ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2006 Справа № 3/31(39/162)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:Чимбар Л.О.., Швець В.В.
при секретарі Ткаченко А.О.
за участю представників сторін :
від позивача: Ткаченко О.О., довіреність №ВСК267778 від 23.12.05
від відповідача :Бойко А.П., довіреність №1 від 03.01.06; Кадук С.О., довіреність №47 від 24.01.06;
розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.06р. у справі № 3/31(39/162)
за позовом дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз”, м.Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості 17 872 020грн. 74коп.
за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз”, м.Дніпропетровськ
до дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ
про визнання недійсним пункту договору
ВСТАНОВИВ:
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2006р. у справі №3/31(39/162) (суддя С.Г.Юзіков) позов дочірньої компанії (далі-ДК) “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії (далі-НАК) “Нафтогаз України”, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 13.04.2006р., задоволено частково, з відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз” стягнуто на користь позивача 288 567грн. 80 коп. збитків від інфляції та 96 407грн. 05 коп. –трьох процентів річних; в решті в позові відмовлено;
- задовольняючи позов, господарський суд виходив з обґрунтованості вимог ДК “Укртрансгаз” про стягнення з відповідача інфляційних збитків та трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість останнього по оплаті послуг з транспортування природного газу за 2004 рік;
- при відмові в позові щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість по оплаті послуг з транспортування газу за 2003 рік, пені, нарахованої на цю заборгованість, господарський суд посилався на відсутність відповідного обов’язку товариства на підставі Закону України “Про внесення змін до ст.214 Цивільного кодексу Української РСР”, на ненадання позивачем документів, які підтверджують, що відповідач мав заборгованість в межах оплаченого населенням обсягу спожитого газу, а також на те, що Законом України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” - тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 01 жовтня 1996 року стягнення з громадян України пеню за несвоєчасне внесення, у тому числі, житлово-комунальних послуг;
- відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з відповідача семи процентів штрафу за порушення зобов’язання понад 30 днів, встановленого ст.231 Господарського кодексу України та пені, нарахованої на заборгованість за 2004 рік суд зазначав, що стягнення даного штрафу є можливим, якщо інше не передбачено законом, в той час, як у даному випадку, договором передбачено сплату пені за несвоєчасну оплату послуг, а також те, що відповідно до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовується для надання послуг;
- не погодившись з рішенням суду, ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” подала апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви від 13.04.2006р.;
- при цьому скаржник посилається на хибність висновків суду в частині відмови у позові про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних збитків по заборгованості 2003 року внаслідок визначення послуг, які надавалися за відповідним договором, як послуг населенню, на неправильність застосування судом положень Закону України “Про внесення змін до ст.214 Цивільного кодексу Української РСР” до нарахування пені на заборгованість, що виникла впродовж 2004 року, а також на те, що згідно з довідкою ЄДРПОУ підприємство скаржника за формою власності віднесено до загальнодержавної власності, у зв’язку з чим, нарахування останнім штрафу в розмірі семи відсотків на підставі ст.231ГК України є цілком правомірним;
- відповідач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що стосовно товариства господарським судом Дніпропетровської області неодноразово порушувалися справи про банкрутство, ухвалами суду вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів, і таким чином, відсутні підстави для стягнення пені та штрафу.
В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 03.10.2006р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2003р. між ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” (виконавцем) та ВАТ “Дніпропетровськгаз” (замовником) укладено договір №11-1, відповідно до якого виконавець зобов’язався здійснити транспортування природного газу від пунктів прийому-передачі газу в систему магістральних газопроводів до газорозподільчих станцій для потреб населення, а замовник –оплатити послуги по транспортуванню газу.
Даний договір підписано сторонами з протоколом розбіжностей, наданих замовником.
П.11.1 договору визначено строк його дії, а саме з 01.01.2003 року по 31.12.2003р.
Згідно з п.6.2 договору замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок виконавця; остаточні розрахунки за фактично надані послуги проводяться протягом місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалося транспортування газу.
При цьому п.4.1 сторонами узгоджено, що послуги по транспортуванню газу оформлюються замовником і виконавцем актами здачі-прийомки транспортних послуг.
Додатковою угодою №2 від 03.12.2003р. дію договору пролонговано до 31.12.2004р.
На підставі зазначеного договору виконавцем надані послуги по транспортуванню газу для потреб населення протягом 2003-2004 р.р., що підтверджується наданими в матеріалах справи актами виконання послуг з транспортування газу, підписаними сторонами.
Внаслідок невиконання замовником зобов’язань по оплаті вартості послуг, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2005р. у даній справі на користь ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” стягнуто 11 293 290 грн.10 коп. основного боргу, в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та пені відмовлено, виконання рішення відстрочено на 6 місяців, у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним п.6.2 договору відмовлено.
За результатами перегляду рішення господарського суду в касаційному порядку, останнє скасовано в частині відмови у позові та в частині відстрочки виконання рішення, справу в цих частинах направлено на новий розгляд; в іншій частині рішення залишено без змін.
13.04.2006р. позивач звернувся з заявою про уточнення та збільшення позовних вимог і просив стягнути з відповідача пеню на заборгованість за газотранспортні послуги, надані у 2003 році в сумі 1 760 551грн.24 коп., у 2004 році - в сумі 627 398грн. 28 коп., три проценти річних на заборгованість за газотранспортні послуги, надані у 2003 році в сумі 885 570грн. 37 коп., у 2004 році –в сумі 170 965грн. 36 коп., інфляційні збитки на заборгованість за газотранспортні послуги, надані у 2003 році в сумі 3 147 336грн. 05 коп., у 2004 році –в сумі 548 391грн.88 коп. та сім відсотків штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань по оплаті газотранспортних послуг, наданих у 2004 році в сумі 24 022грн. 28 коп.
Як зазначено вище, предметом договору №11-1 від 03.01.2003р. є надання послуг по транспортуванню природного газу для потреб населення. Із актів виконання послуг вбачається, що відповідач приймав і реалізовував природний газ для потреб населення.
Отже розрахунки з виконавцем –ДК “Укртрансгаз” проводяться за рахунок коштів, які надходять від споживачів за поставлений природний газ. У споживачів (населення), які фактично отримали природний газ існує заборгованість по сплаті вартості останнього, що в свою чергу позбавляє можливості ВАТ “Дніпропетровськгаз” розрахуватися з виконавцем –ДК “Укртрансгаз”.
Матеріали справи свідчать про те, що заборгованість населення по оплаті вартості поставленого природного газу за 2003 рік складає 6 432 706грн. 72 коп., за 2004 рік –10 224 206грн. 08 коп. (довідка №11/3-283 від 20.02.2006р.).
Крім того, ВАТ “Дніпропетровськгаз” надано копії договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ та копії протоколів засідання постійно діючої комісії по розгляду питань реструктуризації заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, розрахунки сум заборгованості за спожитий природний газ, реєстри споживачів природного газу, борги яких реструктуризовано.
За таких обставин правовідносини сторін по даному спору виникли з прострочення виконання грошових зобов’язань, пов’язаних з оплатою населенням комунальних послуг.
Одночасно слід зазначити, що оскільки порушення договірних зобов’язань з боку відповідача мало місце у 2003-2004р.р. при вирішенні даного спору слід застосовувати як положення Цивільного кодексу УРСР, який діяв до 31.12.2003р., так і положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей Господарського кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2004р.
Законом України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу УРСР” від 08.10.99р. ст.214 викладена в новій редакції, а саме: “Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів”.
Відповідно до Прикінцевих положень названого Закону, цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають із прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов’язання щодо оплати газу виникло з лютого 2003 року, строки нарахування позивачем інфляційних збитків та трьох процентів річних на заборгованість 2003 року обмежені періодом, який закінчується 01.01.2004р., тобто до моменту набрання чинності Цивільним кодексом України і застосування господарським судом положень Цивільного кодексу УРСР є цілком вірним.
Тому нарахування позивачем інфляційних збитків та трьох процентів річних на заборгованість по оплаті вартості послуг з газопостачання у 2003 році протирічить чинному на той момент законодавству, у зв’язку з чим, відмова господарським судом у відповідній частині позову здійснена правомірно.
П.7.3 укладеного сторонами договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені у п.6.2 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0.5 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Законом України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати, у тому числі, за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія). Дія цього Закону поширюється на час до усунення Кабінетом міністрів України причин, зазначених у ст.1, і прийняття відповідного рішення Верховною Радою України.
Колегія суддів вважає, що переліченими вище документами відповідач довів обставини стосовно наявності заборгованості населення.
З огляду на викладене та враховуючи, що Верховною радою України на момент розгляду справи господарським судом названий вище Закон не втратив чинності, висновки останнього щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої на заборгованість 2003 року є обґрунтованими.
Одночасно колегія суддів погоджується з позицією господарського суду відносно задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних, нарахованих на заборгованість 2004 року, оскільки ст.625 Цивільного кодексу України не робить винятків для фізичних осіб (населення) щодо відповідності за порушення грошового зобов”язаня.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язаня мало бути виконано.
Ч.1 п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Щодо досліджуваної справи, з позовом, на підставі якого було порушено провадження по даній справі, компанія звернулася 19.05.2005р., а заява про уточнення та збільшення позовних вимог подана нею 13.04.2006р.
Таким чином, звернення з позовом про стягнення пені по зобов’язаннях за січень, лютий, березень 2004 року здійснено з порушенням строку, встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України.
Також відповідно до заяви від 13.04.2006р. нарахування пені на заборгованість 2004 року проведено позивачем по червень 2005 року з урахуванням виникнення помісячних заборгованостей та строків оплати, встановлених договором (т.5. а.с.31).
Між тим, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2005р. у даній справі, з відповідача на користь ДК “Укртрансгаз” стягнута заборгованість по оплаті вартості наданих послуг з січня 2004 по лютий 2005 р.р.
Отже докази, які підтверджують надання позивачем послуг з квітня по червень 2005 року та наявності заборгованості відповідача по оплаті їх вартості в матеріалах справи відсутні.
Крім того, ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2003р., 07.04. та 07.07.2004 року стосовно ВАТ “Дніпропетровськгаз” порушені справи про банкрутство №№629/238/03, Б29/58/03, Б29/120/04.(т.1,а.с.92-97). Даними ухвалами вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження по перелічених справах припинено господарським судом відповідно 02.04., 02.07. та 01.11.2004р.
Згідно з п.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
У даному випадку, періоди дії мораторію позивачем не враховані і нарахування пені за ці періоди є неправомірним.
Таким чином, розрахунок пені в сумі 627 398грн. 28 коп., не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам законодавства, а тому відповідна сума не підлягає стягненню з відповідача.
При цьому слід враховувати також і положення ст.5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” та підтверджений наданими відповідачем договорами факт реструктуризації заборгованості населення.
Як вбачається з умов цих договорів, реструктуризації підлягає заборгованість населення, яка виникла, у тому числі, і протягом 2004 року.
Відповідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг) за прострочення виконання такого зобов’язання понад тридцять днів.
Щодо досліджуваної справи, то договором від 03.01.2003р. №11-1, як зазначено вище, за несвоєчасну оплату послуг передбачена сплата пені.
Тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про необґрунтованість вимог позивача і в цій частині.
З огляду на викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тобто в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків та трьох відсотків річних по заборгованості 2004 року.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.101-103, 105Господарського процесуального кодексу України, суд , -
ПОСТАНОВИВ :
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.06р. у справі № 3/31(39/162) залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення .
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Л.О.Чимбар
Суддя В.В.Швець