ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"16" грудня 2011 р.Справа № 1/100/5022-1336/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Чопко Ю.О. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства банк "БІГ Енергія", м. Київ, вул. Петлюри,15
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор", АДРЕСА_1
про cтягнення 266 640 грн. 00 коп. витрат, пов"язаних з охороною Предмета іпотеки
За участю представників:
Позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № ВРД 515111 від 25.01.11 р.
Відповідача: ОСОБА_2. - представниця за довіреністю від 27.07.2011р.
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.
Суть справи:
Відкрите акціонерне товариство Банк "БІГ Енергія", вул. С. Петлюри, 15, м. Київ звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор", вул. Гайова, 29, м. Тернопіль про стягнення 266 640 грн. витрат пов'язаних з охороною предмета іпотеки.
Ухвалою господарського суду від 04.10.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 09.11.2011 р. на 14 год. 30 хв., після чого розгляд справи відкладався на 30.11.2011р. та на 16.12.2011р. із врахуванням заяви сторони на продовження строку розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю, просить позов задовольнити. Крім того, в судовому засіданні представник позивача звернувся з заявою про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 376800 грн.00 коп.
Представниця відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги не визнає і вважає позов безпідставним. Щодо заяви про збільшення позовних вимог –заявила клопотання про залишення такої заяви без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази, господарський суд відмовляє в задоволенні позову, виходячи з наступного :
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Майново –господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
24 травня 2005 року між ВАТ Банк "Біг Енергія" та фізичною особою ОСОБА_3. було укладено Кредитний договір № КФО-24-2005, згідно умов якого Банк (позивач по справі) надав ОСОБА_3. кредитні кошти на споживчі цілі в сумі 1272000 грн.00 коп. на строк по 24.05.2010р. включно на умовах платності, забезпеченості, повернення та цільового використання кредитних коштів. Станом на 24.05.2010р. Позичальник одержаний кредит не повернув.
24 травня 2005 року між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ТзОВ "АлігаторІІ" було укладено Кредитний договір № КЛ-16-2005, згідно умов якого Банк (позивач по справі) надав ТзОВ "АлігаторІІ" кредит в сумі 25 650 000 грн.00 коп. терміном погашення 21.04.2009р. на умовах платності, забезпеченості, повернення та цільового використання кредитних коштів. Станом на 21.04.2009р. Позичальник одержаний кредит не повернув.
Одночасно з вищезазначеними кредитними договорами, 24 травня 2005р. в забезпечення виконання зобов"язань Позичальника громадянина ОСОБА_3 перед ВАТ Банк "Біг Енергія" по кредитному договору № КФО-24-2005, між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ТзОВ "Алігатор" було укладено Договір іпотеки № КФО-24-2005, у відповідності до якого Іпотекодавець-Поручитель (відповідач у справі) передав в Іпотеку Іпотекодержателю (позивачу у справі) нерухоме майно (предмет іпотеки), що є забезпеченням виконання зобов"язань Боржника, а саме: Адмінбудинок під літерою "А" за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 374,0 кв.м; Майстерня під літ. "Б" за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 277,2 кв.м. та належить Іпотекодавцю- Поручителю –відповідачу на праві приватної власності (п.1.2 Договору Іпотеки).
24 травня 2005р. в забезпечення виконання зобов"язань ТзОВ "АлігаторІІ" перед ВАТ Банк "Біг Енергія" по кредитному договору № КЛ-16-2005, між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ТзОВ "Алігатор" було укладено Договір іпотеки № КЛ-16-2005, у відповідності до якого Іпотекодавець-Поручитель (відповідач у справі) передав в Іпотеку Іпотекодержателю (позивачу у справі) нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: Приміщення під літерою "Л" за адресою АДРЕСА_1"а", загальною площею 179,8 кв.м; Будівля побутового корпусу під літ. "З" за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 268,2 кв.м. та належить Іпотекодавцю- Поручителю –відповідачу на праві приватної власності (п.1.2 Договору Іпотеки).
Законом України "Про іпотеку" визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов"язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов"язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Як випливає з матеріалів справи, в зв"язку з порушенням умов Кредитних договорів № КФО-24-2005 та № КЛ-16-2005 від 24.05.2005р., а також порушенням умов Договорів іпотеки, укладених до вищезазначених кредитних договорів, Банком було виставлено охорону предмету іпотеки.
Станом на 01.06.2011р. ВАТ Банком "Біг Енергія" понесено витрати, пов"язані з охороною Предмета іпотеки на загальну суму 266 640 грн.00 коп.
ВАТ Банком "Біг Енергія" 06.06.2011р. було направлено відповідачу вимогу № 752/24-06 щодо виконання боржником своїх зобов"язань по вищезазначених Договорах Іпотеки щодо витрат, пов"язаних з охороною Предмета іпотеки в строки, передбачені чинним законодавством. При цьому, як на підставу своїх вимог, банк посилався на порушення боржниками –ОСОБА_3. і ТзОВ "АлігаторІІ" –своїх зобов"язань за Кредитними договорами.
З такими вимогами Банку погодитися не можна.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про іпотеку":
У разі порушення іпотекодавцем обов"язків щодо збереження чи страхування предмету іпотеки іпотекодержатель може … вжити заходів для збереження чи страхування предмету іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов"язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв"язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.
Отже, Закон однозначно пов"язує право іпокетодержателя на вжиття заходів щодо охорони предмету іпотеки і на компенсацію пов"язаних з цим витрат лише з незаконними діями самого іпотекодавця, тобто, в даному випадку, майнового поручителя. У той же час, підставою для вимоги № 752/24-06 і самого цього позову стали дії боржників, а не іпотекодавця. Суду не подано жодних доказів того, що відповідач порушив свої зобов"язання щодо збереження чи страхування предмета іпотеки.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки позивач не те що не доводить, а взагалі не посилається на ті обставини, які, в силу Закону, могли би стати підставою для задоволення його вимог, ці обставини слід визнати невстановленими.
Банк посилається на п.2.3.4. Договорів Іпотеки, в яких сказано:
[Іпотекодержатель має право в] випадку перешкоди Іпотекодавцем-Поручителем проведенню перевірки Предмету іпотеки, порушення Іпотекодавцем-Поручителем умов Кредитного договору чи умов цього договору іпотеки, виставити охорону Предмету іпотеки як власними силами, так і за домовленістю з правоохоронними органами. Витрати, пов"язані з охороною Предмета іпотеки, несе Іпотекодавець-Поручитель.
Важко збагнути, як Іпотекодавець-Поручитель може порушити умови Кредитного договору, стороною якого не є. Поза тим, зміст пункту 2.3.4. чіткий –у ньому, так само як у ст. 12 Закону України "Про іпотеку", говориться про наслідки невиконання іпотекодавцем своїх обов"язків. Слід ще раз наголосити, що позивач не посилається на жодні такі порушення з боку іпотекодавця, а лише на порушення умов кредитних договорів боржниками. Тлумачити п.2.3.4. як такий, що надає іпотекодержателю право вживати самостійно, без погодження з іпотекодавцем, заходів до охорони предмету іпотеки у випадку якого-небудь порушення умов кредитних договорів боржниками, означало б надати п.2.3.4. значення, якого в ньому просто немає.
Натомість, в Договорах іпотеки міститься типовий для цього виду договорів п.4.1., який передбачає правові наслідки неналежного виконання Позичальниками своїх зобов"язань. За наявності такого невиконання іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки. Як твердить відповідач і не заперечує позивач, іпотекодержатель дійсно звернув стягнення на предмет іпотеки і навіть розпочав виконавче провадження. Після початку виконавчого провадження право вживати заходів для зберігання майна боржника переходить до державного виконавця (п.5 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно, витрати на зберігання майна боржника відносяться до витрат, пов"язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (п.1 ч.4 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження"). Відтак, ці витрати підлягають компенсації в порядку і черговості, встановленими Законом України "Про виконавче провадження" (статті 43 і 44). Самостійного права на звернення з позовом про компенсацію витрат виконавчого провадження, в обхід Законом встановленого порядку і черговості, учасники виконавчого провадження не мають.
Заява про збільшення позовних вимог залишається без розгляду з наступних мотивів.
В позовній заяві позивач вимагав компенсації витрат станом на 01 червня 2011р.
В судовому засіданні 30 листопада 2011р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи в зв"язку з підготовкою заяви про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 30 листопада 2011р. строк розгляду справи продовжено, розгляд справи відкладено, позивача зобов"язано надати розрахунок суми позову до дня слухання справи.
Витребувані судом розрахунки були подані позивачем до суду безпосередньо в судовому засіданні 16 грудня 2011р. Відповідач заяви про збільшення позову, доданих до неї матеріалів, взагалі не отримав.
В судовому засіданні 16.12.11р. представниця відповідача заявила клопотання про залишення заяви про збільшення позовних вимог без розгляду.
За таких умов суд не може забезпечити відповідачу його законного прав на подання відзиву (ст. 59 ГПК України) і на ознайомлення з матеріалами справи (ст. 22 ГПК України). Беручи до уваги, що розгляд по суті заяви про збільшення позовних вимог призвів би до порушення процесуальних прав відповідача, а також неможливість подальшого продовження строків розгляду справи, суд залишає заяву про збільшення позовних вимоги без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.
В матеріалах справи міститься копія вимоги № 752/24-06, надісланої позивачем на адресу відповідача ТзОВ "Алігатор" 06.06.2011р. щодо виконання боржником своїх зобов"язань по вищезазначених Договорах Іпотеки щодо витрат, пов"язаних з охороною Предмета іпотеки в строки, передбачені чинним законодавством. Однак ТзОВ "Алігатор" жодних доказів надання відповіді на претензію Банку не представив. За таких умов суд визнає відповідача відповідальним за неправильні дії, що привели до виникнення судового спору і покладає на нього судовий збір (ч.3 ст.49 ГПК України).
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 42-47, 22, 32, 34, 36, 44, 48, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на відповідача.
3. Заяву позивача про збільшення позовних вимог залишити без розгляду.
4. Видати позивачу довідку про повернення з державного бюджету 2203 грн. 20 коп. надмірно сплаченого судового збору.
Протягом десяти днів з дня складання повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.
Повний текст рішення виготовлено 21 грудня ц.р.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9265
Суддя Ю.О. Чопко