ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2008 Справа № 18/742-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Ролдугіній Н.В.
за участю представників:
позивача: Саннікова О.В.- предст., дов. від 01.10.2007 року
Россіхіна А.В.- предст., дов. від 01.10.2007 року
відповідача: Попов О.О.- предст., дов.№13771 від 21.11.2007 року
третьої особи-1: не явився
третьої особи-2: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Супінатор” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008р. у справі №18/742-07
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Супінатор” (м. Дніпропетровськ)
до: комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради (м. Дніпропетровськ)
третя особа-1 на стороні відповідача: Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ)
третя особа-2 на стороні відповідача: комітет комунальної власності Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)
про: визнання права власності на об’єкт нерухомості та зобов’язання зареєструвати право власності на об’єкт
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2008 року (підписано 04.02.2008р.) у справі №18/742-07 (суддя Петрова В.І.) відмовлено у позові товариства з обмеженою відповідальністю “Супінатор” (м. Дніпропетровськ) до комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради (м. Дніпропетровськ), треті особи: Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ) і комітет комунальної власності Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) про визнання права власності на об’єкт нерухомості: майстерня №62 нежитлове приміщення №316 літ.А-9, у тому числі ганок 2,7 кв.м. літ.а1 без вводу в експлуатацію, розташоване у підвалі житлового будинку загальною площею 54,2 кв.м. згідно із планом за технічним паспортом на громадський будинок №6 по провулку Людмили Мокієвської, яке було придбане за договором купівлі-продажу комунального майна від 22.03.1996р. №104/КВ та зобов’язання зареєструвати право власності на вищезазначений об’єкт.
Із прийнятим рішенням позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Супінатор” (м. Дніпропетровськ) не погодився і подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008р. по справі №18/742-07 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач вважає, що господарським судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Відмова в реєстрації права власності на підставі суперечностей щодо площі нежитлового приміщення та відповідного свідоцтва права власності є розширеним тлумаченням з боку відповідача нормативних актів. Судом першої інстанції не враховано, що Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. №1952-ІV і Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно не визначено вичерпного переліку установлених відповідностей заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Крім того, Інструкцією „Про порядок проведення технічної інвентаризації”, затвердженою наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127 визначений обов’язок відповідача внести зміни до інвентаризаційних документів у разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків. Скаржник також посилається на позицію Вищого господарського суду, викладену в інформаційному листі від 31.01.2001 року №01-8/98, щодо можливості бути відповідачами по справах про визнання права власності органів єдиної системи реєстрації відповідних прав (бюро технічної інвентаризації). Апелянт також вважає, що судом були порушені норми процесуального права, оскільки суд не з’ясував всі обставини справи у відповідача та не дослідив всі необхідні документи.
Відповідач –комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради (м. Дніпропетровськ) –відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду прийнято на підставі всебічно досліджених матеріалів справи. Бюро технічної інвентаризації не може бути відповідачем по заявленому позову, оскільки він не оспорює наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно, а відмова у державній реєстрації проведена на підставі відповідних норм закону.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 22.03.1996 року між представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську і товариством покупців членів трудового колективу Державного комунального підприємства побутового обслуговування населення №105 "Супінатор", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Супінатор", був укладений договір купівлі-продажу комунального майна №104/КВ, відповідно до якого Продавець (Фонд держмайна) продав, а позивач купив комунальне майно, як цілісний майновий комплекс, до якого входить також майстерня №62, площею 48,1 кв.м., розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, провулок Л. Мокієвської, 6.
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. 22.03.1996 р. за реєстровим № 681.
Факт передачі майна підтверджується актом передачі від 26.02.1997 року. Право власності на зазначене майно підтверджується свідоцтвом про право власності від 24.02.1997 р. №1168, виданим позивачу представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську.
Регіональним відділенням Фонду державного майна у Дніпропетровській області наказом від 23.02.1998 р. № 9 Представництво Фонду державного майна в м. Дніпропетровську, який є стороною Договору, було ліквідовано без правонаступництва.
У серпні 2007 р. позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.08.2007 р. №6983/07 з вимогою зареєструвати право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою: провулок Л.Мокієвської, 6, літ. А-9, прим. № 316 (майстерня 62). У реєстрації права власності йому було відмовлено листом від 04.09.2007 р. № 10221, у якому були зазначені причини такої відмови: неможливість за поданими заявником (позивачем) документами установити відповідність заявлених прав, а саме: в наданому Договорі не визначено номер приміщення, на яке набувається право власності, а зазначена площа не відповідає матеріалам технічної інвентаризації.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду і просив визнати за ним право власності на майстерню № 62 (в тому числі ґанок) площею 54,2 кв. м, розташовану у підвалі житлового будинку по провулку Л.Мокієвської без вводу в експлуатацію та зобов’язати відповідача зареєструвати право власності позивача на спірне нерухоме майно.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, законодавство дозволяє захищати власнику свої права шляхом подання позову про визнання права власності, що кореспондується із ст.ст.15 і 16 ЦК України. Але захист права у такий спосіб є обмеженим: позов про визнання права власності може бути пред’явлений тільки у випадках:
1. Оспорювання права власності.
2. Не визнання права власності іншою особою.
3. Втрати документа, що посвідчує права власності.
У підтвердження права власності позивача на майстерню №62 по вул. Л. Мокієвської, 6 позивачу було видано свідоцтво про власність №1168 від 24.02.1997 року. Це свідоцтво є підтвердженням права власності позивача на спірне нерухоме майно. Зазначене право позивача ніким не оспорюється і документ, який підтверджує право, у позивача є.
Щодо не визнання права власності іншою особою, то відповідач –комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації” не є такою особою, оскільки відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” місцеві органи державної реєстрації прав (БТІ є таким органом в силу п.5 Прикінцевих положень цього Закону):
проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації;
ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке або більша за площею частина якого знаходиться в даному реєстраційному (кадастровому) окрузі;
надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку;
забезпечують в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав;
здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, порядком ведення Державного реєстру прав та положенням про місцеві органи державної реєстрації прав.
Таким чином відмова відповідача у реєстрації права власності не може розцінюватися як невизнання права позивача, оскільки відмова у реєстрації може бути викликана різними причинами.
Крім того, зазначений закон встановлює порядок оскарження дій та бездіяльності державного реєстратора (ст.30): до керівництва органів державної реєстрації прав та (або) в судовому порядку. Позивач не оскаржив у встановленому законом порядку дії відповідача по відмові у реєстрації права власності.
Місцевим господарським судом також обґрунтовано зроблений висновок, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем або іншим органом, в компетенцію якого входить вирішення питання щодо встановлення чи припинення права власності, вчинені дії, які б юридично позбавили ТОВ "Супінатор" права власності на майстерню № 62 (в тому числі ґанок), розташовану у житловому будинку по пров. Л. Мокієвської, 6.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд також враховує, що матеріали справи свідчать, що спірне майно знаходиться на першому поверсі житлового будинку по вул. Л. Мокієвської, 6, а позивач просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться у підвалі житлового будинку. Приміщення у підвалі будинку по вул. Л. Мокієвської, 6 площею 54,2 кв.м. позивачем не придбавалося, тому будь-які підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Супінатор” (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2008 року у справі №18/742 залишити без зміни.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 16.04.2008 року)
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
16.04.2008р.