від 11.09.2008 р., і що саме цей спірний товар був переданий відповідачу на виконання умов договорів купівлі-продажу майна.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
В даному випадку, позивачем не доведено правомірність заявлених позовних вимог.
У задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.І. Немченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «30»грудня 2011 року.
Суддя О.І. Немченко
30.12.2011