ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" жовтня 2006 р.
14 год. 05 хвил. Справа № АС-27/600-06
вх. № 11272/1-27
Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
позивача – Кириченко Л.Д. – представника (за дорученням)
відповідача – Чорноткач Н.З. - представника (за дорученням)
по справі за позовом КП "Харківський міський ломбард", м. Харків
до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова
про визнання недійсним акту
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить податкове повідомлення – рішення №0000311701/0 від 16.06.2006 р. та прийняті за результатами здійснення процедури адміністративного оскарження рішення №0000311701/1 від 11.07.2006 р., та №0000311701/2 від 04.09.2006 р., видані Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Харкова – визнати недійсними в частині: 44844,28 грн. - податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, та в частині 89688,56 грн. – штрафної санкції.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на матеріали перевірки. Представник відповідача вказує, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на фактичних даних діяльності позивача. Представник відповідача зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення також цілком відповідають вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохає в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що при проведенні документальної перевірки КП "Харківський міський ломбард" (акт перевірки № 236/22-015/03062088 від 14.06.2006 р.), відповідачем було зроблено висновок про неутримання, ненарахування та неперерахування позивачем податку з доходів фізичних осіб в повному обсязі за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року, січень, лютий, березень 2006 року.
Відповідач зазначає, що протягом січня 2005 року - березня 2006 року підприємство позивача надавало фізичним особам кошти у позику на умовах фінансового кредиту. Засобом забезпечення зобов'язань за позикою була застава рухомого майна, яке належить фізичним особам - позичальникам.
У випадках невиконання позичальниками своїх обов'язків перед підприємством під час закінчення строку дії договору позики, підприємство позивача реалізовувало предмети застави - брухт дорогоцінних металів, прийнятий під заставу та своєчасно не викуплений заставодавцями - Національному банку України, промислові товари, прийняті під заставу та своєчасно не викуплені заставодавцями - через комісійний магазин, який належить підприємству.
Відповідач вказує, що в порушення вимог п.1.2, п.1.3 ст.1 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі реалізації рухомого майна, прийнятого під заставу та своєчасно не викупленого заставодавцями, суми неповернутих фізичними особами - заставодавцями позик позивачем не було і визначено як дохід таких фізичних осіб, що підлягає оподаткуванню під час реалізації рухомого майна.
Відповідач наполягає на тому, що позивач свої зобов'язання податкового агента щодо утримання, нарахування та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника податку, не виконував, податок з доходів фізичних осіб, що утворився при реалізації об'єктів рухомого майна, не утримував, не нараховував та до бюджету не перераховував (у 1847 випадках по 1720 рахунках) – в результаті чого донараховано податку у сумі 44 844,00 грн.
На підставі акту документальної перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 16.06.2006 року № 0000311701/0, в якому визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму податку 45020,00 грн. (та штрафної санкції – 90040 грн.).
За результатами здійснення процедури адміністративного оскарження відповідачем були прийняті рішення №0000311701/1 від 11.07.2006 р., та №0000311701/2 від 04.09.2006 р., на таку ж суму, що і первісне рішення віл 16.06.2006р.
Суд вважає необхідним зауважити, що підстави припинення права власності визначені ст. 346 ГК України. У ній чітко розрізняються (як підстави припинення права власності) відчуження власником свого майна та звернення стягнення на майно по зобов'язаннях власника.
Очевидно, що активні дії власника, спрямовані на припинення його цивільного права (власності) передбачаються лише в першому випадку. У другому ж випадку вони не передбачаються. Тобто, при припиненні права власності в результаті звернення стягнення на майно власник не веде ніякої діяльності, пов'язаної із припиненням його права власності.
Слід також зауважити, що на підставі договорів застави із громадянами у позивача виникає окреме речове право на закладене майно - право застави. Це право відрізняється від права власності та реалізується заставоутримувачем на підставі його волевиявлення й незалежно від волі заставника. При цьому, заставоутримувач діє не в інтересах заставника, а у власних інтересах, які не тільки не збігаються, але й прямо суперечать інтересам заставника. Дані висновки прямо випливають із таких норм:
Таким чином, на отримані від реалізації закладеного майна суми право відразу здобуває не заставник, а заставоутримувач, тому що сама реалізація майна провадиться зі спеціальною метою: задовольнити інтереси заставоутримувача, що випливають із забезпеченого заставою зобов'язання.
Слід зазначити, що згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", за правилами даної статті обкладаються податком операції із продажу об'єктів рухомого майна. Продаж є одним зі способів відчуження майна, що припускає активні дії (діяльність) власника. Однак, як вказано вище, при примусовій реалізації майна заставоутримувачем власник (заставник) не веде ніяких активних дій, у тому числі й нічого не продає.
2. У пункті 1.15 ст. вищевказаного Закону визначене загальне поняття «податковий агент». По цьому визначенню, податковим агентом є юридична особа, що зобов'язана нараховувати, утримувати й виплачувати цей податок до бюджету від імені й за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам.
Позивач не може бути визнаний податковим агентом стосовно своїх заставодавців по операціях продажу закладеного громадянами майна, оскільки позивач у цих операціях діє:
а) від свого імені;
б) у своїх інтересах (для одержання коштів у погашення кредиту);
в) без контролю з боку заставника.
За таких обставин, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного,
Керуючись статтями 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 50, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити. Податкові повідомлення – рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №0000311701/0 від 16.06.2006 р., №0000311701/1 від 11.7.2006 р., та №0000311701/2 від 04.09.2006 р., – визнати недійсними в частині: 44844,28 грн. - податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, та в частині 89688,56 грн. – штрафної санкції.
2. Стягнути з державного бюджету на користь позивача - Комунального підприємства „Харківський міський ломбард” суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 23.10.2006р. о 09-30 год.
Суддя Мамалуй О.О.