ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2008 р. | № 17/190-07-7704 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Рогач Л.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” |
на постанову | від 17.01.2008 року Одеського апеляційного господарського суду |
у справі | № 17/190-07-7704 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | ДП “Іллічівський морський торговельний порт” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Алді” |
за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної податкової інспекції у м.Іллічівську |
про | стягнення заборгованості в сумі 28 000,71 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Остапов В.В. (довіреність № 6 від 02.01.2008р.) |
від відповідача: від третьої особи: | Кондраков В.В., Левченко А.Г. (довіреність від 09.04.2008р.) не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Зуєва Л.Є.) від 19.11.2007 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Разюк Г.П., судді –Андрєєва Е.І., Петров М.С.) від 17.01.2008 року, у справі № 17/190-07-7704 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 року та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач та третя особа не надіслали.
Третя особа не скористалася наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.04.2002 року Порт, Державне підприємство “База матеріально-технічного забезпечення” та Товариство (відповідач у справі) уклали договір № 97-0 про сумісну діяльність.
29.03.2003 року Додатковою угодою № 1 сторони по договору узгодили, що учасниками спільної діяльності є Порт та Товариство.
16.07.2007 року Порт та Товариство підписали додаткову угоду до договору № 97-0 відповідно до умов якої, п. 4.2 договору був доповнений абзацом: “За рахунок спільної діяльності компенсуються витрати порту по оплаті земельного податку за земельну ділянку. Компенсація земельного податку здійснюється з початку дії договору. Товариство зобов’язано перерахувати порту компенсацію земельного податку”.
Враховуючи те, що позивачем виставлялись Товариству рахунки по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку з нарахуванням ПДВ, а відповідач сплачував вказані рахунки частково, без врахування ПДВ, Порт звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з Товариства по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку з врахуванням 20% ПДВ в період з квітня 2007 року по червень 2007 року у розмірі 28 000,71 грн.
Приписами ст.2 Закону України “Про плату за землю” передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ч.2 ст.5 Закону “Про плату за землю”), крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, які сплачують земельний податок (ч.2 ст.2 Закону “Про плату за землю”). Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону (ч.2 ст.4 Закону України “Про плату за землю”).
Отже, Порт як постійний землекористувач земельної ділянки на підставі рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 488 від 24.05.2001 року та акта про право постійного землекористування, на якій здійснюється спільна з відповідачем діяльність у відповідності до вимог ст.15 Закону України “Про плату за землю” зобов’язаний сплачувати земельний податок у встановленому цим Законом порядку та розмірі, а вказані правовідносини існують між землекористувачем та органом місцевого самоврядування.
Поряд з цим, у відповідності до умов п.4.2 договору про спільну діяльність Товариство зобов’язано перерахувати Порту компенсацію земельного податку.
Предметом означеного спору є матеріально-правова вимога щодо відшкодування позивачу відповідачем заборгованості, яка утворилась у зв’язку з несплатою останнім в складі компенсаційної виплати, здійсненої за рахунок спільної діяльності, податку на додану вартість (надалі ПДВ). Обґрунтовуючи позовні вимоги Порт зазначає, що послуги, пов’язані з витратами щодо користування землею, на якій здійснюється спільна діяльність, є об’єктом нарахування ПДВ згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Поставка послуг, зокрема, включає в себе надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами або майном (п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”).
Згідно ст.1133 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки (ч.1 ст.1133 ЦК України).
Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов’язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням цих обов’язків, встановлюються договором простого товариства (ст.1134 ЦК України).
Виходячи з нормативного обґрунтування позивачем своїх позовних вимог, які заявлені на підставі пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, щодо нарахування ПДВ за користування земельною ділянкою, переданою у спільну діяльність, у контексті вищевикладених норм, якими унормовані відносини спільної діяльності, суди дійшли правомірного виновку що не є об’єктом оподаткування з ПДВ операція по компенсації за рахунок спільної діяльності вартості витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків по утриманню спільного майна.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що позивач відповідачу ніяких оплатних послуг, які б могли бути базою нарахування ПДВ, не надавав. Учасник, якому доручено ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників, не є особою, яка одноособово у власних інтересах використовує передане у спільну діяльність майно. Тому у такого учасника не виникає обов’язку сплатити вартість витрат по утриманню майна за свій рахунок, при тому, що таке зобов’язання не передбачене договором.
Враховуючи наведене постанова Одеського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП “Іллічівський морський торговельний порт” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 року у справі № 17/190-07-7704 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 року у справі № 17/190-07-7704 –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна Л.Рогач |