ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2006                                                                                             Справа № 14/79  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді  –Сизько І.А. (доповідач)

суддів –Тищик І.В., Швець В.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.О.

        за участю представників:

від позивача: Бужор А.М., довіреність №2006/1  від 02.03.06,  представник;

від відповідача-1: Марченко В.Б., довіреність №10-2016/1077  від 13.03.06,  начальник відділу;

від відповідача-2: Ковтанюк Л.С., довіреність №1  від 05.10.06,  завідувач юридичним сектором;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Гайворон Кіровоградської області та Державної податкової адміністрації України, м.Київ на постанову господарського суду Кіровоградської області від 10.05.06р.  у справі   № 14/79

за позовом  дочірнього підприємства “Хащуватський елеватор”, с. Хащувате, Гайворонського району Кіровоградської області

до відповідача-1: Державної податкової адміністрації України, м. Київ

    відповідача-2: Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Гайворон Кіровоградської області

про  визнання недійсним рішення

                                                   ВСТАНОВИВ:  

          Позивач, ДП “Хащуватський елеватор”, звернувся з позовом до господарського суду Кіровоградської області про визнання недійсним рішення ДПА України від 30.11.2005р. №11705/6/25-0215 в частині незадоволення скарги позивача на загальну суму ПДВ в розмірі 238 272,09грн., що складається з : 230795,52грн.- завищення за листопад 2004р.; 7309,69грн.- завищення за березень 2005р.; 166,88грн.- завищення за квітень 2005р., визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення Гайворонської МДПІ від 08.12.2005р. №0002312310/3.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10.05.06 року у справі № 14/79 (суддя Колодій С.Б.) позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним рішення ДПА України в частині не задоволення скарги ДП ”Хащуватський елеватор” щодо незаконного зменшення Гайворонською МДПІ заявленого позивачем до відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі  230962,40грн., в тому числі за листопад 2004р.- 230795,52грн., за квітень 2005р.- 166,88грн.. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.12.2005 року №0002312310/3 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 230962,40грн. З державного бюджету України на користь ДП ”Хащуватський елеватор” стягнуті судові витрати по справі в розмірі 1,70грн. державного мита.

        Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку, що  Гайворонською МДПІ проведена позапланова перевірка в порушення ч.6 п.9 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”; щодо включеного до складу податкового кредиту у листопаді 2004 року ПДВ у сумі 205997,77грн., то Гайворонською МДПІ не доведено суду факт наявності заборгованості по ПДВ у вказаному розмірі у ЗАТ ”АТ Каргілл” перед бюджетом по господарській операції з позивачем; Гайворонською МДПІ не доведено факт несплати позивачем  вартості товару (робіт, послуг), в тому числі ПДВ по податковим накладним, оформленим з недоліками Порядку оформлення податкових накладних та факту несплати контрагентами позивача податкового зобов’язання по податку на додану вартість по даним господарським операціям, тому висновок Гайворонської МДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2004 року в розмірі 24 797,75грн., за квітень 2005р. в розмірі 166,88грн.- безпідставний; позивачем завищений податковий кредит за березень 2005р. у розмірі 7309,69грн., тому що ВАТ ”Хащуватське ХПП”, у якого позивач придбав соняшник, податкове зобов’язання в сумі 7309,69 не задекларувало, відповідно до бюджету дану суму не сплатило.

          Не погоджуючись з постановою суду, відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, у яких просять скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимоги.

При цьому відповідачі вважають, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту за листопад 2004р. ПДВ в сумі 205997,77грн., оскільки оплата придбаних послуг та товарно-матеріальних цінностей позивачем в листопаді 2004р. повністю не здійснена; перевіркою правомірно визначені випадки завищення податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних з порушенням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Позивач у запереченні на апеляційні скарги вважає доводи відповідачів, викладені в них, безпідставними і необґрунтованими, тому просить залишити апеляційні скарги без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

        Працівниками Гайворонської МДПІ проведено перевірку достовірності заявлених до відшкодування сум ПДВ ДП ”Хащуватський елеватор” за період з 01.11.2004р. по 01.12.2004р. та з 01.03.2005р. по 01.05.2005р., за результатами якої складений Акт від 15.06.05р.

На підставі Акту перевірки 16.06.2005р. Гайворонською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0002302310/0 та №0002312310/0.

ДПА України 30.11.2005р. прийнято рішення №11705/6/29-0215, яким  податкове повідомлення-рішення Гайворонської МДПІ №0002302310/0 від 16.06.2005р. скасовано повністю, №0002312310/0 скасовано в частині зменшення на 60449,35грн. ПДВ, заявленого підприємством до відшкодування з бюджету, та в зазначеній частині рішення Гайворонської МДПІ від 13.07.2005р. №1045/10 та ДПА у Кіровоградської області від 16.09.2005р. №5092/10/25-037, прийняті за результатом розгляду скарг позивача, в іншій частині податкове повідомлення-рішення Гайворонської МДПІ №0002312310/0 та рішення, прийняті за розглядом скарг, залишені без змін.

Гайворонською МДПІ 08.12.2005р. винесено податкове повідомлення-рішення №0002312310/3 про завищення ДП ”Хащуватський елеватор” суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2004 року в сумі 230 795,52грн., за березень 2005р. в сумі 7 309,69грн., за квітень 2005р. в  сумі 166,88грн.

Перевіркою встановлено, що у жовтні 2004 року за договором б/н від 01.10.2004р. про надання послуг позивачем отримано послуги у ЗАТ ”АТ Каргілл” на суму 1 235 986,63 грн., в тому числі 205 997,77грн. ПДВ, який було включено позивачем до складу податкового кредиту в листопаді 2004 року. В листопаді 2004 року позивачем  оплата за одержані послуги проведена не була, підтвердженням чого є кредитове сальдо  на 01.12.2004р.

Посилаючись на п.1.8 ст.1 та пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідачем зроблено висновок  про завищення суми податкового кредиту на 205 997,77грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано від ЗАТ ”АТ Каргілл” послуги з підготовки діяльності ДП ”Хащуватський елеватор” на суму 1 235 986,63грн., в тому числі  ПДВ 205997,77грн., про що складено акт прийому-передачі наданих послуг №5479 від 27.10.2004р. та оформлена податкова накладна №6198 від 27.10.2004р., що відповідає вимогам п.п 7.2.1 п.7.2 ст.7  Закону України “Про податок на додану вартість” (т.1 а.с.53,55).

Факт виконання послуг ЗАТ ”АТ Каргілл” підтверджений Актом №5479 від 27.10.2004р. Оплата послуг здійснена позивачем 27.01.2005р., про що свідчить платіжне доручення №306 від 27.01.2005р. (т.1 а.с.54).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції на час виникнення спірних відносин)  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”  датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку  платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки  відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з  використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит виникло з дати отримання ним податкової накладної, виданої ЗАТ “АТ Каргілл”, що є платником податку на додану вартість.

З Акту №11/23-7-20010397 від 05.03.2005р. позапланової документальної перевірки правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ ЗАТ “АТ Каргілл” за період з 01.09.2004р. по 30.11.2004р., складеному ДПІ в Печерському районі м.Києва та податкової декларації ЗАТ “АТ Каргілл” за жовтень 2004р. вбачається,  що ЗАТ “АТ Каргілл” до складу податкових зобов’язань включена сума ПДВ по господарській операції з ДП “Хащуватський елеватор”, порушень податкового законодавства за господарською операцією між ЗАТ ”АТ Каргілл” та позивачем податковим органом не встановлено.

Отже, господарський суд Кіровоградської області цілком правомірно  висновок Гайворонської МДПІ щодо завищення позивачем суми податкового кредиту на суму 205 907,77грн. визнав необґрунтованим.

Щодо сум податкового кредиту по ПДВ в листопаді  2004 року в розмірі 24 797,75грн. та в квітні 2005 р. в розмірі 166,88грн.

Актом перевірки (т.1 а.с.32,33) зазначено про недоліки в заповненні  податкових накладних (т.1 а.с.147-150, т.2 а.с.1-6), а саме, не зазначення повної дати складання податкової накладної (не вказано рік), помилки в зазначенні індивідуального податкового номеру покупця, що стало підставою для висновку податкового органу про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту зазначених сум ПДВ.

З п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вказані помилки при оформленні податкових накладних не є суттєвим порушенням в оформленні податкової накладної, тому що воно не могло призвести до будь-яких порушень в галузі оподаткування. Вказане порушення не може бути підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Так, в податкових накладних не зазначений рік виписки накладної, проте, в графі дата відвантаження (оплати) зазначена дата в повному обсязі, в тому числі рік. Крім того, в податкових накладних йдеться посилання на договори, при дослідженні яких податкова служба мала можливість встановити рік виписування податкової накладної.

Відповідачами не доведено суду факт несплати позивачем вартості товару (робіт, послуг), в тому числі ПДВ по податковим накладним, оформленим з недоліками Порядку оформлення податкових накладних, та факту несплати контрагентами позивача податкового зобов’язання по податку на додану вартість по даним господарським операціям.

Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що недотримання позивачем порядку, встановленого п.п 7.2.6  п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не може бути підставою для встановлення неправомірності віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту і не свідчить про завищення сум податкового кредиту, оскільки згідно абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону для відповідальності платника податку визначальним є факт не підтвердження сум податку, включеного в податковий кредит, податковими накладними на момент перевірки  платника податку.

Щодо рішення ДПА України від 30.11.2005р. №11705/6/25-0215. Під час процедури адміністративного оскарження ДПА України не заперечувалось, що позивач має право на податковий кредит не лише по фактичній оплаті, а й по нарахуванню.

В рішенні ДПА України зазначено, що зменшення бюджетного відшкодування позивачу по аналогічним епізодам (податковий кредит в розмірі 22643,91грн. за операцією придбання ТМЦ у ВАТ “Хащуватське ХПП” та податковий кредит в розмірі 2870,58грн. за операцією придбання ТМЦ у ПП “Альсан-Агро”) було здійснено Гайворонською МДПІ неправомірно, що є причиною скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2005р. в даній частині.

Право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2004 року в розмірі 205997,77грн. не визнано ДПА України посилаючись на інші підстави та  керуючись актом перевірки позивача №61-23-10/32954163 від 30.09.2005р

Таким чином, рішення ДПА України від 30.11.2005р. основане на акті перевірки, який не був підставою рішень Гайворонської МДПІ, що оскаржувались в адміністративному порядку в частині незадоволення скарги позивача щодо висновку Гайворонської МДПІ про завищення суми ПДВ за листопад 2004 року в сумі 205997,77грн.

Відповідно до п.п.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181 остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стосовно доводів скаржників щодо підстав проведення позапланових перевірок треба зазначити, що господарським судом першої інстанції в прийнятій постанові по справі чітко визначено, що відсутність достатніх підстав для проведення перевірки при умові допуску представників податкового органу до перевірки платника податків, виявленні порушень податкового законодавства в результаті такої перевірки, не може слугувати єдиною причиною для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки. Господарський суд в даному випадку визначальним вважає безпідставність висновків податкового органу щодо завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість.

За викладених обставин постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд -

УХВАЛИВ:              

Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Гайворон Кіровоградської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України, м. Київ залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 10.05.06р.  у справі   № 14/79 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.              

           Головуючий     суддя                                               І.А.Сизько

           Суддя                                                                          І.В.Тищик

           Суддя                                                                          В.В.Швець

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                    О.В.Кравець