ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2006 Справа № 16/226 (6/544)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Стуковенкової Н.В.
за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 05.10.06 р.
від позивача: Бойко Р.В. ( дов. № 250-44Д від 25.01.06 р.);
від відповідача: Нікулін Ю.В. (дов. № 3901/20-28-28юр/д від 05.09.06 р.);Талан Л.Г. (дов. № 406/20-4юр/д від 03.02.06 р.); Ляшко О.Б. (дов. № 314/2022юр/д від 01.08.06 р.);
від ДВС у Біглійському районі м. Дніпродзержинська: Поплавський А.В. (дов. № 01/02-07/4715 від 04.05.06 р.);
від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м.Київ: Антонов Є.М. (дов. № 305 від 07.02.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс” м. Дніпродзержинськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.06 р. у справі № 16/226 (6/544)
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь
до: Відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс” м.Дніпродзержинськ
Державна виконавча служба у Баглійському районі м.Дніпродзержинська
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м.Київ
про стягнення 15 293 902 грн.
В С Т А Н О В И В :
ВАТ “Баглійкокс” 29.04.2005 р. за № 20-14 юр. (а.с. 59-61, т.2) звернулося до господарського суду Дніпропетровської обл.. зі скаргою на дії ВДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції, в якій просив останнього закрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу від 17.05.2001 р. за № 16/226(6/544) у зв’язку з тим, що кредитор не заявив свої грошові вимоги своєчасно в процедурі банкрутства ВАТ “Баглійкокс”, у зв’язку з чим, на думку боржника, вони вважаються погашеними.
21.06.2005 р. ВАТ “Баглійкокс” подало заяву про зміну предмету скарги (т.2 а.с. 112-113), в якій просило скасувати постанову ВДВС Баглійського районного управління юстиції м.Дніпродзержинська від 19.04.2005 р. про повернення виконавчого документа без виконання та зобов’язати ВДВС Баглійського районного управління юстиції м.Дніпродзержинська закрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу від 17.05.2001 р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 05.09.2006 р. у справі № 16/226(6/544) (суддя Коваленко О.О.) в задоволенні скарги ВАТ “Баглійкокс” відмовлено.
Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав заяву про заміну сторони правонаступником.
Заяву відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про заміну стягувача правонаступником задоволено.
Здійснено заміну позивача (стягувача) відкритого акціонерного товариства “Азов” на відкрите акціонерне товариство “Маріупольський завод важкого машинобудування”.
Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.06.2006 р. (а.с. 133-135 т.3) подав заяву про зміну порядку виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17.05.2001 р. по справі № 16/226-6/544 шляхом стягнення грошових коштів з рахунків ВАТ “Баглійкокс” зазначених в Додатку до заяви № 1 та інших, які будуть виявлені державним виконавцем під час провадження виконавчих дій.
Заяву відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про зміну порядку виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17.05.2001 р. задоволено.
Змінено порядок виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 17.05.2001 р. у справі № 16/226(6/544) наступним чином : “Стягнуто з ВАТ “Баглійкокс” на користь ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” 11 845 408 грн. 01 коп. збитків, 1 700 грн. витрат по сплаті держмита, 69 грн. арбітражних витрат.”
ВАТ “Баглійкокс” не погодилося з вказаною ухвалою частково, в частині відмови в задоволенні скарги ВАТ “Баглійкокс” та задоволенні заяви Департаменту ДВС про заміну порядку виконання рішення та подало апеляційну скаргу, в якій просило прийняти нове рішення, яким зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Баглійського району м.Дніпродзержинська закінчити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу від 17.05.2001 р.; припинити провадження у справі з розгляду заяви Департаменту державної виконавчої служби щодо зміни способу та порядку виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17.05.2001 р. по даній справі.
В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Оскаржуючи ухвалу, скаржник вважає, що ухвалу винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що при винесені оскаржуваної ухвали судом не встановлений системно-правовий зв’язок норм ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з іншими нормами Закону, в зв’язку з чим було неправильно застосовано норми даного Закону, а також не застосовані норми Закону України “Про виконавче провадження”.
Не погоджується скаржник з висновком суду про неможливість застосування частини 5 статті 31 Закону про банкрутство щодо погашення його вимог у зв’язку з тим, що стаття 31 в Законі про банкрутство міститься в розділі ІІІ “Ліквідаційна процедура”. Стаття 31 Закону про банкрутство є універсальною і не відноситься тільки до розділу ІІІ “Ліквідаційна процедура”.
У частині 2 статті 15 “Попереднє засідання суду”, яка відноситься до процедури розпорядження майном Закону про банкрутство, внесена норма про необхідність вказувати в реєстрі вимог кредиторів при його формуванні черговість задоволення кожної вимоги, а це зробити без застосування статті 31 –неможливо.
Частина 14 статті 21 “Звіт керуючого санацією”, в редакції яка діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Баглійкокс”, вимагає розрахуватися з кредиторами відповідно до статті 31 ( в редакції Закону про банкрутство від 07.03.2002 р.), ця норма міститься в частині 12 статті 21 Закону України про банкрутство.
Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що встановлення нормами Закону про банкрутство особливого порядку задоволення вимог кредиторів, не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку, а спрямовується на забезпечення створення необхідних умов як для подолання несплатопроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом.
ВАТ “Азов” за весь час провадження у справі про банкрутство не подав до суду і боржника заяв про свої вимоги, а також клопотань про поновлення строків для подання заяви, а поновити строк можна лише тоді, коли подається відповідна заява.
ВАТ “Баглійкокс” вважає, що відсутні правові підстави для примусового виконання наказу і є підстави для закінчення даного виконавчого провадження.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.10.06 р. до 17.10.06 р. до 15 год.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, вказані в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17.05.2001 р. у справі № 16/226-6/544 стягнуто з розрахункового рахунку № 29001287541001 у Дніпропетровській філії АБ “Приватбанк”, МФО 305965 на користь ВАТ “Азов” 11 845 408 грн. 01 коп. збитки, які виникли внаслідок невиконання ВАТ “Баглійкокс” зобов’язань по договору від 25.01.1996 р. № 25 СБТМ, 1 700 грн. витрати по сплаті державного мита, 69 грн. арбітражні витрати, видано наказ.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.01 р. вказане рішення залишено без змін.
ВАТ “Азов” 21.06.2001 р. за вих. № 250-1476 направило наказ для виконання рішення до ВДВС Баглійського РУЮ м.Дніпродзержинська, який відкрив виконавче провадження по примусовому виконанню наказу.
30.01.2004 р. ВДВС Баглійського РУЮ м.Дніпродзержинська виніс Постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської обл. від 29.04.2003 р. по справі № Б15/29, якою ухвалено, що вимоги кредиторів, які виникли до 17.01.2000 р. і не заявлені взагалі –не розглядаються, так як вважаються погашеними і виконавче провадження по таких вимогах підлягаєть припиненню.
28 березня 2005 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції м.Дніпродзержинська було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (т.2 а.с. 72).
19.04.2005 р. постановою відділу державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції м.Дніпродзержинська наказ арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17 травня 2001 р. повернуто стягувачеві у зв’язку з відсутністю рахунку, який би належав боржнику у зазначеній банківській установі (т.2 а.с. 73).
27 квітня 2005 р. ВАТ “Баглійкокс” подало до господарського суду Дніпропетровської обл. скаргу на дії відділу державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції м.Дніпродзержинська та просило зобов’язати ВДВС закрити виконавче провадження по виконанню наказу арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17 травня 2001 р. на підставі п.6 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв’язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення. (т.2 а.с. 59-61).
21 червня 2005 р. боржник подав заяву про зміну предмету скарги та просив скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції м.Дніпродзержинська від 19 квітня 2005 р. про повернення виконавчого документа без виконання та зобов’язати ВДВС закрити виконавче провадження по виконанню наказу арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17 травня 2001 р. у зв’язку з фактичним повним виконанням (т.2 а.с. 112-113).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 6 липня 2005 р. скарга задоволена частково. Зобов’язано відділ державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції м.Дніпродзержинська закінчити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17 травня 2001 р. у справі № 16/226-6/544. Вимога про скасування постанови відділу державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції м.Дніпродзержинська від 19 квітня 2005 р. про повернення виконавчого документа без виконання відхилена (т.2 а.с. 126-127).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2005 р. вищевказану ухвалу суду залишено без змін (т.3, а.с. 11-13).
Постановою Вищого господарського суду України від 8 лютого 2006 р. № 16/226 (6/544) постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2005 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2005 р. залишено без змін. (т.3 а.с. 40-44).
Ці ухвала та постанови мотивована тим, що спірні правовідносини мали місце у 1996-1999 роках і стягувач – ВАТ “Азов”, правонаступником якого є ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування”, який є конкурсним кредитором, не звернувся до арбітражного суду і не приєднався до справи про банкрутство ВАТ “Баглійкокс”. Відповідно вимоги щодо стягнення з останнього збитків є погашеними.
Постановою Верховного Суду України від 28.03.2006 р. касаційну скаргу ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” задоволено частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 08.02.2006 р. № 16/226(6/544), постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2005 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської обл. від 06.07.2005 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
В постанові Верховного Суду України від 28.03.2006 року зазначено, що при розгляді справи суди не дали системного аналізу ч.5 ст.31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в порівнянні з іншими нормами Закону і не врахували норми Конституції України, згідно з якими судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території України.
Як вбачається із матеріалів справи 17.01.2000 року арбітражним судом Дніпропетровської області було порушено справу про банкрутство ВАТ „Баглійкокс”, 30.05.2000 року було опубліковане оголошення в газеті „Голос України” про порушення провадження про банкрутство боржника, а ухвалою від 08.09.2000 року арбітражним судом в попередньому засіданні був затверджений реєстр вимог кредиторів ВАТ „Баглійкокс”. 25.10.2001 року була введена процедура санації боржника, а 02.02.2004 року затверджена мирова угода, укладена між кредиторами і боржником у зв’язку з прощенням, списанням та розстрочкою уплати боргів.
Сума позову була стягнена з відповідача на користь позивача рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 17.05.2001 року, яке набуло законної сили 27.11.2001 року, тобто у період знаходження у провадженні арбітражного суду справи про банкрутство відповідача.
На період розгляду справи про стягнення збитків і прийняття рішення арбітражним судом законодавець не забороняв кредитору звернутися з позовом до боржника у позовному порядку. Розглянувши позов суд прийняв відповідне рішення, яке в силу ст.124 Конституції України є обов’язковим для виконання на всій території України.
Таким чином, законодавством України визначений принцип обов’язковості виконання судового рішення. Цей принцип є загальним принципом дії судової влади в Україні. Але Основний Закон держави не встановлює (і не повинен встановлювати) випадки, коли судове рішення не можливо виконати з тих чи інших причин і наслідки неможливості такого виконання (наприклад у випадку ліквідації юридичної особи, яка є боржником, без правонаступництва; смерті фізичної особи, у відношенні якої прийнято судове рішення, тощо). Зазначені випадки, а також наслідки неможливості виконання судового рішення, встановлюються окремими нормами законодавства, які з урахуванням принципу обов’язковості судових рішень не можуть вважатися порушенням цього принципу.
Відповідно до норм ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, неплатоспроможність –неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Факт неможливості виконання встановлюється при розгляді справи про банкрутство, оскільки іншим шляхом його визначити неможливо.
Відповідно до п.1.ст.14 Закону, у редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають в арбітражний суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику.
Згідно ч.5 ст.31 Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Згідно ст.1 Закону України “Про банкрутство” погашення вимог кредиторів –задоволення вимог кредиторів, вимог, відносно яких досягнуто згоду про припинення, в тому числі заміни зобов’язання або припинення зобов’язання іншим чином, а також інші вимоги, які у відповідності з цим Законом вважаються погашеними.
Переглядаючи справу у порядку касації Верховний Суд України зазначив, що законодавець не визначав строк, встановлений ч.1 ст.14 Закону як присічний і не пов’язував з пропуском цього строку настання такого наслідку, як припинення права або невиконання обов’язку. Отже, кредитор за законом в редакції від 18.01.2001 року міг звернутися з письмовою заявою про грошові вимоги до боржника і поза межами встановленого місячного строку (рішення про прийняття такої заяви повинен вирішити суд), але у даному випадку кредитор взагалі не звертався із заявою.
Зі змісту ст.14 Закону та її диспозиції витікає необхідність виявлення в установлений даною нормою строк як осіб, які виявляють бажання взяти участь у санації боржника, так і кредиторів боржника. При цьому і для перших і для других законодавець встановив однаковий строк, не пов’язуючи його з застосуванням певної процедури у справі про банкрутство.
Знаходження ст.31 в розділі ІІІ Закону „Ліквідаційна процедура” не є підставою висновку, що положення ч.5 цієї статті має відношення лише до ліквідаційної процедури боржника-банкрута.
Такий висновок ґрунтується на наступному:
· стаття 31 не містить застереження щодо того, що положення цієї статті застосовується при ліквідаційній процедурі боржника банкрута. Буквальне тлумачення закону свідчить про універсальність даного положення, оскільки до проголошеної в назві статті –черговості задоволення вимог кредиторів –таке застереження не має ні прямого, ні опосередкованого відношення;
· будь-які інші положення Закону не містять наслідків неподання чи несвоєчасного подання заяви. Але такі наслідки повинні бути, оскільки якщо закон встановлює строк, то повинні бути зазначені і наслідки пропуску встановленого законом строку;
· системний аналіз Закону свідчить, що положення, які регулюють будь-які інші процедури, ніж прописані у даному розділі (нормі), зустрічаються і в інших місцях Закону (ч.11 ст.17 Закону, яка регламентує права на пред’явлення вимоги про визнання угод недійсними у справі про банкрутство, застосовується із за межами процедури санації);
· відсутність наслідків несвоєчасного подання заяви (або її неподання) не призведе до досягнення головної мети закону –відновлення платоспроможності боржника, оскільки вимоги можна б було б пред’являти в межах будь-якого строку. Це призведе до невиконання інших вимог закону, де встановлені відповідні строки (строк затвердження реєстру, тощо);
· із суті Закону випливає підпорядкованість реєстру кредиторів головному завданню Закону –відновленню платоспроможності боржника, яке не може бути досягнено у випадках можливості поновлення кредитором строку пред’явлення вимог до боржника, оскільки від розміру зареєстрованих вимог кредиторів залежить вибір певної процедури у справі про банкрутство –санації, мирової угоди, ліквідації;
· укладення мирової угоди у справі про банкрутство передбачає домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів), вимоги яких включені до реєстру, про відстрочку та (або) розстрочку планетів або припинення зобов’язань з угодою сторін (прощення) боргів, без чого відновлення платоспроможності боржника не було б реальним. А виникнення інших кредиторів фактично обмежує права осіб, вимоги яких були включені до реєстру і які вирішили (навіть і собі у збиток) списати або розстрочити частину боргу.
Таким чином, системний аналіз п.5 ст.31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” свідчить, що зазначена правова норма повинна застосовуватися до вимог позивача і останні в силу п.5 ст.31 Закону є погашеними.
Зважаючи на вищевикладене ухвала господарського суду Дніпропетровської обл. від 05.09.2006 р. по даній справі підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні скарги ВАТ “Баглійкокс” та задоволенні заяви Департаменту ДВС по зміну порядку виконання рішення.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає необхідним зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Баглійського району м.Дніпродзержинська закінчити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу рішення арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17.05.2001 р. у справі № 16/226-6/544 припинити провадження у справі з розгляду заяви Департаменту Державної виконавчої служби щодо заміни способу та порядку виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17.05.2006 р.
Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс” м.Дніпродзержинськ задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2006 р. у справі № 16/226 (6/544) скасувати в частині відмови в задоволенні скарги ВАТ “Баглійкокс” та задоволенні заяви Департаменту ДВС про заміну порядку виконання рішення.
Зобов’язати Відділ Державної виконавчої служби Баглійського району м.Дніпродзержинська закінчити виконавче провадження, щодо примусового виконання наказу арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17.05.2001 р. у справі № 16/226 (6/544).
Припинити провадження у справі з розгляду заяви Департаменту Державної виконавчої служби щодо заміни способу та порядку виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської обл. від 17.05.2001 р. у справі № 16/226-6/544.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
17.10.06 р.