КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.04.07 р. № 32/626-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Певнова А.М. – дов. б/н від 21.02.2007р.;
від відповідача - Шемяткін М.О. – дов. №136/9/10-003 від 31.01.2007р.;
від третьоїї особи - Припіял С.В. – дов. №10/10-105 від 10.02.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м.Києві
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.01.2007
у справі № 32/626-А (Хрипун О.О.)
за позовом Спільного Українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф"
до Спеціалізованої державної інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
третя особа відповідача Державна податкова адміністрація у м.Києві
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0001161530/0 від 14.09.2006р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість витрати по сплаті податку в складі вартості послуг, придбаних у Приватного підприємства “ПромТорг”, оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними. На момент надання послуг та складання податкових накладних Приватного підприємства “ПромТорг” було зареєстровано як платник податку на додану вартість, у зв’язку з чим донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що установчі документи та свідоцтво про реєстрацію Приватного підприємства “ПромТорг” платником податку на додану вартість визнані недійсними рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005р., тому податковий кредит позивача по взаєморозрахункам з цим підприємством за березень 2004р. є документально не підтвердженим.
Третя особа заперечує проти позову з підстав, ідентичним тим, які зазначені відповідачем.
Постановою Господарського суду міста Києва від 16.01.2007р. у справі №32/626-А позовні вимоги було задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0001161530/0 від 14.09.2006р.
Не погоджуючись із зазначеною Постановою, відповідач та третя особа звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати Постанову Господарського суду міста Києва у справі №32/626-А від 16.01.2007р. та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2007р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації у м. Києві
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007р. апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації у м. Києві було призначено до розгляду у судовому засіданні 04.04.2007р.
03.04.2007р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача №747 від 02.04.2007р..
Представник відповідача у судовому засіданні 04.04.2007р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Постанову Господарського суду міста Києва від 16.01.2007р. у справі №32/626-А, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи у судовому засіданні 04.04.2007р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Постанову Господарського суду міста Києва від 16.01.2007р. у справі №32/626-А, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні 04.04.2007р. заперечував проти апеляційних скарг відповідача та третьої особи з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в їх задоволенні і залишити без змін Постанову Господарського суду міста Києва від 16.01.2007р. у справі №32/626-А як таку, що прийнята з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Державною податковою адміністрацією у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю при проведенні взаєморозрахунків з Приватного підприємства “ПромТорг” за період 01.01.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено Акт №15/23-70/20057315 від 31.08.2006р.
В ході перевірки перевіряючи дійшли висновку про порушення позивачем пп..7.4.5 п.7.4, пп..7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за березень 2004р. ПДВ у розмірі 54 143,30 грн. згідно податкових накладних, виданих Приватним підприємством “ПромТорг”.
Дані висновки мотивовані тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005р. по справі №2-2771/2005 визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію Приватного підприємства “ПромТорг” платником ПДВ. Окрім того, актом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва №61 від 22.06.2006р. анульовано свідоцтво платника ПДВ Приватного підприємства “ПромТорг”, тому податкові накладні, видані даним підприємством не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту за березень 2004р.
На підставі Акту перевірки №15/23-70/20057315 від 31.08.2006р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001161530/0 від 14.09.2006р., в якому згідно з пп.. “б” пп..4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп..17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп..7.4.5 п.7.4, пп..7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 54 143,33 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27 071,67 грн.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 02.03.2004р. між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством “ПромТорг” (Підрядник) було укладено договір підряду на виконання земляних робіт №БР-01/03, згідно з яким Підрядник зобов’язався своїми силами і засобами виконати земляні роботи по розробці котловану і здати Замовнику об’єкт по вулиці Мечникова, Антоновича, Спортивній площі у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією і в обумовлений договором строк, а Замовник зобов’язався надати Підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти об’єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у розмірі 180 576,00 грн.(в тому числі ПДВ - 30 096,00 грн.).
30.03.2004р. на підставі рахунку-фактури №353 від 25.03.2004р. позивач здійснив на користь Приватного підприємства “ПромТорг” авансовий платіж у розмірі 170 000,00 грн. (в тому числі ПДВ – 28 333,33 грн.), а 31.03.2004р. Приватне підприємство “ПромТорг” виписало позивачу податкову накладну №3003 на суму 170 000,00 грн. (в тому числі ПДВ – 28 333,33 грн.).
03.03.2004р. між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством “ПромТорг” (Підрядник) було укладено Договір на виконання земляних робіт №БР-03/03, згідно з яким Підрядник зобов’язався своїми силами і засобами виконати земляні роботи по розробці котловану і здати Замовнику об’єкт по вулиці Мечникова, Антоновича, Спортивній площі у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією і в обумовлений договором строк, а Замовник зобов’язався надати Підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти об’єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у розмірі 154 860,00 грн. (в тому числі ПДВ - 25 810,00 грн.).
26.03.2004р. на підставі рахунку-фактури №352 від 25.03.2004р. позивач здійснив попередню оплату послуг Приватного підприємства “ПромТорг” у розмірі 154 860,00 грн. (в тому числі ПДВ – 25 810,00 грн.), а Приватним підприємством “ПромТорг” було виписано позивачу податкову накладну №2803 від 31.03.2004р. на суму 154 860,00 грн. (в тому числі ПДВ – 25 810,00 грн.).
Податкові накладні, отримані від Приватного підприємства “ПромТорг”, відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а сума податку на додану вартість по вказаним накладним віднесена до складу податкового кредиту за березень 2004р.
Дані обставини досліджувались при проведенні перевірки та не заперечуються сторонами по справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту за березень 2004р. з огляду на наступне.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, яка діяла на момент здійснення позивачем господарських операцій) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації..
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.
Відповідно до пп..7.2.3, пп..7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлені обов’язкові реквізити, які має містити податкова накладна, а саме: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані позивачу Приватним підприємством “ПромТорг”, повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Основною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в Акті перевірки зазначено факт визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість Приватного підприємства “ПромТорг” рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005р. по справі №2-2771/2005.
Проте, в матеріалах справи наявна копія ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 20.10.2006р., якою скасовано за нововиявленими обставинами вищезазначене рішення Деснянського районного суду м. Києва, а 24.11.2006р. судом було прийнято ухвалу про закриття провадження у справі №2-2771/2005 за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до Сівожелезова М.В., Приватного підприємства “ПромТорг”, 3-ті особи: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю “МОСТ”, Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).
Окрім того, в акті перевірки від 31.08.2006р. не зазначено будь-яких відомостей ані щодо проведення зустрічних перевірок контрагента позивача - Приватного підприємства “ПромТорг”, ані щодо заниження ним податкових зобов’язань за березень 2004р. з податку на додану вартість по господарським операціям з позивачем.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент проведення перевірки податковий кредит позивача за березень 2004р. по господарським операціям з Приватним підприємством “ПромТорг” був підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.
В своїх запереченнях на позов відповідач також зазначав, що у зв’язку з анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість з дати видачі, про що складено Акт №61 від 22.06.2006р., Приватне підприємство “ПромТорг” не мало статусу платника податку на додану вартість.
Суд не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до пп..7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.. 9 цього закону.
Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” , свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
З матеріалів справи вбачається, що акт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість було складено на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва, яке є скасованим, до того ж, пунктом 25.2 Положення про Реєстр платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000р., у разі прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість, датою виключення з Реєстру є відповідна дати прийняття рішення чи події, а не дата видачі свідоцтва, як зазначено в акті анулювання.
На момент видачі позивачу податкових накладних, Приватне підприємство “ПромТорг” було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку платником податку на додану вартість та мало відповідне свідоцтво, а отже мало право складати податкові накладні.
Відповідно до пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За змістом цієї норми Закону України “Про податок на додану вартість”, витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку вказаною нормою не передбачено.
Таким чином, висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних Приватним підприємством “ПромТорг”, суд вважає помилковим.
До того ж, договори, укладені між позивачем та Приватним підприємством “ПромТорг”, є дійсними.
В ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Тобто, платник податку не може нести відповідальність за дії чи порушення, вчинені його контрагентом, а відтак результати діяльності Приватного підприємства “ПромТорг” не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності позивача.
За таких обставин, висновок відповідача, викладений в Акті перевірки №15/23-70/20057315 від 31.08.2006р. щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за березень 2004р. сум податку на додану вартість у розмірі 54 143,30 грн. згідно податкових накладних, виданих Приватним підприємством “ПромТорг”, та порушення ним пп..7.4.5 п.7.4, пп..7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Господарським судом міста Києва правомірно визнано помилковим.
У відповідності до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач суду не надав і твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Постанову Господарського суду міста Києва від 16.01.2007р. у справі №32/626-А прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.
Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації у м. Києві задоволенню не підлягають.
Оскільки, відповідач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, то відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати за розгляд апеляційної скарги не стягуються.
Керуючись п. 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 71, 94, 195, 198, 200, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції ум. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду міста Києва від 16.01.2007р. у справі №32/626-А – без змін.
2. Справу №32/626-А повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді
Зубець Л.П.
Мартюк А.І.