ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2006 р.                                                            Справа № 07/231-06

вх. № 9072/5-07

Суддя господарського суду Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Спесивцева О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Спільне Українсько-чеське підприємство у формі ЗАТ "Добра вода", с. Млинівці 

до  СПДФО ОСОБА_1, м. Чугуїв  

про стягнення 18048,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Спільне українсько-чеське підприємство у формі ЗАТ „Добра вода” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - суб*єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 18048,45 грн. заборгованості за договором відповідального зберігання НОМЕР_1 та відшкодування судових витрат по справі.

Відповідач в судове засідання не з*явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, яка в зв*язку з його неявкою, неодноразово  відкладалась слуханням, відзив на позов не надав, звірку розрахунків не провів, суму заборгованості не спростував.

Ухвалою від 19.09.06 р. першого заступника голови господарського суду Харківської області Стовба Н.О. до ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено на один місяць, для  витребування у сторін необхідних додаткових  документів.

Справа слухається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами, визнаними судом достатніми.

Дослідивши надані документи та докази, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

Згідно  укладеного між сторонами по справі договору відповідального зберігання НОМЕР_1 (далі - договір), відповідач (Зберігач) прийняв на себе зобов*язання  по зберіганню матеріальних цінностей, а позивач (Поклажодавець) - сплачувати послуги по зберіганню, завантаженню та розвантаженню товару, відповідно до наданих рахунків, до 5 числа наступного за розрахунковим місяця.

Відповідно до п. 9.1 договору, сторони передбачили його дію до 31.12.05 р., а пунктом 9.2 договору - його пролонгацію на один рік, на тих же умовах, в разі якщо жодна із сторін не заявить про намір його розірвання. Як свідчать матеріали справи, сторони такого наміру не заявили.

Пунктом 3.2.6 договору  відповідач зобов*язався видати в повному об*ємі або частково товар позивачу по першій його вимозі, відповідно до п. 4.1 договору, яким, в свою чергу, передбачено зобов*язання видачі товару зберігачем повноважному представнику поклажодавця. Крім умов договору, зобов*язання по поверненню речі, що зберігається, передбачене ст. 953 ЦК України, відповідно до якої, зберігач зобов*язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть, якщо строк її зберігання не закінчився.

В підтвердження належного виконання зобов*язання по оплаті послуг зберігання, позивачем надані суду банківські виписки на загальну суму 4542 грн. (а.с.13-14).

Як заявив позивач, 03.04.06 р. переданого на зберігання товару на складі відповідача  виявлено не було, що є порушенням  п. 1.2, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.6, 3.2.10 та 5.2 договору.

Але на вимоги суду, визначені в ухвалах від 24.07.06 р., 14.08.06р., 04.09.06 р. та 19.09.06 р., позивачем не надані докази звернення до відповідача з вимогою видачі товару, що зберігався.

Заявлена на адресу відповідача претензія НОМЕР_2 містить вимогу  повернення 18048,45 грн. заборгованості, а не переданого на зберігання товару.

Згідно п. 5.1 договору зберігач (відповідач) несе повну матеріальну відповідальність за втрату, недостачу або пошкодження прийнятих на зберігання товарів, а п. 5.2 договору передбачає  зобов*язання зберігача  по відшкодуванню спричинених збитків в повному обсязі переданих на зберігання товарів протягом 10 днів з моменту складання акту про втрату, недостачу або пошкодження товару. Такий акт складається сторонами за договором негайно після виявлення одного з зазначених випадків.

Доказів складання такого акту, в підтвердження відсутності товару на складі відповідача, суду не надано, як і взагалі не надано доказів передачі товару на зберігання.

Таким чином, позивачем  не доведене право на вимогу від відповідача сплати боргу в сумі 18048,45 грн., що є порушенням вимог ст. 33 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв*язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.

Відповідно до вимог чинного господарського процесуального законодавства, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 46, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 950, 953 ЦК  України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                            Інте Т.В.