ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 квітня 2008 р.

№ 2-26/1954-2007(2-5/1263.1-2008)

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів :

Бакуліної С.В., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Сакської районної державної адміністрації

на рішення

від 29.01.2007 року

у справі

№ 2-26/1954-2007

господарського суду

Автономної Республіки Крим

за позовом

ТОВ “ВС Євпаторійський”

до	Сакської районної державної адміністрації

про	визнання договору дійсним

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:

Нанаров О.О. (довіреність від 17.03.2008р. б/н)

від відповідача:

не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 29.01.2007 року по справі № 2-26/1954-2007 позов задоволено; визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2006 року, укладений між позивачем та відповідачем про купівлю-продаж земельної ділянки площею 39,5024 га рілля, виділену в натурі єдиним масивом, кадастровий №01:243:877:00:03:001:1042, яка знаходиться на території Уютненської сільської Ради Сакського району АР Крим.

В касаційній скарзі Сакська районна державна адміністрація просить скасувати рішення Господарського суду АР Крим від 29.01.2007 року та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст.127, 128, 130 Земельного кодексу України, пп. “а” п.15 розділу Х “Перехідних положень” Земельного кодексу України, приписів Закону України “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів”, п.22 ст.2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Сакською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №1031-р від 27.12.2006 року, яким затверджений проект відведення земельної ділянки та прийнято рішення продати у власність позивачу земельну ділянку шляхом викупу загальною площею 39,5024 га рілля для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу за межами населених пунктів на території Уютненської сільської Ради Сакського району Автономної Республіки Крим в Україні (кадастровий №01:243:877:00:03:001:1042). Згідно з п.5 зазначеного розпорядження на позивача покладений обов’язок в продовж шести місяців з моменту прийняття розпорядження оформити з нотаріальним посвідченням за рахунок власних коштів договір купівлі-продажу земельної ділянки і технічну документацію для надання державного акту на право власності на земельну ділянку.

27.12.2006 року на підставі зазначеного розпорядження між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до п.1.1. договору відповідач згідно розпорядження Сакської районної державної адміністрації № 1031-р від 27.12.2006 року продає, а позивач купує в приватну власність земельну ділянку площею 39,5024 га рілля, виділену в натурі єдиним масивом, кадастровий № 01:243:877:00:03:001:1042, яка розташована за межами населених пунктів на території Уютненської сільської Ради Сакського району Автономної Республіки Крим в Україні.

Згідно п.1.2. договору сторони зобов’язалися не пізніш наступного дня з моменту підписання цього договору оформити цей договір нотаріально згідно вимог ст. 657 Цивільного кодексу України.

18.01.2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеного сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2006 року дійсним, зазначаючи, що відповідач не здійснив  будь-яких дій, спрямованих на виконання п.1.2 спірного договору, що свідчить про його ухилення від нотаріального посвідчення цього договору.

Визнаючи дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2006 року, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення посиланням на ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки зроблений він в порушення норм матеріального права.

Так, статтями 209, 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.9-10), в порушення наведених вимог закону сторони уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки в простій письмовій формі (наслідком, якої є нікчемність даного договору (п.1 ст. 220 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Приписи наведеної норми дають суду право визнати за зверненням заінтересованої сторони нікчемний договір дійсним за умови доведеності настання одночасно трьох юридичних фактів: 1. сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору; 2. відбулось повне або часткове виконання договору; 3. одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення договору.

Матеріали справи, встановлені судом обставини справи не свідчать про те, що спірний договір виконувався сторонами, а саме, що на момент пред’явлення позову до суду позивачем було здійснено повністю або частково оплату за придбану земельну ділянку або відповідачем було передано позивачу земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Крім того, задовольнивши позов з підстав передбачених у п.2 ст.220 Цивільного кодексу України, суд не перевірив чи не суперечить закону і не містить протизаконних умов даний договір.

При наявності таких недоліків, постановлені в справі судові рішення не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об’єктивної оцінки наявних у ній доказів, з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін, і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, п.3 ч.2 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сакської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2007 року у справі № 2-26/1954-2007 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2007 року у справі № 2-26/1954-2007 –скасувати.

Справу № 2-26/1954-2007 направити до Господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.

Головуючий-суддя

К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна Л.Рогач