ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2006                                                                                   Справа № 34/104  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючого судді Неклеси М.П. (доповідач)    

суддів:  Павловського П.П., Чус О.В.

за участю : секретаря судового засідання   Ревкової Г.О.

представників сторін:

від позивача:  Бойко Н.Л., довіреність №71-4016 від 18.08.2006р.

від відповідача-1: Шамаров Т.О., довіреність №39 від 01.01.2006р.

від відповідача-2,3 представники у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія", м. Луганськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  06.07.2006 року  у справі № 34/104

за позовом відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

до  відповідача-1 - державного підприємства Придніпровська залізниця, м. Дніпропетровськ

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Байп Ко., ЛТД", м. Дніпропетровськ

відповідача-3 - товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія", м. Луганськ

про стягнення 1 443,74 грн.     

                                                          В С Т А Н О В И В:

            06.04.2006р.  позивач, відкрите акціонерне товариство " Нікопольський завод феросплавів ", звернувся до господарського суду Дніпропетровської області  з позовом до  відповідачів:  1- Державного підприємства Придніпровська залізниця, 2- товариства з обмеженою відповідальністю " Байп Ко., ЛТД",  3-  товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія"  про  стягнення з належного відповідача 1 443,74 грн. шкоди, завданою недостачею продукції та судових витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2006р.  (суддя Примак С.А.)  у позові до  відповідачів1,2 відмовлено. Позов до відповідача-3 задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" на користь ВАТ „Нікопольський завод феросплавів” 1 443,74  грн. шкоди, завданої недостачею,  державного мита у сумі 102 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач-3 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2006р. скасувати  в зв’язку з порушенням судом норм  процесуального і матеріального  права, а в задоволенні позовних вимог до нього відмовити, посилаючись на наступні обставини:

- позивач не надав відомостей про перевірку вагів;

комерційний акт підписаний особами, які не брали участі в прийманні продукції;

- позивачем не надана довіреність на право представника одержувача приймати участь у прийманні вантажу по кількості, та на підписання комерційного акту;

- завантаження продукції здійснювалося відправником з додержанням Технічних  умов розміщення та закріплення вантажів, що виключає вину  вантажовідправника.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Дніпропетровської області норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд знаходить, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.06.2005р. між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір №126-Б/2005/1859 поставки товару.

Пунктом 3.1 договору   передбачено, що  товар поставляється  на умовах С.Р.Т станція “Нікополь -Придніпровський”. Приймання продукції по кількості та якості здійснюється згідно з Інструкцією  про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості П-6,  затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р.  та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання з якості П-7( п.6.1договору).

Відправником вантажу передбаченого даним договором, було ТОВ "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія", відповідач-3, що підтверджується залізничною накладною №52213690.

На виконання умов даного договору відповідачем-2 було передано товар загальною вагою  69 000 кг відповідачу - 3.

22.06.2005р.  на  адресу  позивача  у  вагоні  № 67174532  надійшло  вугілля  марки  антрацит. У залізничній  накладній № 52213690  вказано, що маса  вугілля  у  вагоні № 67174532  становить  69000 кг.

Під  час  приймання  вказаної  партії  вугілля  по  кількості  було  встановлено, що фактична  вага  отриманого  вугілля   у  вагоні № 67174532 становить 64100 кг, тобто виявлена  недостача вугілля 4900 кг, яка  з  урахуванням  норми  недостачі  1%  маси,  складає 4210 кг на суму 1443,74 грн.

Дана  недостача продукції  документально  підтверджена  комерційним  актом БК 061057/97 від22.06.2005р., в якому  зафіксовано, що  завантаження правильне, розрівняне, нижче бортів на 40 см.   Люка та двері щільно зачинені, слідів втрати вантажу не виявлено. Перевантаження вагону  із зупиненням проводила прийомоздавальник  станції  Святашова у присутності представника  вантажоотримувача Марченко.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що  це сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 ( далі Статут) Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до частини 1 пункту 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 № 567/6855, комерційні акти складаються на місцях загального користування –у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Правила складання актів не передбачають занесення в комерційний акт свідчення про дату перевірки вагів.

Правила складання актів не передбачають зазначення у комерційному акті реквізитів доручення на представника вантажоодержувача.

Позивачем надане доручення на представника Марченко. Повноваження представника були перевірені при складанні комерційного акту і це не може впливати на його зміст , а також в цілому на вирішення спору.

Відповідно до пункту 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи,  старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.

Комерційний акт по спірній відправці підписаний начальником станції,   начальником ГР, прийомоздавальником станції, а також одержувачем, який брав участь у перевірці, що відповідає вимогам Правил складання актів, у зв’язку з чим комерційний акт приймається колегією суддів як належний доказ, підтверджуючий недостачу по спірній відправці.

Пунктом 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №542  від 20.08.2001р.  передбачено, що поверхня вантажу   розрівнюється та ущільнюється.  

Згідно пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення , затверджених наказом  Міністерства  транспорту України  №644 від 21.11.2000р. вантажі, завантажені відправником  у вагони відкритого типу приймаються до перевезення шляхом візуального огляду  кузова (котла) вагона (контейнера).            

Посилання скаржника  на ту  обставину, що у пункті 1   накладної №52213690 зазначено, що завантаження продукції здійснювалася відправником з додержанням Технічних  умов розміщення та закріплення вантажів, тобто  під час приймання вказаного вагону зауважень про нерівномірність  завантаження  вказаного вагону з боку залізниці не було і це виключає вину  вантажовідправника, спростовується тим, що шляхом візуального огляду   вагона неможливо дійти висновку  щодо ваги   вантажу.

Оскільки, вантаж прибув у справному вагоні, навантаження у вагоні рівномірне, без ознак втрати та викрадення вантажу при перевезенні, маркування вантажу не порушено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладання відповідальності за недостачу на вантажовідправника.                  

Керуючись ст. ст. 101-103,105  Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                          П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничозбагачувальна фабрика "Індустрія", м. Луганськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  06.07.2006 року  у справі № 34/104  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  06.07.2006 року  у справі № 34/104  залишити без змін.

Головуючий суддя                                                    М.П.Неклеса

Суддя                                                                           П.П.Павловський

Суддя                                                                           О.В.Чус     

З оригіналом згідно.

Помічник заступника голови суду                                                О.В.Врона