Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________          Справа  № 2-а-4474/11

Номер рядка звіту 99

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30.11.2011                                                                                               м.Виноградів

Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Дворніченко В.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ у Виноградівському районі про визнання неправомірними дій УПФУ у Виноградівському районі та зобов’язання призначити недораховану як «дитині війни»щомісячну державну соціальну допомогу та забезпечити її виплату у повному обсязі до 01.09.2011 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УПФУ у Виноградівському районі про визнання неправомірними дій УПФУ у Виноградівському районі та зобов’язання призначити недораховану як «дитині війни»щомісячну державну соціальну допомогу та забезпечити її виплату у повному обсязі до 01.09.2011 року. Провадження відкрито в частині вимог, починаючи із 01.04.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Виплата надбавки повинна була здійснюватись відповідачем. Вказане право було обмежено прийнятими законами про бюджет. Однак рішеннями КСУ від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року вказані зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Однак відповідачем у 2007,2008,2009,2010 роках вказане підвищення нараховувалось та виплачувалось у зменшеному розмірі –10% прожиткового мінімуму.

Відповідачем заперечення не подано.

Дослідивши подані докази, оцінивши повідомлені позивачем обставини, прийшовши до висновку, що є достатньо підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суддя прийшов до переконання про часткову обґрунтованість  вимог позивача, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що позивач є «дитиною війни»в розумінні статті  1  Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни». Позивач є пенсіонером  і йому призначено пенсію по віку. Відповідно до чинної редакції статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки у вигляді підвищення до пенсії.

Із поданих доказів встановлено, що відповідачем на виконання ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»у 2008-2010 рр позивачу  нараховувалась та виплачувалась надбавка (підвищення) до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розглядаючи справу в межах позовних вимог, в частині яких відкрито провадження у адміністративній справі, суддя констатує, що правовідносини, які відповідають встановленим фактам, врегульовані ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (далі-Закону), зокрема на дані правовідносини поширюється дія ст.6 в ред. Закону від 18.11.2004 року.

Так, нова редакція ст.6 вказаного Закону була Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнана неконституційною. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відтак із 22.05.2008 року вказана норма діє у наступній редакції: «Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

Крім того, 19 червня 2011 року набув чинності Закон України від 14 червня 2011 р. N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4. За змістом вказаного пункту  у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Порядок нарахування та виплати і розміри підвищення, передбаченого ст.6 Закону встановлено у Постанові КМУ від 06.07.2011 року №745. Згідно п.6 Постанови дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні. Вказана Постанова набрала чинності 23.07.2011 року.

Отже, суд приходить до висновку, що починаючи із 23 липня 2011 року у вказаних правовідносинах не підлягає застосуванню стаття 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в частині порядку та розмірів підвищення до пенсії.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, то суд приходить до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, і ця норма не суперечить ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум», згідно якої прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. На цій підставі спростовується посилання відповідача на те, що розмір мінімальної пенсії за віком не може застосовуватись як розрахункова величина для підвищення пенсії позивачу на підставі ст.6 Закону.

За законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року  Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року завданням Управлінь є забезпечення призначення та виплати пенсій. Отже суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку саме на відповідача покладено обов’язок здійснювати нарахування та забезпечувати виплату підвищення до пенсії позивачу ОСОБА_1

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак прямим порушенням даної конституційної норми є застосування відповідачем на виконання покладених законом обов’язків статті 6 Закону № 2195-IV в ред. від 28.12.2007 року починаючи із 22.05.2008 року і до 23.07.2011 року, тобто в редакції, що визнана неконституційною, а відтак є нечинною. Такі дії відповідача є протиправними.

Таким чином, починаючи із 22.05.2008 року розмір підвищення, яке належало нараховувати до пенсії позивача, повинен був становити 30% мінімальної пенсії за віком. Обов’язок нарахування та забезпечення такого підвищення покладено на відповідача. А відтак, відповідачем допущено діяння, що полягало у неприведенні розміру підвищення, що нараховувалося до пенсії позивача, до розміру, що встановлено чинним законом та нарахування і виплату підвищення у меншому розмірі.

Такі діяння відповідача призвели до порушення законних прав позивача на отримання на підставі чинної редакції ст.6 Закону державної соціальної підтримки, зокрема, починаючи із 22.05.2008 року, у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Отже, суддя приходить до висновку  про часткову обгрунтованість позовних вимог, що стосуються виплат позивачу за минулий період відповідачем підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону в розмірі меншому, ніж передбачений Законом, а саме в частині вимог за період із 01.04.2011 року.

Разом із тим, розглядаючи вимогу позивача про зобов’язання відповідача призначити недораховану «державну соціальну допомогу»в розмірі, передбаченому законом, суддя констатує, що соціальна підтримка, що передбачена Законом України № 2195-IV визначена у вигляді підвищення до пенсії та встановлена у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Тобто, вимога позивача про призначення недорахованої «державної соціальної  допомоги»не грунтується на Законі та не підлягає задоволенню.

Однак, відповідно до ч.2 ст.11, ст..162 КАС України, в межах визначених повноважень суду надано право виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. На цій підставі суддя вважає за необхідне визнати встановлені під час розгляду справи діяння відповідача такими, що призвели до порушення законних прав позивача, а відтак -  неправомірними, а порушені права позивача такими, що підлягають відновленню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та забезпечити виплату підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період із 01.04.2011 року по 23.07.2011 року із урахуванням виплачених сум підвищення та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

Отже, оцінивши досліджені під час розгляду справи повідомлені сторонами обставини, підтверджені поданими доказами, у їх сукупності, суддя приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню частково, а на підставі ч.2 ст.11, ст.162 КАСУ з метою повного захисту порушених та невизнаних прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень суддя вважає за необхідне прийняти відповідну постанову.

На підставі викладеного, керуючись ст.64 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.11 ч.2, 162, ст.183-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати діяння Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі в частині неприведення розміру підвищення, що нараховувалося до пенсії позивача ОСОБА_1 на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до розміру, що встановлений чинним законом, та нарахування і виплати підвищення у меншому розмірі - неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі здійснити нарахування та забезпечити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період із 01.04.2011 року по 22.07.2011 року  включно із урахуванням виплачених сум підвищення та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні решти вимог позову –відмовити.

На постанову може бути подана апеляція протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського адміністративного апеляційного суду через районний суд.

Суддя           ОСОБА_2