КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2007 № 21/107
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Коршун Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Розенбойм Ю.О. - за довіреністю,
від відповідача - Нога Д.В. - за довіреністю,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий альянс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.06.2007
у справі № 21/107
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий торгівельнийдім "СГ"
до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий альянс"
третя особа відповідача АКІБ "УкрСиббанк"
третя особа позивача
про стягнення 13028,01 грн.
ВСТАНОВИВ:
В січні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромисловий торгівельний дім «СГ» заявлено позов про стягнення із Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий альянс» 9 610,98 грн. суми безпідставно набутих грошових коштів, 2594,07 грн. інфляційних витрат та 822,33 грн. 3% річних, а також про стягнення з відповідача судових витрат.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між сторонами у справі не було укладено договору страхування, оскільки такий договір сторонами не підписаний, а тому відповідач у справі безпідставно утримує у себе суму страхових платежів, здійснених позивачем 22.01.2004 року.
Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову у поданому відзиві, вказує, що договори страхування було укладено сторонами у справі як договори страхування предметів, що знаходяться в заставі банку, а отже, без факту укладення, що є обов'язковою умовою надання третьою особою кредиту позивачеві, кредит позивачеві не міг бути наданий. У відповідача у справі наявні докази того, що позивач отримав кредит від третьої особи.
Судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – АКІБ “УкрСиббанк “.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 12.06.2007 р. у справі № 21/107 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий альянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий торгівельний дім «СГ» 9610 грн. 98 коп. суми основної заборгованості, 278 грн. 10 коп. суми інфляційних втрат, 57 грн. 67 коп. 3% річних; 99 грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита; 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ЗАТ “ Страхова компанія “ Український страховий альянс “ звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 12.06.2007 р. скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на те, що про укладення договору страхування свідчать рахунки-фактури № 2025, № 2024 та № 2026. Договори страхування були роздруковані з електронного реєстру програми 1С, вигодо набувачем по даговорам є АКІБ “ УкрСиббанк”, що є підтвердженням того, що договори страхування укладались саме з метою забезпечення зобов”язань за Кредитним договором.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
3-ою особою не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
2 січня 2004 року ТОВ “ Агропромисловий торгівельний дім «СГ» перерахувало ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий альянс» суму в розмірі 4 205,58 грн. платіжним дорученням № 202 від 22.01.2004р.
Платіж здійснено згідно рахунку фактури № 2024 від 22.12.2003р. з призначенням платежу – страхова премія.
З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2004р. позивач перерахував відповідачу суму в розмірі 5 405,40 грн. платіжним дорученням № 205 від 23.01.2004р.
Платіж здійснено згідно рахунку-фактури N 2025 від 22.12.2003р. з призначенням платежу - страхова премія.
Відповідач не заперечує факт отримання від позивача вищезазначених коштів.
Зі змісту рахунку-фактури № 2024 від 22.12.2003р. та рахунку-фактури №- 2025 від 22.12.2003р. вбачається, що при надходженні коштів відповідно до даного рахунку на рахунок страховика (відповідача), останній в строк двох робочих днів направляє страхувальнику (позивачу) спецпоштою 2 екземпляри підписаного договору страхування. Тобто, позивач мав намір в подальшому в договорі страхування передбачити всі істотні умови договору та взаємні права і обов”язки сторін .
Це дало підстави позивачу перерахувати грошові кошти відповідачу за відсутності договору страхування, тобто була здійснена передоплата по договору страхування.
З пояснень позивача вбачається, що в подальшому договір страхування ним отриманий не був і він його не підписував.
Щодо цієї обставини відповідач не заперечував того, що він був зобов”язаний протягом 2-х днів з дня отримання страхового платежу надіслати договори страхування. Однак, відповідач зі спливом 3-х років позбавлений можливості надати докази про направлення даних договорів позивачу. Також вважає, що наявність даних договорів в електронному реєстрі є свідченням того, що надані страховою компанією договори є такими, що укладені.
Судом першої інстанції було встановлено, що третя особа не має спірних договорів страхування, надані нею додаткові документи не підтверджують існування договорів страхування, на які посилається відповідач.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до змісту ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати; страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Згідно зі ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Статтею 16 Закону України “ Про страхування “ передбачено, що договір страхування повинен містити, зокрема, умови здійснення страхової виплати, порядок зміни і припинення дії договору, причини відмови у страховій виплаті, права та обов”язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, інші умови за згодою сторін та підписи сторін.
З урахуванням викладеного, встановлено, що сторонами не укладено договорів страхування з обумовленням всіх істотних умов, передбачених ст.. 982 ЦК України. З наданих суду договорів страхування в електронному вигляді вбачається, що вони є скоріше проектом договору, оскільки сторонами не надано належних доказів щодо їх укладення та підписання.
У будь-якому разі документом, що опосередковує та підтверджує існування страхових правовідносин між відповідними суб”єктами, є договір страхування.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема, із правочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Зі змісту даної норми випливає, що зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов:
- щоб мало місце набуття або зберігання майна.
- щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи.
- щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.
За приписами ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем не надано доказів наявності договірних правовідносин з позивачем.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача суми безпідставно набутих коштів у розмірі 9 610,98 грн.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2. ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нараховані інфляційні збитки та 3% річних з січня 2004 року, однак, вимога про виконання зобов'язання (претензія) була отримана позивачем 23.10.2006р., тому і нарахування санкцій повинно здійснюватись через сім днів, відраховуючи з цієї дати, а саме з 01.11.2006р. З урахуванням цих обставин суд першої інстанції вірно розрахував та частково стягнув розмір 3-х відсотків річних, що складає 57,67 грн.
Інфляційні збитки відповідно до розрахунку суду першої інстанції становлять 278,10 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду з огляду на вище викладене.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рахунки-фактури не містять всіх істотних умов, які мають міститися в договорі страхування . З цих же рахунків фактур № 2024 та № 2025 вбачається, що договір страхування мав бути укладений в формі єдиного документу.
Щодо посилань апелянта на те, що укладення договору страхування було обов”язковою умовою для надання позивачу кредиту згідно умов кредитного договору, є безпідставним, оскільки встановлено, що кредитний договір був укладений 15.07.2002 року і у цьому році був отриманий кредит. Рахунки-фактури № 2024 та 2025 датовані 22.12.2003 року, а проект договору страхування, наданий відповідачем, датований 22.01.2004 року. Тобто, кредит був отриманий позивачем задовго до виставлення відповідачем рахунків-фактур.
В силу ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким частково задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ Український страховий альянс “ на рішення Господарського суду м. Києва від 12. 06. 2007 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.06. 2007 року у справі № 21/107 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 21/107 направити до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді Коршун Н.М.