КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.12.2007                                                                                           № 20/141

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Коршун Н.М.

          Авдєєва  П.В.

             

 За участю представників:

 від позивача -Лісніченко О.В. – представник за  довіреністю,

 від відповідача -Вишневський Р.Г.– представник  за довіреністю,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету телебачення і радіомовлення України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2007

 у справі № 20/141 (Палій В.В.)

 за позовом                               Державного комітету телебачення і радіомовлення України

 до                                                   Пошуково-видавничого агентства "Книга Пам"яті України"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  зобов"язання вчинити дії, стягнення 76054,26 грн. штрафних санкцій

 

ВСТАНОВИВ:

 В квітні 2007 року Державний комітет телебачення і радіомовлення України  звернувся до господарського суду з позовом до Пошуково- видавчичого агентства “ Книга Пам”яті України” про зобов’язання виконати державне замовлення на підготовку, випуск у світ, розповсюдження (доставку)  видання відповідно до умов договору №40 на випуск друкованої продукції за Програмою випуску соціально значущих видань на умовах державного замовлення від 03.07.2003р. та стягнення 76054,26грн. штрафних санкцій.

    10.05.2007р. позивач подав  заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача додатково 54367,74грн.-пені, 34627,25грн. збитків від інфляції, 9666,31грн. 3% річних.

    Рішенням Господарського суду м. Києва  від 31.05.2007 р. у справі № 20/141  позов задоволено частково. Зобов’язано Пошуково-видавниче агентство “Книга Пам’яті України” виконати державне замовлення на підготовку, випуск у світ, розповсюдження (доставку) видання колективу авторів під назвою “Книга Пошани України”тиражем 4800 примірників за договором №40 на випуск друкованої продукції за програмою випуску соціально значущих видань на умовах державного замовлення від 03.07.2003р. на загальну суму 530745,00грн.

    Присуджено до стягнення з Пошуково-видавничого агентства “Книга Пам’яті України” на користь Державного комітету телебачення радіомовлення України  54383,19грн. пені, 628,83грн.  державного мита та 118  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Не погоджуючись з рішенням суду, Державний Комітет телебачення і радіомовлення України, Пошуково-видавниче агентство “Книга пам”яті України”  звернулися з апеляційними скаргами, в якій просять скасувати рішення від 31.05.2007р. та прийняти нове рішення.

    На обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається, зокрема,  на необґрунтованість відмови в позові про стягнення 3% річних та інфляційної складової.

   На обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається, зокрема,  на  те, що  порушення строків видання до друку, випуску у світ та розповсюдження обумовлено  складністю формування даного видання, яке потребує більш тривалого часу.

   Позивачем  та відповідачем не надано відзиви на апеляційні скарги.

    Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників  сторін , колегія встановила наступне.

  

    03.07.2003р. між сторонами укладено договір №40 на випуск друкованої продукції за Програмою випуску соціально значущих видань на умовах державного замовлення “Колектив авторів “Книга Пошани України”.

    Пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2003рік”і постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. №266 “Про Порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням замовник розміщує, а виконавець приймає на виконання державне замовлення на підготовку, випуск у світ, розповсюдження (доставку) видання: автор - Колектив авторів, назва –“Книга Пошани України”, мова видання –українська, формат –70 х 100 1/16, тираж (наклад) 4800 примір., обсяг 150 видавничих аркушів, 110 умовно-друкарських аркушів, палітурка №7.

          Згідно з п. 3.2.3 договору замовник зобов’язаний підготувати видання до друку, випустити у світ і розповсюдити ( доставити) до 31.12.2003р., але не пізніше одного місяця з дня отримання 100- відсоткової оплати.

          За Пунктами 4.1, 4.2 договору  загальна вартість видання визначена згідно з кошторисом витрат, що є невід’ємною частиною договору і становить 530745,00грн.

          Оплата здійснюється шляхом попереднього перерахування на розрахунковий рахунок виконавця авансового платежу 530745,00грн. подальшим погашенням суми, передбаченої п. 4.1 договору.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням №32 від 04.07.2003р. позивач на виконання умов Договору перерахував на користь відповідача 530745,00грн. проплати за видання книги “Книга пошани України”.

          До зазначеного вище договору сторонами були укладені додаткові угоди, у яких було змінено п. 3.2.3 договору.

          03.07.2006р. між сторонами було підписано додаткову угоду до договору №40 від 03.07.2003р., відповідно до якої п. 3.2.3 викладено у наступній редакції: підготувати видання до друку, випустити в світ і розповсюдити до 01.10.2006р.

          Встановлено,  що станом на час пред’явлення позивачем позову до суду відповідач не виконав свої зобов’язання за договором щодо підготовки, випуску у світ, розповсюдження (доставки) видання.

        Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов”язується на свій ризик виконати певну роботу за  завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов”язується прийняти та оплатити виконану роботу.

        В силу ст. ст.525,526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність вимог позивача щодо зобов’язання відповідача виконати державне замовлення за договором №40.

Щодо законності рішення першої інстанції в частині застосування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов’язання, а, саме, пені у розмірі 54637,74грн., колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.230 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського Кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що при невчасному виконанні зобов’язань, передбачених договором, виконавець сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості договору за кожен день затримки виконання замовлення.

Враховуючи  вище зазначені положення Законів та зміст пункту 5.2. Договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за 220 днів, починаючи з 03.10.2006р. по 10.05.2007р. у розмірі 54383,19грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 9666,31грн.-3% річних, 34627,25грн.-збитків від інфляції.

Однак, ст.625 ЦК України встановлює відповідальність лише за неналежне виконання грошового зобов’язання, у той час як зобов’язання відповідача перед позивачем має не грошовий характер.

З огляду на наведені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 9666,31грн.-3% річних та 34627,25грн.-збитків від інфляції.

        Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

        Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки місцевого суду з огляду на вищевикладене.

       Окрім того, щодо доводів апеляційної скарги  Державного Комітету телебачення і радіомовлення України колегія суддів зазначає, що не заслуговують на увагу твердження апелянта про  необґрунтованість відмови в позові про стягнення 3% річних та інфляційної складової, з огляду на те, що ст.625 ЦК України встановлює відповідальність лише за неналежне виконання грошового зобов’язання. Зобов’язання відповідача перед позивачем має не грошовий характер.

      Щодо доводів апеляційної скарги  Пошуково-видавничого агентства “ Книга Пам”яті України”  колегія суддів зазначає, що права та обов”язки сторін виникли на підставі згаданого вище Договору, відповідно до якого  у відповідача  виникло зобов”язання підготувати видання до друку, випустити у світ і розповсюдити  його у відповідні строки. Як  встановлено вище, зазначене зобов”язання з боку відповідача не виконано, зміна та продовження строків його виконання   не погоджувались сторонами у  передбаченому законом порядку.

      Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким частково задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних  скарг та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

      Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Апеляційні скарги Державного Комітету телебачення і радіомовлення України та Пошуково-видавничого агентства “ Кгина Пам”яті України”  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 31.05.2007 року у справі  № 20/141 залишити без змін.

3.          Матеріали справи  № 20/141 направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Коршун Н.М.

                                                                                          Авдєєв  П.В.