ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13.12.11 р. Справа № 25/178пн
Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Новіковій В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецстрой”, м. Донецьк
до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
до Донецької міської ради
про визнання за позивачем права власності на об’єкти нерухомості капітального будівництва –будівлю магазину, літ. “Б-1”, площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. “Б-2”, площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2
В присутності представників сторін:
За участю Прокурора: Лисенко С.І. ;
від позивача: ОСОБА_2– за довіреностями;
від відповідача1: ОСОБА_1;
від відповідача2: не з’явився.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецстрой” м. Донецьк звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про визнання за позивачем права власності на об’єкти нерухомості капітального будівництва –будівлю магазину, літ. “Б-1”, площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1та адміністративну будівлю, літ. “Б-2”, площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2010р. (Суддя Бойко І.А.) позов задоволено.
Заступником прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2010р.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2010р. залишено без змін.
Заступником прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради подано касаційну скаргу на Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2011р. рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. скасовано, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвалою господарського суду від 07 жовтня 2011р. дана справа була прийнята до провадження суддею Ушенко Л.В. Цією ж ухвалою до участі у розгляді справи в якості другого відповідача залучено Донецьку міську раду.
Заявою від 25.10.2011р. прокурор повідомив про вступ у розгляд даної справи.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилався на відмову відповідача від виконання умов договору про наміри від 20.07.2010р., яку останній мотивує тим, що позивач не є власником об’єктів нерухомості капітального будівництва –будівлі магазину, літ. “Б-1”, площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1та адміністративної будівлі, літ. “Б-2”, площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Як на правову підставу позову позивач посилався на ст. 376 ЦК України.
Відповідач 1 відзиву на позов не надав.
Відповідач 2 відзиву на позов не надав.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів (до 19.12.2011р.).
Заявою від 11.12.2011р. позивач просив зупинити провадження по справі до здійснення процедури вводу в експлуатацію спірного нерухомого майна.
Господарським судом дане клопотання не задоволено, оскільки зазначена позивачем обставина не є підставою для зупинення провадження у справі відповідно до ст. 79 ГПК України.
Технічне фіксування судового процесу не здійснювалось за клопотанням сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 838/11 від 19.12.2007р. “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “Спецстрой” земельної ділянки в оренду для експлуатації існуючої адміністративної будівлі та автомобільних боксів по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2”позивачу було передано земельну ділянку (кадастровий номер 1410137400:00:026:0198) площею 0,1412 га, у тому числі: 0,1200 га із земель раніше наданих малому колективному підприємству “Еліас”(нині існуюче як товариство з обмеженою відповідальністю “Спецстрой”) та 0,0212 га із земель запасу житлової та громадської забудови міської ради в оренду строком на 5 років для експлуатації існуючої адміністративної будівлі та автомобільних боксів по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.
31.03.2008р., на виконання вищенаведеного рішення Міськради, між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем –ТОВ “Спецстрой” був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач отримав у користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410137400:00:026:0198) – для експлуатації існуючої адміністративної будівлі та автомобільних боксів, яка знаходиться на території Куйбишевського району АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, загальною площею 1412 кв.м, в тому числі 464 кв.м –під капітальною одноповерховою забудовою, 942 кв.м –під проїздами та проходами, 6 кв.м –під зеленими насадженнями, строком до 19 грудня 2.12 року.
Згідно акту приймання –передачі від 03.09.2008р. вказана земельна ділянка була передана позивачу в оренду.
В процесі здійснення господарської діяльності, позивачем, у 2009р., на переданій в оренду земельній ділянці була збудована будівля магазину та адміністративна будівля.
Комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” дані об’єкти нерухомості були інвентаризовані, про що станом на 16.10.2009р. КП “БТІ м. Донецька”за результатами обстеження та обмірювання було складено технічну документацію (паспорти) на збудовані позивачем будівлю магазину, літ. “Б-1”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1та адміністративну будівлю, літ. “Б-2”, що розташована за адресою:АДРЕСА_2та визначено площею будівлі магазину, літ. “Б-1”- 30,9м2 та адміністративної будівлі, літ. “Б-2”- 188,1м2.
20.07.2010р. між позивачем –ТОВ “Спецстрой”та відповідачем – фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про намір, згідно умов якого, відповідач планував придбати у позивача нерухоме майно, яке є предметом спору, а саме: будівлю магазину, літ. “Б-1”, площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1та адміністративну будівлю, літ. “Б-2”, площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
На підставі укладеного договору, відповідач листом від 26.07.2010р. звернувся до позивача з проханням надати йому для подальшого розгляду правоустановчі документи на обумовлені договором про наміри від 20.07.2010р. об’єкти нерухомості.
Позивач за супровідним листом від 02.08.2010р. надав відповідачу засвідчені копії технічного паспорту на громадський будинок –адміністративну будівлю, літ. “Б-2”, площею 188,1м2, виготовлений КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька станом на 16.10.2009р. та технічний паспорт на громадський будинок –будівлю магазину, літ. “Б-1”, площею 30,9м2, виготовлений КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька станом на 16.10.2009р.
Однак, розглянувши представлені позивачем документи, відповідач листом від 06.08.2010р. повідомив позивача, що відповідно до чинного законодавства представлені позивачем документи не підтверджують за позивачем право власності на будівлю магазину, літ. “Б-1”, площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1та адміністративну будівлю, літ. “Б-2”, площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, тому виконання умов договору без пред’явлення Витягів з реєстру прав власності на обумовлене договором про наміри нерухоме майно є неможливим.
В зв’язку із зазначеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на дане майно.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до ч.1 ст. 376 цього ж кодексу, житловий будинок, будівля, споруда і інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З матеріалів справи вбачається, що спірні об’єкти є самочинно збудованим, оскільки позивач здійснив їх будівництво без письмового дозволу Донецької міської ради як власника землі та без належного затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт, що видається Інспекцією архітектурно-будівельного контролю.
Крім того, будівництво магазину, літ. “Б-1”, площею 30,9м2, та адміністративної будівлі, літ. “Б-2”, площею 188,1м2, у АДРЕСА_2 було здійснено на земельній ділянці, яка рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 838/11 від 19.12.2007р була відведена для експлуатації існуючої адміністративної будівлі та автомобільних боксів.. Тобто позивач здійснив будівництво адміністративної будівлі та магазину на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети. При цьому згода власника землі – Донецької міської ради на будівництво на земельній ділянці не надавалась.
Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна не набуває право власності на нього. Разом з тим за приписами ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнано за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.
Згідно частини 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Тобто необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об’єктів є відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки та відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивач на момент розгляду справи не надав суду доказів надання йому в установленому порядку земельної ділянки під самочинно збудоване нерухоме майно, а також доказів отримання дозволу на будівництво спірного об’єкту від власника земельної ділянки Дане нерухоме майно в експлуатацію в установленому порядку також не приймалось.
В процесі розгляду справи представник позивача пояснив, що ТОВ „Спецстрой” звернулось до Інспекції архітектурно-будівельного контролю з декларацією про закінчення будівництвом даних об’єктів нерухомості з метою прийняття їх в експлуатацію і просив відкласти розгляд справи. Суд в межах процесуального строку відкладав розгляд справи для надання позивачем документів в підтвердження звернення до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, однак такі докази як і докази прийняття в експлуатацію цих об’єктів чи відмови в цьому не надані.
З урахуванням зазначеного, господарський суд вважає, що вимоги позивача про визнання права власності на об’єкти нерухомості капітального будівництва –будівлю магазину, літ. “Б-1”, площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. “Б-2”, площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є необґрунтованими, не доведеними матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.16, 331, 376, 392, ЦК України, ст.25, 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецстрой”, м. Донецьк до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк та до Донецької міської ради про визнання за позивачем права власності на об’єкти нерухомості капітального будівництва –будівлю магазину, літ. “Б-1”, площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. “Б-2”, площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня його прийняття. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
< Список > Ушенко Л.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Повний текст рішення складено та підписано 19 грудня 2011 року