КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.10.2007                                                                                           № 17/177

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Корсака В.А.

 суддів:             Коршун Н.М.

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комунального підприємства кінотеатр "Ленінград"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2007

 у справі № 17/177  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кубер"

 до                                                   Державного комунального підприємства кінотеатр "Ленінград"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 148199,07 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2007 р. у справі №17/177  позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 135339,92 грн. - основного боргу, 12859,15 грн. – пені та судові витрати.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення  скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, оскільки вважає, що воно прийнято судом в порушення норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на досягнення між сторонами домовленості щодо оплати заборгованості за виконані підрядні роботи частинами. В зв’язку з тим, що відповідач належить до комунальної форми власності, а джерелами формування його майна є кошти, що надходять з міського бюджету, і враховуючи те, що на час вимоги відповідні кошти для погашення заборгованості не були виділені, про що був повідомлений позивач, відповідач вважає це обґрунтованою підставою для звільнення його від сплати боргу та нарахованої пені в примусовому порядку.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги,  дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд правомірно задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу заборгованості відповідача в сумі 135339,92 грн., що утворилася в результаті проведення неповного розрахунку з позивачем за виконані оздоблювальні роботи в кіноглядацькій залі, приміщенні, фойє, кінопроекційному приміщенні, санітарних вузлах та сходових маршах в ДКП кінотеатр “Ленінград”, розташованого за адресою: 02105, м. Київ, пр-т Ю.Гагаріна, 7, згідно укладеного між сторонами договору підряду №1-Л від 01.09.2005 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем були виконані підрядні роботи на суму 498 266,84 грн., що підтверджується Актами приймання-виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2005р. - січня 2006 р. Відповідач зобов’язання за договором підряду щодо проведення розрахунку виконав частково, перерахувавши  позивачу 362 926,92 грн.

Згідно підписаного сторонами акту звірки розрахунків станом на 03.05.2007р.   заборгованість відповідача перед позивачем становила 135 339,92 грн.

          В судовому засіданні представник відповідача факт наявності боргу визнав повністю. Однак, стверджує, що позовні вимоги не є правомірними, оскільки між сторонами була досягнута домовленість щодо здійснення оплати виконаних робіт частинами. А оскільки відповідач провів розрахунок із позивачем, виплативши основну частину вартості робіт, а затримка бюджетних фінансувань на час розгляду судом спору не дає можливості останньому здійснити остаточний розрахунок по незалежним від нього причинам,  то відповідач вважає, що він дотримується умов укладеного договору, а підстави здійснювати примусове стягнення боргу за таких обставин є відсутніми.

Розглянувши обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія приходить до висновку, що у відповідності до положень укладеного між сторонами договору підряду №1-Л від 01.09.2005 р. (п.4.4.), ст.ст. 525, 837, 854 ЦК України, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Відповідач вимог позовної заяви не спростував, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Доводи відповідача з приводу наявності домовленості між сторонами щодо проведення розрахунку частинами й посилання останнього на приналежність до  комунальної форми власності, відсутність джерел фінансування, колегія вважає не обґрунтованими та не приймає їх до уваги. Відповідачем не надано доказів на підтвердження надання згоди позивачем щодо здійснення розрахунку частинами із значними простроченнями платежу. Крім того, приналежність відповідача до комунальної форми власності не звільняє останнього від обов’язку виконувати умови укладеного договору підряду належним чином. Дослідження правового статусу відповідача свідчить про його самостійність як юридичної особи, а відтак наявність у останнього повного об’єму прав та обов’язків, які у відповідності до вимог чинного законодавства повинні виконуватися ним належним чином.

Як вбачається зі змісту укладеного договору підряду №1-Л від 01.09.2005 р., в п.7.4. сторони передбачили відповідальність у вигляді пені за недотримання строків оплати виконаних робіт.

За таких обставин  у відповідності до положень укладеного договору, ст.625 ЦК України, положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заявлені позовні вимоги в частині стягнення нарахованої пені  в сумі 12859,15 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

       Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

       В силу ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

       Згідно з положеннями ст. 43 ГПК  України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

       Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Враховуючи обґрунтованість заявленого позову у відповідності до положень укладеного договору, норм чинного законодавства, а також те, що відповідачем  не надано жодних належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, позовних вимог не спростовано, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, що відповідність фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак підстави для скасування чи зміни рішення суду є відсутніми. Апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв’язку з чим,  задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства кінотеатру “Ленінград” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду  м. Києва  від 11.06.2007 р. у справі №17/177 залишити без змін.

3. Матеріали справи №17/177 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Коршун Н.М.