КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2007 № 15/388
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача - Малогулко Л.П. - за довіреністю,
від відповідача - Колотій А.Ю. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Трест "Київміськбуд-6"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2007
у справі № 15/388
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок"
до Відкритого акціонерного товариства Трест "Київміськбуд-6"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 452312,07 грн.
ВСТАНОВИВ:
В червні 2007 року ВАТ “ Завод сантехнічних заготовок” звернулося з позовом про стягнення з ВАТ “Трест “Київміськбуд-6” заборгованості за Договором поставки № 335/10-04 від 19.10.2004 року у розмірі 343 602,03 грн., 29 126,16 грн. пені, 59 786,75 грн. індексації основного боргу, 3 % річних у розмірі 19 797,13 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2007р. у справі №15/388 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ВАТ “Трест “Київміськбуд-6” на користь ВАТ “ Завод сантехнічних заготовок” 343 602,03 грн. – основного боргу, 29 126,16 грн. – пені, 19 797,13 грн. – 3% річних, 59 786,75 грн. – інфляційних нарахувань, 4 523,12 грн. – державного мита та 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ним було здійснено перерахування коштів на рахунок позивача, тому сума основного боргу зменшилась.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
19.10.2004р. сторонами укладено Договір поставки № 335/10-04, за умовами якого позивач зобов’язувався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язувався прийняти та оплати його на умовах укладеного Договору.
З п.5.3 Договору вбачається, що оплата товару здійснюється наступним чином: 30% від загальної ціни договору у порядку передоплати протягом 10 днів з дати підписання договору та решта суми 70% - протягом 3-х банківських днів після отримання товару.
З наданих суду накладних-замовлень та доручень на отримання товару вбачається, що позивач поставив відповідачеві металопластикові конструкції вікна та двері на загальну суму 1 487 648,78 грн.
Як свідчать матеріали справи, оплата відповідачем за отриманий товар була здійснена лише частково на суму 1 144 046,75 грн., тобто, в порушення умов договору відповідач у встановлений договором строк з позивачем не розрахувався . На день прийняття судом першої інстанції рішення розмір основного боргу складає 343 602,03 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.05.2007 .
Окрім того, відповідач в судовому засіданні не заперечував наявність заборгованості в зазначеному розмірі.
За приписами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов”язується передати у встановлений строк ( строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов”язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов”язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, відповідачем не надано.
Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.8.1 договору у разі прострочення платежу відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
З огляду на викладене, враховуючи положення зазначених норм Закону, наявність заборгованості за договором поставки та прострочення грошового зобов”язання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог повністю.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції з огляду на вище викладене.
Крім того, колегія суддів щодо доводів апеляційної скарги зазначає, що з матеріалів справи та з протоколів судових засідань суду першої інстанції вбачається, що відповідач до прийняття оспорюваного рішення судом першої інстанції не надавав письмових доказів сплати заборгованості за договором поставки. Платіжне доручення № 2242 від 30.07.2007р. про часткову оплату заборгованості, а саме, в розмірі 2000 грн. було надано відповідачем лише в апеляційній інстанції.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи дані положення Закону, колегія суддів вважає, що в апеляційної інстанції відсутні підстави при перегляді оспорюваного рішення враховувати сплачену відповідачем заборгованість платіжним дорученням № 2242 від 30.07.2007 р. Сплачені кошти за даним дорученням мають бути враховані при виконанні рішення державною виконавчою службою.
В силу ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-6” на рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2007 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2007 року у справі № 15/388 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 15/388 направити до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді