Справа №  2-1647/11

РІШЕННЯ

Іменем України

             12.12.2011 року                                                                                      смт. Красногвардійське

            Красногвардійський  районний  суд  Автономної  Республіки  Крим  у  складі:  судді Шукальського В.В., при секретарі Петрукович Є.М.,          

розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Амурської сільської ради Красногвардійського району АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку,     

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Красногвардійського районного суду від 04.07.2007 року за позивачем було визнано право власності на жилий будинок по вул. Шевченко, 29 в с. Амурське Красногвардійського району АРК.

Зазначене домоволодіння було придбано разом із земельною ділянкою у ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3, які на той час не надали йому державного акту на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Договір купівлі – продажу було укладено в усній формі, так як подружжя ОСОБА_3 виїжджали на постійне проживання до Російської федерації та їм терміново потрібні були гроші для придбання житла у РФ.

Позивач оплатив подружжю 30000 грн., що підтверджується відповідною розпискою.

30.01.2007 року ОСОБА_3 помер, а його дружина ОСОБА_2 виїхала до Росії, у зв’язку з чим він був змушений звернутися до суду із позовом про визнання угоди купівлі – продажу домоволодіння дійсним та про визнання за ним права власності через відсутність нотаріальної можливості посвідчити договір купівлі – продажу будинку.

У теперішній час йому невідомо місце проживання ОСОБА_2, а тому позивач притягує як відповідача по справі сільську раду, але у березні 2011 року родичі померлого ОСОБА_3 передали йому державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, пояснивши це тим, що знайшли держаку у сімейному архіві.

Зазначений державний акт було видано на ім’я ОСОБА_3, а при зверненні до суду із позовом про визнання права власності на домоволодіння він не пред’явив вимогу ще й про визнання за ним права власності на земельну ділянку, оскільки подружжя ОСОБА_3 не передало йому на той час державний акт на землю.  

При зверненні до БТІ з приводу оформлення за позивачем права власності йому було вказано, що за ним не визнано право власності на земельну ділянку та рекомендовано звернутися до суду із зазначеним позовом.  

У зв’язку з наведеним позивач, посилаючись на ст.ст. 328, 377, 381, 392 ЦК України просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1792 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку по вул. Шевченко, 29 в с. Амурське Красногвардійського району АР Крим.  

У судове засідання позивач надіслав заяву в якій наполягав на заявлених вимогах, а справу просив слухати за його відсутності.

Представник відповідача – Амурської сільської ради у судове засідання надіслав заяву в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі, а справу просив слухати за його відсутності.

Відповідно до ст. 197 ч.2 ЦПК України в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії державного акту на право власності на землю від 05.10.2005 року, його видано на ім’я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,1792 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку  по вул. Шевченко, 29 в с. Амурське Красногвардійського району. (а.с. 3)  

Відповідно до копії рішення Красногвардійського районного суду від 04.07.2007 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на будинок по вул. Шевченко, 29 в с. Амурське Красногвардійського району; у рішенні зазначено, що подружжя ОСОБА_3 продало будинок ОСОБА_4 «за розпискою».  (а.с. 4)

Із свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_3 помер 30.01.2007 року у с. Амурське Красногвардійського району АР Крим.   (а.с. 7)

Суд перевіривши матеріали справи приходить до висновку, що позов не може бути задоволений з наступних підстав.

У відповідності до статті 203 ч.4 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як встановлено судом сторони передавши один одному державний акт фактично уклали угоду купівлі – продажу земельної ділянки, але так угода не відповідає формі встановленій законом, оскільки відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі – продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

          Крім того, безпідставними є посилання позивача на ст.ст. 328, 377, 392 ЦК України, оскільки ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності виникає на підставах, що не заборонені законом, а ст. 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також у випадку втрати ним документа, що посвідчує його право власності.

Доказів того, що між сторонами відбулася угода купівлі – продажу земельної ділянки яка відповідає вимогам закону, або доказів того, що право власності будь ким оспорюється або не визнається, позивачем не надано.

За таких підстав суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі ст.ст. 203, 328, 377, 392, 657 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 – 215 ЦПК України, суд –     

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.       

           Суддя