КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
03.04.08 р. № 15/353-07
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Ткаченка Б.О. (доповідач по справі),
суддів:
Лобань О.І.
Федорчук Р. В
судді-доповідача Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання Рустам’ян Е.А.
представники сторін:
від позивача: Василенко А.В. –дов. №б/н від 23.10.07р., представник
Костина В.І. –директор
від відповідача: Сітенок Л.В. –дов. №173 від 21.02.08р., представник
Москалюк В.В. –Голова Правління
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайовик»на рішення господарського суду Київської області від 27.11.2007р.
у справі №15/353-07 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайовик»
до Білоцерківського районного споживчого товариства
про визнання договору оперативної оренди основних засобів та
співробітництва недійсним
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пайовик»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківського районного споживчого товариства про визнання договору оперативної оренди основних засобів та співробітництва недійсним.
Рішенням господарського суду Київської області від 27.11.2007р. по справі №15/353-07 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким визнати договір недійсним.
На думку позивача, висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, судом не було в повному обсязі з’ясовано всіх обставин справи, а оскаржуване рішення прийняте з порушенням процесуальних норм, а саме: ст.ст. 4І, 4і, 33, 43 ГПК України .
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2008р. скаргу позивача прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.
Ухвалою Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.03.2008р. строк апеляційного провадження по справі продовжено до 25.04.08р.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін з підстав, викладених у відзиві.
Представники позивача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.
Представники відповідача заперечували проти вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.12.97р. між Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайовик»(орендар) було укладено договір №35 здачі в оперативну оренду виробничого комплексу, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування виробничий комплекс в складі ковбасного цеху, ХЗП і складу шкірсировини (т. 1 а.с. 11-14). Термін дії договору з 01.12.97р. до 01.12.07р.
16.11.98р. виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів було видане Білоцерківській райспоживспілці свідоцтво на право власності (т. 1 а.с. 15).
Листом №88 від 25.06.99р. Білоцерківське районне споживче товариство повідомило ТОВ «Пайовик», що у зв’язку з повною ліквідацією Білоцерківської райспоживспілки та власних господарств договір від 01.12.97р. рахується розірваним з 01.05.99р., відповідне майно передано у власність Білоцерківського районного споживчого товариства та запропонувало заключити новий договір оренди майна (т. 1 а.с. 22).
Листом №119 від 06.07.99р. Білоцерківським районним споживчим товариством повторно надіслано ТОВ «Пайовик»договір оперативної оренди та роз’яснено, що договір №35 від 01.12.97р. вважається припиненим і в зв’язку з створенням нової юридичної особи виникла необхідність у заключенні договору оренди на нових умовах (т. 1 а.с. 23).
01.08.99р. між Білоцерківським районним споживчим товариством (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайовик»(орендар) було укладено договір №1 оперативної оренди основних засобів та співробітництва, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування основні засоби, склад і вартість яких визначено за даними балансу орендодавця за станом на 01.07.99р. і становить 337376 грн. (згідно з актом приймання-передачі майна, що є невід’ємною частиною цього договору) (т. 1 а.с. 25-29). Термін дії договору з 01.08.99р. до 01.12. 07р.
Постановою арбітражного суду Київської області від 22.09.99р. по справі №35/1б-99 Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки визнано банкрутом (т. 1 а.с. 24).
01.03.2000р. сторонами договору підписано акт прийняття-передачі торгового обладнання в оперативну оренду (т. 1 а.с. 30).
Листами №20 від 03.04.06р., №59 від 08.08.06р.,№103 від 13.12.06р. та №110 від 14.02.07р. ТОВ «Пайовик»зверталося до Білоцерківського районного споживчого товариства з проханням надати акти вводу в експлуатацію майна та документи на сертифікацію (т. 1 а.с. 31-34).
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 27.11.2007р. має бути залишене без змін з наступних підстав.
В ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правомірність застосуванням місцевим господарським судом положень Цивільного кодексу Української РСР.
Відповідно до ст. 57 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.12.97р. між Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайовик»(орендар) було укладено договір №35 здачі в оперативну оренду виробничого комплексу, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування виробничий комплекс в складі ковбасного цеху, ХЗП і складу шкірсировини (т. 1 а.с. 11-14). Термін дії договору з 01.12.97р. до 01.12.07р.
Листом №88 від 25.06.99р. Білоцерківське районне споживче товариство повідомило ТОВ «Пайовик», що у зв’язку з повною ліквідацією Білоцерківської райспоживспілки та власних господарств договір від 01.12.97р. рахується розірваним з 01.05.99р., відповідне майно передано у власність Білоцерківського районного споживчого товариства та запропонувало заключити новий договір оренди майна (т. 1 а.с. 22).
Листом №119 від 06.07.99р. Білоцерківським районним споживчим товариством повторно надіслано ТОВ «Пайовик»договір оперативної оренди та роз’яснено, що договір №35 від 01.12.97р. вважається припиненим і в зв’язку з створенням нової юридичної особи виникла необхідність у заключенні договору оренди на нових умовах (т. 1 а.с. 23).
01.08.99р. між Білоцерківським районним споживчим товариством (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайовик»(орендар) було укладено договір №1 оперативної оренди основних засобів та співробітництва, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування основні засоби, склад і вартість яких визначено за даними балансу орендодавця за станом на 01.07.99р. і становить 337376 грн. (згідно з актом приймання-передачі майна, що є невід’ємною частиною цього договору) (т. 1 а.с. 25-29). Термін дії договору з 01.08.99р. до 01.12.07р.
З відповідного договору вбачається, що він був підписаний уповноваженими особами (головами правлінь) і всі його умови були погоджені сторонами.
Постановою арбітражного суду Київської області від 22.09.99р. по справі №35/1б-99 Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки визнано банкрутом (т. 1 а.с. 24).
Як зазначає позивач, відповідний договір укладений під впливом обману, з неправильним сприйняттям останнім істотних властивостей предмету договору, зокрема, того, що позивача не було повідомлено про те, що у відповідача було відсутнє право власності на відповідне майно на момент укладення договору.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.99р. господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В п. 13 даного Роз'яснення зазначено, що у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі статті 57 Цивільного кодексу Української РСР господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.
Із матеріалів справи вбачається, що 16.11.98р. виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів було видане Білоцерківській райспоживспілці свідоцтво на право власності, в тому числі й на будівлю бойні та цеху (т. 1 а.с. 15).
Постановою правління Білоцерківської районної спілки споживчих товариств «Про повернення майна на баланс правління РСС від власних господарств та ліквідацію РСС і її власних господарств»№15 від 09.03.99р. було вирішено повернути з користування господарств майно РСС на її баланс (т. 1 а.с. 76-80). З п. 8 зазначеної постанови вбачається, що було вирішено після проведення реформування споживчої кооперації району власне майно РСС передати у користування, володіння та розпорядження районному споживчому товариству, за виключенням майна, яке залишається на балансі РСС для покриття заборгованості по заробітній платі та інших платежів правління РСС.
Постановою правління Білоцерківського районного споживчого товариства «Про прийняття майна райспоживспілки та споживчих товариств на баланс районного споживчого товариства»№1 від 26.04.99р. було вирішено прийняти у користування, володіння та розпорядження майно (будинки, споруди, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше) від споживчих товариств та райспоживспілки (т. 1 а.с. 74-75).
З виписки з протоколу IV Конференції споживчої кооперації Білоцерківського району від 27.05.99р. вбачається, що на відповідній конференції прийнято рішення про передання майна, основних засобів, які були у користуванні на правах оренди у власних господарствах та майна райспоживспілки у володіння, користування та розпорядження на баланс районного споживчого товариства (т. 1 а.с. 72).
Таким чином, на момент укладення оскаржуваного договору майно, що було передано по відповідному договору, перебувало у користуванні, володінні та розпорядженні відповідача.
Рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільської ради «Про закріплення земельних ділянок під забудовами Білоцерківського РайСТ»№79 від 12.10.99р. засвідчено право постійного користування земельною ділянкою під забудовами, зокрема, споруди бойні по Володарській трасі за Білоцерківським районним споживчим товариством з 01.01.2000р. (т. 1 а.с. 70).
Відповідно до п. 2.1 оскаржуваного договору вступ орендаря у користування основними засобами настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийняття-передачі вказаного майна.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.03.2000р. сторонами договору підписано акт прийняття-передачі торгового обладнання в оперативну оренду (т. 1 а.с. 30). В відповідному акті зазначено, що майно передається згідно з умовами договору здачі в оперативну оренду основних засобів Білоцерківським районним споживчим товариством від 01.08.99р.
Апеляційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача на те, що на момент укладення оскаржуваного договору та підписання актів прийняття-передачі відповідне майно відповідачем не зареєстроване право власності на відповідне майно, оскільки, якщо сторонами угоди не дотримано вимог нормативних актів стосовно реєстрації майна, наприклад, правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, то сама лише ця обставина не є підставою для визнання відповідної угоди недійсною, оскільки реєстрація майна не є елементом форми угоди.
Посилання позивача на п. 1.6 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики №121 від 09.06.98р. не є обґрунтованим, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин чинне законодавство не ставило перед суб’єктами господарювання обов’язку реєструвати таке право безпосередньо у момент його отримання.
Крім того, 29.03.02р. виконкомом Шкарівської сільської ради на підставі рішення «Про впорядкування нежитлових будинків, належних Білоцерківському РайСТ»№70 від 10.07.01р. було видано Білоцерківському районному споживчому товариству свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, в тому числі на приміщення, що передані в оренду за спірним договором, які знаходяться на вул. Ставищанській, 130 (т. 1 а.с. 41, 73 -зворот).
Посилання позивача на довідку Шкарівської сільської ради №02-18-1229 від 07.11.07р. не є обґрунтованим, оскільки на момент видачі вищезазначеного свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі доказів помилковості видачі довідки №02-18-300 від 21.03.02р. не надано (т. 1 а.с. 153)
З заперечення на відзив від 09.11.07р. вбачається, що позивач користується частиною орендованого майна, що свідчить про визнання ним умов договору (т. 1 а.с. 125-129).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем факту введення його в оману та факту обману його відповідачем при укладенні спірного договору.
Крім того, проаналізувавши зміст відповідного договору та матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що зміст договору відповідає вимогам закону, сторони такого договору правоздатні та повноважні і у них наявне волевиявлення на виконання його умов та/чи настання відповідних наслідків, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.
В 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.99р. зазначено, що недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються. Однак необхідно мати на увазі, що до вимог про визнання недійсними угод, які можуть бути визнані такими лише за позовами осіб, зазначених у статтях 56 і 57 Цивільного кодексу, діють загальні правила щодо строку позовної давності, оскільки спеціальних правил стосовно цих випадків законодавство не передбачає.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.
Апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що перебіг строку позовної давності розпочався з 22.09.99р., оскільки саме даного числа арбітражним судом Київської області прийнято постанову по справі №35/1б-99 про визнання Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки банкрутом (на даний факт посилався відповідач в листах-пропозиціях укласти договір оренди ) (т. 1 а.с. 24).
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та в зв’язку з не доведенням позивачем поважності причин пропуску строку позовної давності, апеляційний господарський суд приходить до висновку про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення для суду з відповідним позовом, що є також підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 27.11.2007р. по справі №15/353-07 прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишене без змін.
Керуючись ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. ст. 57, 71, 76, 80 Цивільного кодексу Української РСР, ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд
постановив:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайовик»на рішення господарського суду Київської області від 27.11.2007р. по справі №15/353-07 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 27.11.2007р. по справі №15/353-07 залишити без змін.
3. Справу №15/353-07 повернути до господарського суду Київської області.
4. Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Ткаченко Б.О.
Судді:
Лобань О.І.
Федорчук Р. В