КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.04.2008                                                                                           № 31/423

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря судового засідання:            

 представників сторін:

 від позивача - Гуль Г.П. (довіреність б/н від 08.01.2008);

 від відповідача - Колибельников Г.В. (довіреність №29/01/8 від 29.01.2008);

 від третьої особи: повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, однак не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "КиЕвінвестбуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.12.2007

 у справі № 31/423  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірджині"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "КиЕвінвестбуд"

 третя особа           ДП "Управління капітального будівництва"

                       

 про                                                  стягнення 2 861 264,12 грн.,

 Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 та від 26.03.2008 розгляд даної справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.12.2007 позов Товаристваз обмеженою відповідальністю „Вірджині” (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-інвестиційна-компанія „КиЕвінвестбуд” (надалі відповідач), третя особа Державне підприємство „Управління капітального будівництва” задоволено частково; за рішенням підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-інвестиційна-компанія „КиЕвінвестбуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вірджині” заборгованість у сумі 2 000 884 грн.,  300 000 грн. штрафу,  25 500 грн. витрат на сплату державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв’язку із неповним з’ясуванням судом обставин справи, а також через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

          Відповідно до умов договору №28 на дольову участь у будівництві житла, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач був зобов’язаний брати участь у добудові житлового будинку шляхом перерахування коштів за свою частину у розмірі 2 000 884 грн., однак грошові кошти у вказаній сумі перераховані ним не були, а лише перерахував 58 500 грн. Окрім того, позивач передав відповідачу по акту прийому-передачі від 22.03.2005 незавершене будівництво 85-ти квартирного житлового будинку по вул. Кірова в смт. Гостомель, одночасно з цим відбулася й передача функцій замовника; в акті прийому-передачі функцій замовника зазначено, що прийняття стороною функцій замовника здійснюється із врахуванням дольової участі у будівництві цього житлового будинку ТОВ „Вірджині” на 1379,92 кв.м. загальної площі, але умовами Договору на дольову участь у будівництві №28 не було передбачено, що вищевказаний об’єкт незавершеного будівництва переданий відповідачу саме в рахунок оплати частки дольовика за цим договором. Таким чином, оскільки позивач не виконав своїх зобов’язань по сплаті своєї дольової участі у повному обсязі, а сплатив тільки 58 500 грн., то відповідно, відповідач, і готовий передати йому загальну площу квартир на цю суму, а не на 2 000 884 грн. Однак місцевим господарським судом не було враховано наведених фактів, а також безпідставно прийнято як належний доказ виконання позивачем своїх обов’язків як дольовика у будівництві у повному обсязі Акт звіряння станом на 28.08.2006, однак належним доказом наявності чи відсутності  будь-яких зобов’язань сторін мають бути лише первинні документи: договори, накладні, рахунки, а не акти.

          29.02.2008 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду відповідачем подано додаткові обґрунтування вимог апеляційної скарги, в яких він зазначив, що під час розгляду даної справи, Господарським судом м. Києва у справі №31/432 за позовом ТОВ „Будівельно-інвестиційна-компанія „КиЕвінвестбуд” до ТОВ „Вірджині” прийнято рішення, яким внесено зміни до мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2006 у справі №31/515. Відповідно до нової редакції мирової угоди, п. 1.1.1. не передбачено обов’язку відповідача повертати позивачу сплачені ним кошти.

          На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2008, позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а відтак, відсутні підстави для його скасування.

          Третя особа у справі відзиву на апеляційну скаргу не надала, однак це не є перешкодою для апеляційного господарського суду розглядати справу за наявним в ній матеріалами.

Крім того, представник третьої особи у справі у судові засідання, які мале місце 05.03.2008, 26.03.2008 та 14.04.2008 не з’являвся, не зважаючи на те, що третя особа повідомлялася належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить відповідний штамп господарського суду  апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційного подання до провадження від 18.02.2008, про відкладення розгляду справи від 05.03.2008 та від 26.03.2008 згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002  № 75.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

10.04.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір № 28 на дольову участь у будівництві житла за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Кирова 6, згідно з п. 1.1. якого, предметом даного договору є участь позивача (дольовика по договору) у добудові житлового будинку по вул. Кірова, 6 у смт. Гостомель Київської області; відповідач (забудовник по договору) будує та передає позивачу, а позивач оплачує та приймає 1379,92 кв.м. проектної загальної площі житла згідно адресного переліку (додаток №1 до договору) (п. 1.2.).

Згідно з п. 1.4. договору, дольовик (позивач у даній справі) може отримати вказані в п. 1.2. квартири лише за умови фінансування 100% загальної площі цих квартир.

Дольовик (позивач у справі) оплачує вартість житла, що буде передаватися забудовником (відповідачем у справі) за ціною 1 450 грн. за один кв.м. загальної площі квартир (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.3. договору №28 загальна вартість квартир на момент складання договору становить 2 000 884,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2006 у господарській справі №31/515 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вірджині” до Товариства з обмеженою відповідальністю „КиЕвінвестбуд” про визнання умов договору №28 на дольову участь у будівництві житла обов’язковими до виконання, затверджено мирову угоду, згідно з якою забудовник за договором №28 (відповідач у даній справі) визнає позовні вимоги дольовика (позивача у даній справі) і зобов’язується: збудувати та передати дольовику (позивачу): 1379,92 кв.м. проектної загальної площі житла згідно адресного переліку, який є додатком №1 до договору №28, як і визначено п.п. 1.1., 1.2. вказаного договору, за ціною 1450 грн. з урахуванням ПДВ за один квадратний метр, визначеною п. 1.2. договору №28, загальною вартістю 2 000 884,00 грн. (з урахуванням ПДВ); повернути позивачу у даній справі перераховані ним грошові кошти у сумі 2 000 884,00 грн. в разі відмови відповідача у даній справі (забудовника за договором №28) від виконання умов вказаного договору та сплатити 43% від загальної суми (2 000 884,00 грн.), що становить 860 380,12 грн., при цьому повернення загальної суми, визначеної договором, та штрафних санкцій, визначених цією мировою угодою, здійснюється відповідачем (забудовником) у терміни і порядку, вказаних в письмовій вимозі позивача (дольовика); підтверджує інші свої зобов’язання по договору №28 від 10.04.2005 на дольову участь у будівництві житла.

Позивач у даній справі (дольовик за договором №28), враховуючи підписання відповідачем (забудовником за договором №28) цієї мирової угоди, відмовляється від своїх позовних вимог у справі №3/515 (п. 2. мирової угоди).

В 2007 році позивач звернувся до Господарського суду м. Києва із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 2 861 264, 12 грн., коштів сплачених ним на виконання умов договору №28; вказує на те, що 29.05.2007 ним було надіслано відповідачу, в порядку ч. 5 п. 1.1.1. мирової угоди, затвердженої ухвалою місцевого господарського суду від 28.11.2006, лист-попередження про необхідність проведення розрахунків і перерахування позивачу суми заборгованості до 01.06.2007.

Під час розгляду даної справи Господарським судом м. Києва у справі №31/432 прийнято рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-інвестиційна-компанія „КиЕвінвестбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вірджині” про зміну умов мирової угоди, яким внесено зміни до п. 1.1.1. мирової угоди і викладено його в наступній редакції: „Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-інвестиційна-компанія „КиЕвінвестбуд” зобов’язується збудувати та передати Товариству з обмеженою відповідальністю „Вірджині” 1379,92 кв.м. проектної загальної площі житла в будинку №6 за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Кірова, 6, як визначено п.п. 1.1., 1.2. договору №28 від 10.04.2005 за ціною, узгодженою сторонами вартості, що відповідає ціні згідно ДБН на час здачі будинку в експлуатацію”. В решті позовних вимог відмовлено. Вказане рішення сторонами не оскаржувалося.

Господарським судом м. Києва у даній справі позовні вимоги позивача частково задоволені. Судове рішення мотивоване тим, що: позивач довів належним чином свої позовні вимоги, відповідач, навпаки, жодних доказів на підтвердження своїх заперечень не надав, а тому позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням відмови позивача від частини позовних вимог.

          Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом.

          Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

          Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.          

Таким чином, оскільки договором № 28 на дольову участь у будівництві житла за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Кирова 6 передбачено, що позивач зобов’язаний заплатити відповідачу грошові кошти у сумі 2 000 884,00 грн., а відповідач, у свою чергу, зобов’язаний збудувати та передати позивачу 1379,92 кв.м. площі житла, крім того, як встановлено колегією суддів і про що зазначалося вище, місцевим господарським судом в рамках розгляду справи №31/515 затверджено мирову угоду між сторонами, на підписання якої позивач погодився і відмовився від своїх позовних вимог у справі №31/515, за умови, зокрема, що відповідач збудує та передасть йому 1379,92 кв.м. площі житла за ціною 1450 грн., а також за інших умов, про які зазначалося вище, а тому умови вказаного договору №28, так само як і мирової угоди повинні виконуватися сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2006 позивачем та відповідачем було укладено та підписано акт звіряння розрахунків згідно договору №28 від 10.04.2005 станом на 15.08.2006, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи і із якого вбачається, що позивачем було перераховано відповідачу 2 000 884,00 грн. (тобто саме та сума, розмір якої встановлений як договором №28, так і умовами мирової угоди і яку позивач зобов’язався сплатити відповідачу).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на вимогу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 36 ГПК України закріплено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для справи; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Виходячи із приписів наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що наявна в матеріалах справи, належним чином засвідчена копія акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами, є належним письмовим доказом виконання позивачем свого обов’язку за договором №28 та мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду першої інстанції від 28.11.2006, по сплаті вартості житла, яке мав збудувати відповідач.

Таким чином, твердження відповідача про те, що вказаний акт не може бути доказом сплати позивачем грошових коштів у вказаній сумі не приймається судом оскільки це є нічим не обґрунтована, суб’єктивна думка відповідача; із висловлюванням відповідача про те, що не акти звіряння, а саме первинні документи (договори, накладні, рахунки) є належним доказом наявності чи відсутності зобов’язань колегія суддів погоджується, однак вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку, наявний в матеріалах справи акт звіряння взаєморозрахунків від 28.08.2006 і не є доказом виникнення зобов’язань між сторонами адже такими доказами є договір №28 та мирова угода від 28.11.2006, а є доказом виконання зобов’язання позивача за договором №28 по сплаті вартості житла, яке мав збудувати відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача в порядку ч. 5 пп. 1.1.1. мирової угоди від 28.11.2006 (у разі відмови від виконання умов договору №28, відповідач зобов’язаний повернути позивачу перераховані ним кошти у розмірі 2 000 884 грн. у термін і порядку, вказаних в письмовій вимозі позивача), а саме: письмова вимога №15 від 13.03.2007, в якій позивач, у зв’язку із невиконанням відповідачем умов мирової угоди від 28.11.2006, просив повернути сплачені ним грошові кошти, а також сплатити штрафні санкції у розмірі 43% від сплаченої ним суми, як і передбачено умовами мирової угоди від 28.11.2006; лист-попередженням б/н від 29.05.2007 з проханням розрахуватися з позивачем до 01.06.2007; лист №101 від 29.08.2007 з аналогічним проханням; лист №73 від 12.10.2006 (відповідач не заперечує факту отримання вказаних документів).

Листом №284 від 21.08.2006 відповідач повідомив позивачу про те, що у зв’язку із одностороннім припиненням кредитного договору АКБ “Інтерконтинентальбанк”, відповідач не має можливості виконати свої зобов’язання перед позивачем; листом №292 від 16.10.2006 відповідач повідомив позивачу про те, що встановлена договором №28 вартість за 1 кв.м. не відповідає ані ДБН в останній редакції, ані ринковим умовам, у зв’язку із чим просив внести зміни до договору.

Відповідно до пп. 6.2 договору №28 зміни та доповнення до договору дійсні лише при умові, що вони викладені в письмовій формі і підписані уповноваженим на те особами; однак відповідачем не надано жодних доказів укладення та підписання сторонами відповідних змін та доповнень.

Позивач, в свою чергу, як встановлено колегією суддів, в порядку, встановленому умовам мирової угоди, звернувся до відповідача з вимогою повернути перераховані ним грошові кошти за договором №28 через невиконання відповідачем своїх обов’язків за вказаним договором та мировою угодою, однак зроблено це відповідачем не було, що і стало підставою для позивача звернутися із відповідним позовом до суду за захистом своїх прав.

Виходячи із вищенаведеного, беручи до уваги ті обставини, які встановлені апеляційним господарським судом і які ґрунтуються на матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про законність та доведеність вимог позивача, а відтак і рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Твердження відповідача про те, що згідно нової редакції пп. 1.1.1. мирової угоди, зміненої рішенням місцевого господарського суду від 27.12.2007 у справі №3/432, такого обов’язку відповідача як повернення позивачу сплачених ним коштів не передбачено, а тому, вимога позивача стягнути сплачені ним грошові кошти є безпідставною, оскільки як вбачається із тексту мирової угоди, затвердженої ухвалою місцевого господарського суду від 28.11.2006 у справі №31/515, пункт 1.1.1. викладено в наступній редакції:

„Відповідач як „Забудовник” зобов’язується збудувати та передати позивачу („Дольовику”):

- 1379,92 грн. кв.м. проектної загальної площі житла згідно адресного переліку (додаток „1 до договору №28 від 10.04.2005 на дольову участь у бідвництві житла за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Кірова,6), як визначено п.п. 1.1., 1.2. вищевказаного договору;

- в термін, визначений п. 1.3. цього договору;

- за ціною 1450 грн. з урахуванням ПДВ за один метр квадратний, визначеною п. 1.2. вищезазначеного договору;

- загальною вартістю 2 000 884,00 грн. з урахуванням ПДВ.;

повернути позивачеві („Дольовику”) перераховані ним грошові кошти в сумі 2 000 884,00 грн. з урахуванням ПДВ;

повернути позивачеві („Дольовику”) перераховані ним грошові кошти у сумі 2 000 884,00 грн. в разі відмови відповідача („Забудовник”) від виконання умов вищевказаного договору та сплатити 43% від загальної суми визначеної вищезазначеним договором як штрафних санкцій, що становить 860 380,12 грн. Повернення загальної суми, визначеної вищевказаним договором, та штрафних санкцій, визначених цією мировою угодою, здійснюється відповідачем („Забудовником”) у термін і в порядку, вказаних в письмовій вимозі позивача „Дольовика”);

- підтверджує інші свої зобов’язання по договору №28 від 10.04.2005 на дольову участь у будівництві житла за адресою: Київська обл.,                 смт. Гостомель, вул. Кірова, 6”.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2007 у справі №31/423 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Матеріали справи №31/423 повернути до Господарського суду              м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.04.08 (відправлено)