Справа № 2-1388/11 р.

 Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

           21 листопада 2011 року                                                                       смт Красногвардійське

          Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шевченко І.В., при секретарі Нудьга Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дружба народів Нова»та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 

 в с т а н о в и в :

 Вироком Красногвардійського районного суду АР Крим від 20 червня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на три роки та звільнено від відбування покарання з іспитом строком на 3 роки; з ПрАТ «Дружба народів Нова»на користь потерпілої ОСОБА_4 стягнуто моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, в інший частині позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 16 серпня 2011 року вирок Красногвардійського районного суду АР Крим від 20.06.2011 року в частині вирішення цивільного позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.            

У позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 просять стягнути зі СК «УСГ»на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду: 24 990 грн  від пошкодження автомобілю, 1325,24 грн витрат на її лікування, 8 834,24 грн витрат на поховання; 2550 грн моральної шкоди; а також з ПрАТ «Дружба народів Нова»: 966,60 грн витрат на оплату автотехнічної експертизи у м.Одеса, франшизу у розмірі 510 грн, 10627,00 грн матеріальної шкоди від пошкодження автомобілю та 973450 грн моральної шкоди; солідарно з обох відповідачів -6000 грн витрат на правову допомогу. На користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з СК «УСГ»частину неотриманих доходів у зв'язку зі смертю годувальника по 9 184,00 грн кожному і по 2550 грн моральної шкоди; з ПрАТ «Дружба народів Нова»по 328,00 грн на користь кожного щомісячних платежів до часу закінчення навчання й по 97 450,00 грн моральної шкоди на користь кожного. 

Позивачі зазначили, що 15 червня 2009 року сталася ДТП за участю водіїв ОСОБА_3 який керував автомобілем, належним ПрАТ «Дружба народів Нова», та ОСОБА_6. Внаслідок ДТП ОСОБА_6 від отриманих травм помер у лікарні, ОСОБА_4 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Також було пошкоджено автомобіль ОСОБА_6; матеріальну шкоду оцінено у 36 127,00 грн. У зв'язку зі встановленням більшої вини у скоєнні ДТП за померлим ОСОБА_6, яку позивачі вважають рівною 51%, іншу частину шкоди їм повинні відшкодувати відповідачі -СК «УСГ»у межах ліміту полісу; поза лімітом -ПрАТ «Дружба народів». Моральні страждання полягають в тому, що позивачі втратили люблячого чоловіка та батька, що є непоновлювальною втратою. Вони відчувають неспокій за своє майбутнє, що погано відбилося на стані їх здоров'я, порушився сон тощо.

Позивачка ОСОБА_4 та представник позивачів ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, представник пояснив, що вироками суду першої та апеляційної інстанції установлений більший ступінь вини у скоєнні ДТП померлого ОСОБА_6. Враховуючи обставини справи, вважає, що вина померлого становить 51%, а ОСОБА_3 -49%, виходячи з цього співвідношення необхідно визначити розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобілю; суму 24 990 грн необхідно стягнути з СК, а суму, що перевищує зазначений розмір -з ПрАТ «Дружба народів Нова». Також підтримав позов в інший частині.

          Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

          Представник відповідача ПрАТ «Дружба народів»Поклонська Т.О. у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що зважаючи на те, що спричиненню шкоди сприяла груба необережність загиблого, суд має право зменшити розмір відшкодування але взагалі відмовити в ньому. Вважає, що з урахуванням вини потерпілого, розмір відшкодування буде покритий за рахунок страхового відшкодування. Стосовно вимог про відшкодування витрат на оплату експертизи та правових послуг зазначила, що вказані витрати фактично є судовими витратами та повинні бути розглянутими у відповідності до кримінально-процесуального законодавства й не повинні стягуватися з відповідачів у даній справі. Крім того, вважає, що позивачі не обґрунтували завдання їм моральної шкоди у заявленому розмірі.  

          Представник відповідача ПрАТ «СК «УСГ» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав. Стосовно причини неявки у наданих суду телеграмах повідомив про відсутність білетів з м.Києва для прибуття у судове засідання. Суд зазначені причини не визнав поважними, оскільки відповідача належним чином завчасно було повідомлено про час та місце розгляду справи, доказів відсутності проїзних документів для прибуття представника до суду не надано.

          Суд, вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши матеріали справи, а також кримінальної справи № 1-11/11, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

          Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

          Матеріалами справи установлено, що вироком Красногвардійського районного суду АР Крим від 20.06.2011 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України за те, що від 15 червня 2009 року біля 12 години на 23 км + 710 м автошляху сполученням «Войкове-Красногвардійське»на території Красногвардійського району АР Крим, керуючи автомобілем НОМЕР_2,, при виконанні маневру повороту ліворуч, у порушення вимог пунктів 9.4 та 10.1 ПДР України , не завчасно подав попереджаючий сигнал вказівником повороту, не впевнився у безпеці здійснення маневру, що ним виконувався, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, якій рухався з перевищенням швидкості руху у попутному напрямку ззаду та виконуючим маневр обгону автомобіля НОМЕР_2. Внаслідок даної ДТП водій ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден та забитої рани на обличчі, перелому кісток носа, ребер, лівої плечової кістки та хребта, крововиливу під оболонки, у речовину та шлуночки головного мозку, крововиливів у м'які тканини голови, розривів легень та крововиливів у корні легень, саден на кінцівках, від яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Смерть ОСОБА_6 настала від травми голови у вигляді крововиливу під оболонки, у речовину та шлуночки головного мозку.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_3 у загальному випадку повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 9.4 та 10.1 ПДР України; технічна можливість запобігти даному зіткненню для водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_3 містилася у виконанні ним вимог п.10.1 ПДР України, для чого перешкод технічного характеру в нього не вбачається.

Дана ДТП та її наслідки знаходяться у прямому причинному зв'язку з порушенням та невиконанням водієм автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_3 вимог вищезазначеного пункту 10.1 ПДР України, а також з порушенням та невиконанням водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_6 пунктів 12.3 та 12.6 (ґ) ПДР України (т.2, а.с. 60-62 крим.справи).

Вироком Апеляційного суду АР Крим від 16 серпня 2011 року вирок Красногвардійського районного суду АР Крим від 20.06.2011 року в частині звільнення ОСОБА_3 від відбування додаткового покарання скасовано, постановлено новий вирок. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді 4 років позбавлення волі звільнено з іспитовим строком 3 роки. В інший частині вирок залишено без змін (т.2, а.с. 105-106 крим.справи; а.с. 3-4).

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 16 серпня 2011 року вирок Красногвардійського районного суду АР Крим від 20.06.2011 року в частині вирішення цивільного позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства (а.с. 1-2; т.2, а.с. 107-108 крим.справи).

          Позивачка ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 (т.1, а.с. 53 крим.справи), померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1, а.с. 51 крим.справи). Померлий ОСОБА_6 є батьком позивачів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.66-67 крим.справи).

Автомобіль НОМЕР_2 належить ЗАТ «Дружба народів Нова», яке змінило форму власності на ПрАТ (т.1, а.с. 28 крим.справи); власником автомобілю НОМЕР_1, є ОСОБА_6 (т.1, а.с.25 крим. справи).

Згідно з висновками автотоварознавської експертизи від 19.08.2009 року № 115 сума матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобіля НОМЕР_1, складає 36 620,58 грн; вартість відновлювального ремонту -36 127,00 грн (т.1, а.с.121-131 крим.справи). 

З накладних від 17.06.2009 року вбачається, що було придбано продукти харчування на загальну суму 2 037,24 грн (т.1,  а.с. 178-179 крим.справи).

У відповідності до довідки Кримського ДМУ ім. Георгіївського ОСОБА_5 наказом від 07.08.2009 року зарахована на спеціальність «Клінічна фармація»контрактної форми навчання (т.1, а.с. 180 крим. справи).

За квитанцією від 17.06.2009 року ОСОБА_4 було сплачено 2500 грн на надану правову допомогу (т.1, а.с. 181 крим.справи).

Згідно з розписками, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_2 отримали від ОСОБА_4 кожен по 100 грн за надання їй допомоги при похованні ОСОБА_6 (т.1, а.с. 182-189 крим.справи).

З квитанцій від 15, 16, 18 та 19 червня 2009 року вбачається, що було придбане дизельне пальне на загальну суму 507,14 грн, 20.07.2009 року -продукти на суму 997,00 грн (т.1, а.с. 190 крим.справи), а також 18-20 червня 2009 року - ліки на загальну суму 328,20 грн (т.1, а.с.191 крим.справи). 

Судом оглянуто фотографію пам'ятника, виготовленого за замовленням ОСОБА_4 та листівку із зазначенням написів на пам'ятнику, відомостей про виробника -ОСОБА_17 та суми 5000 грн (а.с. 20-22).

З квитанції від 10.10.2011 року вбачається, що ОСОБА_4 було сплачено за надання правової допомоги у відповідності до договору про надання таких послуг від 17.06.2009 року суму 6000 грн (а.с. 23).

В акті виконаних робіт від 10.10.2011 року зазначений перелік робіт, здійснених адвокатом ОСОБА_7 при наданні ним правової допомоги ОСОБА_4 при розслідування та розгляді справи на стадії досудового слідства, у суді першої та другої інстанції, а також при розгляді цивільної справи (а.с. 24-26).

У відповідності до копії довідки від 13.10.2011 року ОСОБА_5 являється студенткою 3 курсу 2011-2012 навчального року 2-го медичного факультету, спеціальності «клінічна фармація»денної форми навчання на комерційній підставі (стипендію не отримує) (а.с. 41).

З копії полісу № ВС/360550 вбачається, що ЗАТ «Дружба народів Нова»як власник транспортного засобу -автомобіля НОМЕР_2, у ЗАТ СК «Українська страхова група»застрахувало цивільно-правову відповідальність, забезпечивши вищезазначений транспортний засіб (тип договору 1), строк дії договору з 22.02.2009 року по 21.02.2010 року. Встановлено ліміт відповідальності у розмірі 25 500,00 грн у разі завдання шкоди майну, франшиза становить 510,00 грн, та 51 000,00 грн у разі завдання шкоди життю та здоров'ю (на одного потерпілого)  (а.с. 50). 

 Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що між сторонами склалися цивільні правовідносини з відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Пунктом 3 частини 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних  підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено судом, водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_2, який на праві власності належить ПрАТ «Дружба народів Нова», та з яким ОСОБА_3 знаходься у трудових відносинах.

З висновку судової автотехнічної експертизи  №3/325 від 07.08.2009 року вбачається, що водій автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_6 рухався зі швидкістю, що перевищувала 105,9 км/год і мав технічну можливість запобігти зіткненню. Дане значення швидкості руху являється мінімальним (т.1, а.с. 148-151 крим.справи); з висновку комісійної судової автотехнічної експертизи № 16418 від 10.05.2011 року вбачається, що швидкість руху автомобілю НОМЕР_1 перед гальмуванням була більше 122,1 км/год (т.2, а.с. 21-27 крим.справи).

У відповідності до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені цією особою.

Як зазначено у вироках Красногвардійського районного суду від 20.06.2011 року та Апеляційного суду АР Крим від 16.08.2011 року більший ступінь винності лежить саме на водії ОСОБА_6, а не на водії ОСОБА_3.

Отже, керуючи автомобілем з перебільшенням максимально допустимої швидкості руху, водій ОСОБА_6 вчинив навмисне грубе порушення ПДР України, яке знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали. В той же час водій ОСОБА_3, не пересвідчившись перед маневром повороту ліворуч в тому, що цей маневр буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, діяв необережно.   

Враховуючи  ці обставини, суд приходить до висновку, що вина водія ОСОБА_6 в ДТП складає 60 %, а вина водія ОСОБА_3 - 40 %. 

Отже, ПрАТ «Дружба народів Нова», як власник джерела підвищеної небезпеки і особа, з якою ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, має відшкодувати шкоду заподіяну смертю ОСОБА_6 пропорційно ступеню вини водія ОСОБА_3, тобто у частці, що складає 40 %. 

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового  відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-ІV страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Судом установлено, що між ПрАТ «Дружба народів Нова»та ПрАТ «СК «УСГ»укладено договір № ВС/360550 про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 22.02.2009 року, тому матеріальну відповідальність у зв'язку з настанням страхового випадку несе страхова компанія. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого, становить 25500 грн за вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн.

Згідно з висновками авто товарознавчої експертизи № 115 від 19.08.2009 року вартість відновлювального ремонту автомобілю НОМЕР_1, становить 36 127,00 грн (т.1, а.с. 121-126 крим.справи); отже страхова компанія має відшкодувати ОСОБА_4 40% від цієї суми, що становить 14 450,80 грн та не перевищує встановленого ліміту.

 У відповідності до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого,  зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27 березня 1992 року (зі змінами та доповненнями) у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги та обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Частинами 1, 5 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які  знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

З наданих позивачкою документів для підтвердження таких витрат вбачається, що нею у відповідності до накладних від 17.06.2009 року було придбано продукти харчування на загальну суму 2 037,24 грн (т.1,  а.с. 178-179 крим.справи); також надано письмові пояснення від 8 осіб про отримання ними від ОСОБА_4 по 100 грн за надання послуг при здійсненні поховання (пошив савана, обмивання трупа, копання могили) й фотографію з зображенням пам'ятника та зазначенням його вартості у розмірі 5000 грн. 

Суд вважає, що такі письмові пояснення про отримання грошових коштів та просто зазначення числа «5000»на аркуші паперу не є допустимими доказами про здійснення позивачкою таких витрат у розумінні ч.2 ст.59 ЦПК України, оскільки витрати можуть підтверджуватися лише квитанціями, виданими у встановленому порядку.

Таким чином, суд накладні про придбання продуктів харчування для поминальної обідні вважає допустимими доказами та вважає, що сума 2 037,24 грн підлягає стягненню з ПрАТ «СК «УСГ». При цьому суд враховує положення ч.3 ст.1193 ЦК України, у відповідності до якої  вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч.1 ст.1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

 Позивачкою ОСОБА_4 заявлено вимогу про відшкодування їй витрат на лікування, які складаються з придбання медикаментів, витрат на пальне для навідування її у лікарні та витрат на посилене харчування.

Згідно з ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Статтею 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів та зазначено, що ці витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

З матеріалів кримінальної справи, а саме: висновку судово-медичної експертизи вбачається, що ОСОБА_4 в період з 19 по 26 червня 2009 року знаходилася на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Красногвардійської ЦРЛ з приводу тілесних ушкоджень: струсу головного мозку, забитої рани вушної раковини, сінців на кінцівках та тулубі, які є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Таким чином, суд вважає, що позивачка дійсно має право на відшкодування понесених нею витрат, пов'язаних з лікуванням, доставкою, утриманням та реабілітацією. 

Однак, як зазначено у ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягають лише обґрунтовані витрати, пов'язані з лікуванням, та мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом. Суду не надано жодного доказу з приводу проведення лікування позивачки ОСОБА_4: немає відомостей про план лікування, медикаменти, які їй були призначені, їх кількість та вартість; не надано доказів необхідності посиленого харчування та взагалі його застосування, а також доказів проїзду її родичів до лікарні: кількості відвідувань, відстані тощо. На підставі вищевикладеного суд надані позивачкою квитанції про придбання ліків, дизпалива та продуктів оцінює критично як такі, що необґрунтовані та не підтверджені медичним закладом. Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_4 перебувала у лікарні у період з 19 по 26 червня 2009 року, а квитанція про придбання продуктів датована 20 липня 2009 року, з неї не вбачається які саме продукти було придбано.

Таким чином вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення витрат на лікування задоволенню не підлягають.

 Стосовно вимог позивачки ОСОБА_4 про відшкодування їй моральної шкоди суд зазначає, що у відповідності до ч.1, п.п.2, 3 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення її права. Моральна шкода полягає: у фізичній болі і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відносно неї самої, членів її сім'ї або близьких родичів.

Згідно зі ст.1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законодавством.

          У відповідності до п.3 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. 

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачка ОСОБА_4 є дружиною загиблого ОСОБА_6, на момент смерті проживала разом з ним, перебувала у гарних стосунках, вони мали двох неповнолітніх дітей, вели спільне господарство.   

Враховуючи це, суд вважає, що вона дійсно зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю чоловіка. 

Також суд враховує спричинення внаслідок ДТП позивачці ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, той факт, що їй проводилося зашивання рани на вушній раковині та вважає, що позивачка дійсно зазнала фізичної болі та страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 з 1991 року, після загибелі чоловіка в неї на руках залишилося двоє неповнолітніх дітей: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за долю яких позивачка ОСОБА_4 також хвилювалася у зв'язку з загибеллю чоловіка, який їх утримував, гарні стосунки між подружжям, втрату дуже близької для неї людини, а також фізичні біль та страждання від отриманих тілесних ушкоджень суд вважає, що завдана їй моральна шкода має бути визначена у розмірі 100 000,00 грн. 

Отже, ПрАТ «Дружба народів Нова»має відшкодувати ОСОБА_4 40% цієї суми, що становить 40 000 грн. У відповідності до вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»максимальна сума, яку може виплатити страхова компанія складає 2550,00 грн, тому з ПрАТ «Дружба народів Нова»підлягає стягненню сума 37450,00 грн на користь позивачки ОСОБА_4.

 Стосовно вимог позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про стягнення на їх користь з ПрАТ «СК «УСГ»по 9 184,00 грн частини неотриманих доходів потерпілого у зв'язку зі смертю годувальника за минулі 28 місяців з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати станом на жовтень 2011 року суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. 

Дитині шкода відшкодовується до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років) у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Згідно з положеннями ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття, інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого. У зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України.

У відповідності до ст.2 Порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затвердженого постановою КМ України від 31 грудня 2004 р. № 1776, частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Таким чином, суд враховуючи той факт, що на час смерті ОСОБА_6 його діти -ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були неповнолітніми, знаходилися на його утриманні, а у теперішній час дочка досягла повноліття, але являється студенткою вищого навчального закладу та також має право на отримання страхового відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника, суд вважає такі вимоги позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 цілком обґрунтованими. При визначенні розміру частини неотриманих доходів померлого годувальника суд враховує відсутність документального підтвердження розміру доходів ОСОБА_6, які він отримував за життя, та вважає за необхідне за відправну точку взяти розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законами України «Про державний бюджет»на 2009-2011 роки. Суд погоджується, що відрахуванню з цих сум підлягає 1/3 частка, яка припадала безпосередньо  на самого загиблого, оскільки інших утриманців він не мав.

Пунктом 6 Порядку визначено, що за письмовою заявою осіб, які мають право на страхове відшкодування, і за погодженням із страховиком страхове відшкодування може виплачуватися одноразово або регулярно, послідовно (щомісяця, щокварталу, щороку).

При цьому суд не погоджується з доводами позивачів стосовно визначення розміру шкоди, завданої дітям загиблого, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого станом на жовтень 2011 року, оскільки відшкодуванню підлягає частина неотриманих доходів померлого, яка за його життя належала б кожному утриманцю, тобто ті суми, які він мав би надавати дітям і ці суми з часом змінюються. Таким чином, з урахуванням розмірів мінімальної заробітної плати, що були встановлені відповідними законами за період з 01 липня 2009 року по 01 листопада 2011 року, на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підлягає стягненню по 8 084,95 грн кожному позивачеві.

Вказана сума є відшкодуванням за шкоду, пов'язану зі смертю годувальника, при її відшкодуванні у відповідності до ч.3 ст.1193 ЦК України розмір вини потерпілого не враховується та вона підлягає стягненню зі страхової компанії у повному обсязі, оскільки не перевищує встановлений у розмірі 51000 грн ліміт відповідальності страховика.

 Суд вважає, що вимоги позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про стягнення на їх користь з ПрАТ «Дружба народів Нова»у відповідності до ст.1200 ЦК України щомісячних платежів у розмірі по 328,00 грн підлягають частковому задоволенню, оскільки ці платежі є відшкодуванням шкоди, завданої смертю годувальника, виплата якої передбачена ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому повинна бути стягнута саме зі страхової компанії. При цьому суд враховує й той факт, що щомісячна виплата цих сум не перевищує встановлений ліміт відповідальності.

Суд погоджується з розміром щомісячних платежів, визначеним позивачами, оскільки він становить 1/3 частину від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством станом на 01.11.2011 року. Таким чином, на користь позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підлягає стягненню з ПрАТ «СК «УСГ»частина неотриманих доходів у зв'язку зі смертю годувальника у розмірі по 328,00 грн щомісяця кожному до закінчення навчання ОСОБА_5, але не більше як до досягнення нею 23-х років, та до досягнення повноліття ОСОБА_1, починаючи з 01.11.2011 року.

 Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 також просять стягнути на свою користь по 100 000 грн моральної шкоди, яку вони зазнали у зв'язку зі смертю батька, оскільки вони знепокоюються за своє майбутнє, в них порушився сон, вони сталі замкнуті, мовчазні, у будинку не звучить дитячій сміх.

Суд вважає, що позивачі як діти загиблого, яким на час смерті батька було по 16 та 14 років відповідно, проживали разом з ним, ОСОБА_6 піклувався про них, дійсно зазнали моральних страждань у зв'язку з його загибеллю. Розмір такої шкоди суд оцінює у 50 000 грн, якій вважає розумним та справедливим, визначеним у відповідності до вимог ч.3 ст.23 ЦК України.

З урахуванням визначення судом розміру вини кожного з водіїв, суд приходить до висновку, що відшкодуванню на користь кожного з дітей загиблого підлягає сума 20 000 грн, з якої 2 550 грн повинна сплатити страхова компанія, а 17 450,00 грн -ПрАТ «Дружба народів Нова».

 При визначенні розміру судових витрат, про стягнення яких просить позивачка ОСОБА_4, що складаються з 966,60 грн витрат за проведення експертизи та 6 000 грн витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.

6000 грн, сплачених ОСОБА_4 адвокату складаються з: 

1500 грн за надання правової допомоги при проведенні досудового слідства у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3;

1500 грн -за надання правової допомоги при розгляді кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_3 в суді першої інстанції;

1500 грн -за надання правової допомоги при розгляді кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції та

1500 грн -за надання правової допомоги при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в суді першої інстанції.

966,60 грн були сплачені ОСОБА_4 за проведення судової авто технічної експертизи при розгляді кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_3 в суді першої інстанції.

У відповідності до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року №11 до інших судових витрат в кримінальних справах слід відносити витрати, пов'язані із збиранням і дослідженням доказів у справі, а саме: на відшкодування вартості речей, зіпсованих або знищених при відтворенні обстановки і обставин події або проведенні експертизи...

Згідно з ч.1 ст.93 КПК України та п.11 вищезазначеної Постанови судові витрати покладаються на засуджених.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що витрати позивачки ОСОБА_4 з оплати вартості експертизи, яка відноситься до витрат, пов'язаних зі збиранням доказів, при розгляді кримінальної справи не підлягають стягненню з відповідачів по даній справі.

 Також суд вважає, що сума 4500 грн, яка сплачена позивачкою ОСОБА_18 за надання їй правової допомоги при розгляді кримінальної справи як потерпілій не може бути стягнута з відповідачів у даній цивільній справі, оскільки правову допомогу їй надано було не лише як цивільному позивачу, а як потерпілій, та пов'язана не лише з розглядом цивільного позову.

В обґрунтування своїх вимог представник позивачів посилається на положення п.5 Постанови Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»від 31 березня 1989 № 3, який передбачає що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК України, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України. Вказані доводи суд оцінює критично, оскільки представником було надано правову допомогу позивачці ОСОБА_4 як потерпілій, я не лише як цивільному позивачу при розгляді цивільного позову у кримінальній справі.

Таким чином, суд вважає, що розподілу при розгляді даної цивільної справи підлягають витрати позивачки ОСОБА_4 зі сплати нею послуг з надання правової допомоги у розмірі 1500 грн.

Однак, суд вважає, що вказана сума підлягає зменшенню, оскільки у відповідності до пп.1 п.1 додатку до постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27 квітня 2006 року № 590 у разі, якщо компенсація сплачується іншою стороною, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою, не повинен  перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді даної справи представник позивачів був задіяний 2 години 40 хвилин, які складаються з: 10 хвилин при проведенні попереднього судового засідання 11.10.2011 року; 1 години 30 хвилин судового засідання 07.11.2011 року, 5 хвилин судового засідання 18.11.2011 року та 55 хвилин при складенні зави про уточнення позовних вимог з урахуванням того, що повний текст позову у представника позивачів вже був, він при розгляді справи в порядку цивільного судочинства здійснив лише його корегування. Таким чином, граничний розмір витрат на правову допомогу при розгляді цивільної справи не може перевищувати 1050,66 грн (2 год.40 хв. х 394 грн/год = 1050,66 грн). 

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь позивачки витрати за надання правової допомоги у розмірі 420,26 грн, що становить 40% від суми 1050,66 грн.

Також суд вважає, що з відповідачів у доход держави підлягає стягненню судовий збір: з ПрАТ «СК «УСГ»підлягає стягненню 564,60 грн із розрахунку, що кожен з позивачів мав би сплатити за вимоги майнового характеру по 188,20 грн, що є мінімальною сумою (188,20 х 3 = 564,60 грн). Стосовно оплати вимог немайнового характеру суд вважає, що сума 282,30 грн (94,10 х 3 = 282,30) підлягає стягненню з ПрАТ СК «УСГ»та ПрАТ «Дружба народів Нова»у рівних частках.

Керуючись ст.ст.23, 1166, 1167, 1188, 1192, 1194, 1200-1202 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд 

 В И Р І Ш И В :

           Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

 Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»:

- на користь ОСОБА_4: 

майнову шкоду від пошкодження автомобілю у розмірі 14 450,80 грн (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 80 копійок),

витрати на поховання у розмірі 2 037,24 грн (дві тисячі тридцять сім гривень 24 копійки) та 

моральну шкоду у розмірі 2 550,00 грн (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок), 

всього -19 038,04 грн (дев'ятнадцять тисяч тридцять вісім гривень 04 копійки);

 - на користь ОСОБА_5:

частину неотриманих доходів у зв'язку зі смертю годувальника за період з 01.07.2009 року по 01.11.2011 року у розмірі 8 084,95 грн (вісім тисяч вісімдесят чотири гривні 95 копійок),

частину неотриманих доходів у зв'язку зі смертю годувальника у розмірі 328 грн щомісяця до закінчення навчання але не більш як до досягнення двадцяти трьох років, починаючи з 01.11.2011 року, та

моральну шкоду у розмірі 2 550,00 грн (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок);

 - на користь ОСОБА_1:

частину неотриманих доходів у зв'язку зі смертю годувальника за період з 01.07.2009 року по 01.11.2011 року у розмірі 8 084,95 грн (вісім тисяч вісімдесят чотири гривні 95 копійок),

частину неотриманих доходів у зв'язку зі смертю годувальника у розмірі 328 грн щомісяця до досягнення повноліття, починаючи з 01.11.2011 року, та

моральну шкоду у розмірі 2 550,00 грн (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дружба народів Нова»моральну шкоду на користь ОСОБА_4 у розмірі 37 450,00 грн (тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок); на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 -по 17 450,00 грн (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок) кожному.

 Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та Приватного акціонерного товариства «Дружба народів Нова»на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 420,26 грн (чотириста двадцять гривень 26 копійок) у солідарному порядку.

 В інший частині позову відмовити.

 Стягнути судовий збір у дохід держави з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»у розмірі 705,75 грн; з Приватного акціонерного товариства «Дружба народів Нова»- у розмірі 141,15 грн.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

            Суддя                                                                      І.В.Шевченко