СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
03 квітня 2008 року | Справа № 2-27/10058-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Щепанської О.А.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: Сіроткіна Олена Михайлівна, довіреність №003-Д від 03.01.08;
Догадина Алиса Сергіївна, довіреність №244-Д від 25.03.08;
відповідача: Рибалко Юрій Леонідович, довіреність №6515/9/10 від 05.04.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 14.01.2008 року у справі № 2-27/10058-2007А
за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0005822301/0 від 03.07.2007, №0005822301/1 року в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 70880,88 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 35440,44 грн.
Заявою від 11.12.2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0005822301/0 від 03.07.2007, №0005822301/1 року в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 71165,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 35582,50 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 14.01.2008 року у справі №2-27/10058-2007А позов задоволено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем було необґрунтовано і незаконно зроблено висновок про недійсність податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ”, яке на момент проведення господарських операцій було зареєстровано органами державної податкової служби, мало індивідуальний податковий номер, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, що підтверджує його статус як платника податку. Товариство з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ” на момент проведення господарських операцій значилася в реєстрі як юридична особа. Також суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що витрати на відрядження пов'язані з господарською діяльністю підприємства, і таким чином, сума податку на додану вартість підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 01.04.2008 року у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі у складі колегії було замінено суддю Гонтаря В.І. на суддю Щепанську О.А.
У судовому засіданні 01.04.2008 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, та просили залишити без змін постанову суду першої інстанції.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.04.2008 року.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим у період з 15.02.2007 року до 12.04.2007 року була проведена виїзна планова перевірка відкритого акціонерного товариства "Крименерго" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року. По результатах перевірки був складений акт №2300/23-00/00131400 від 12.04.2007 року.
В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення, вимог: підпункту 7.3.1 пункту 7.3., підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1. підпункту 7.4.5 пункту 7.4., підпункту 7.5.1 пункту 7.5., підпункту 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме встановлено заниження податкових зобов’язань по податку на додану вартість в сумі 80137, грн., за період з квітня 2005 року по квітень 2006 року.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2007 року №0005822301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 120205,50 грн., з якого 80137 грн. - основного платежу, 40068,5 грн. - штрафних санкцій.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з первісною скаргою від 04.05.2007 року №06/1485 до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі.
Державна податкова інспекція в місті Сімферополі, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 27.06.2007 року №43161/10/25-0 скаргу позивача залишила без задоволення.
Також за результатами розгляду скарги було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2007 року № 0005822301/1.
Зазначені повідомлення-рішення оскаржувались позивачем до суду.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Під час проведення перевірки було встановлено наявність фінансово-господарських операцій позивача у справі з товариством з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ”.
Судовою колегією встановлено, що рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 01.12.2004 року було зареєстровано статут товариства з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ”, юридична адреса: місто Євпаторія, вул. Степна, 4, кв. 5, про що зроблено запис за №11401020000000289.
Відповідно до протоколу за №1 засновницьких зборів від 25.10.2004 року, директором товариства з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ” призначений громадянин Дементьєв Л. К.
Під час проведення перевірки було встановлено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-20/15107-2005 від 18.11.2005 року, позов Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції було задоволено та визнано недійсними установчі та реєстраційні документи товариства з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ”, визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ” у зв'язку з порушенням Закону, допущеного при створенні юридичної особи які неможливо усунути.
Вказане рішення суду ніким оскаржене не було та набрало законної сили.
Також рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-25/6397-2006 від 21.03.2006 року було задоволено позов Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції та припинено підприємницьку діяльність товариства з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ”, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 01.12.2004 року, скасувавши його державну реєстрацію. Вказане рішення ніким оскаржено не було та набрало законної сили.
Згідно з наданими до перевірки документами бухгалтерського обліку, придбання відображено по кредиту - балансового рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». У податковому обліку це придбання відображено у книзі придбання товарів, а саме: загальна вартість товарів - 66389,93 грн., з якою податок на додану вартість у розмірі 13277,99 грн.
Оплата за придбаний товар здійснювалась в безготівкової формі розрахунків: платіжні доручення №272 від 13.06.2005 року на суму 30000 грн., №296 від 16.06.2005 року на суму 30000 грн., №298 від 17.06.2005 року на суму 19667,92 грн.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
З наданих документів випливає, що придбання товарно - матеріальних цінностей, які було отримано від товариства з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ” включені до складу валових витрат у повному обсязі - 66389,93 грн.
Судовою колегією встановлено, що витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ” підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, віднесені до складу валових витрат згідно до вищезазначених норм законодавства та відображені у деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні податкові періоди.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити, передбачені цим підпунктом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4 5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями.
В матеріалах справи наявні всі необхідні податкові накладні, що підтверджують право позивача на податковий кредит.
Дослідивши вказані податкові накладні, судова колегія дійшла висновку, що вони складені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закон України "Про податок пі. додану вартість".
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість датою виключення платника податку на додану вартість та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, яке відбувається у випадках прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), є відповідна дата прийняття рішення.
Однак позивач у справі здійснював фінансово-господарські операції з товариством з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ” на протязі 2005 року, ще до того, як відповідними судовими інстанціями були прийняті вище наведені судові рішення.
До того ж, свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ” було скасовано тільки додатковим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2006 року у справі №2-25/5397-2006.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що то під час укладання договорів купівлі-продажу контрагент позивача був цілком законним платником податку на додану вартість та мав право складати податкові накладні.
Відповідач не заперечує проти того факту, що на момент здійснення господарських операцій продавець - товариство з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ” не було виключено з Єдиного державного реєстру.
У відповіді на запит господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2007 року №05.3-5/4/40 Головне управління статистики в Автономній Республіці Крим повідомило, що товариство з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ” з ЄДРПОУ не виключено.
Відповідно до пункту 19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 26.04.2002 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням операцій недійсними” юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України запису про її припинення.
Відповідно до частини 5 статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знатті про те, що такі відомості є недостовірними.
Судова колегія вважає, що покупець (позивач у справі) не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного Державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Вказане підтверджується також судовою практикою, зокрема, постановою Верховного суду України від 26.09.2006 року.
Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судовою колегією не вбачається, що при існуванні фінансово - господарських стосунків з товариством з обмеженою відповідальністю „Система –ДЗ” була порушена якась з вищенаведених умов.
Відповідно до статей 9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" для платників податків не передбачено право або зобов’язання вимагати під іншого платника податку будь-яких відомостей (у тому числі і відомостей про реєстрацію платника податку, ведення будь - яких бухгалтерських книг, журналів та інше).
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Визнання недійсними установчих, документів юридичної особи та подальше анулюванні свідоцтва, платника податку на додану вартість само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем, або його контрагентами (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не виливає на податковий кредит покупця (позивача у справі) та суму бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 1.1 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»Порядок розроблено відповідно до вимог Закону Україні: "Про державну податкову службу в Україні", для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового. валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами. їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).
Відповідно до пункту 1.6 вказаного Порядку за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням па первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до статті 1 Закону Україні. „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.
Дослідивши акт перевірки, на підставі якого було винесено спірні податкові повідомлення - рішення, судова колегія встановила, що в ньому не відображено, в чому саме виразилося заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість в січні 2006 року у розмірі 18300,00грн., а також завищення податкового кредиту в сумі 10905,00 грн. в квітні 2005 року, що призвело до вказаних порушень.
Крім того, в період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року до податкової декларації позивача до складу податкового кредиту було включено суми податку на додану вартість за витратами на відрядження, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
При перевірці документів щодо перебування водіїв у відрядженнях встановлено порушення їх оформлення (не підтвердження витрат на проживання). Плакса Д. В., посвідчення про відрядження від 19.07.2005 року за №1989, не підтверджене проживання з 19.07.2005 року по 29.07.2005 року у готелі „Дом охотника”, смт Чорноморське, в сумі 1300,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 216,67 грн.). До податкового кредиту також включені суми податку на додану вартість по відрядженням, які скріплені не відповідною для цього печаткою (параграф (б ) підпункту 1.5 пункту 1 частині 2 Наказу від 13.03.1998 року №59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах Україні та за кордоном ").
Однак судовою колегією встановлено, що витрати по проживанню робітників відкритого акціонерного товариства "Крименерго", громадянина Плакса Д.В., у готелі у розмірі 1083,33 грн., підтверджуються рахунком готелю „Дом охотника”, смт Чорноморське від 19.07.2005 року №91, форма якого 4-Г затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 13.10.2000 року №230. Аналогічний документ (рахунок 25 від 09.03.2005 року) додано до авансового звіту Поливанного П.А.. Розмір витрат по проживанню складає 75 грн. У відповідності до вищевказаного Наказу, рахунки по формі 4-Г застосовуються для розрахунків з громадянами за основні і додаткові послуги.
Судова колегія не може погодитись з твердженням відповідача про те, що посвідчення на відрядження, засвідчені печаткою „Для податкових накладних”, не відповідають вимогам параграфу (б) підпункту 1.5 пункту 1 частини 2 Наказу від 13.03.1998 року №59 „Про затвердження інструкції про службові відродження в межах України та за кордоном”. Печатка «Для податкових накладних»може використовуватись в господарської діяльності підприємств для засвідчення підпису посадових осіб, на яких покладено зобов’язання здійснювати реєстрацію осіб, які відбувають у відрядження і прибувають з них. Оскільки перевіряючими не перевірено факт правомочності осіб, що підтвердили прибуття у відрядження до товариства з обмеженою відповідальністю „Джерман Моторс” і товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ГГ", а ніяких інших вимог вказаний Наказ Міністерства фінансів України не містить, то таким чином, виключення зі складу валових витрат на відрядження у розмірі 12129,29 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Витрати на відрядження в сумі 912,61 грн., що засвідчені печаткою Федерації кінного спорту міста Києва, пов'язані з виконанням договору про перевезення вантажів від 28.07.2005 року №32 укладеного між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" в особі структурного підрозділу „Крименергоавтотранс” і товариством з обмеженою відповідальністю „Бас ЛТД”.
Відповідно до вказаного договору перевізник –відкрите акціонерне товариство "Крименерго" в особі структурного підрозділу „Крименергоавтотранс” зобов’язався доставити вантаж у пункт
призначення, вказаний замовником у заявці.
Відповідно до супровідного листа №874353 від 30.08.2005 року маршрут руху визначений - місто Сімферополь - місто Київ. Відповідно до звіту про виконання завдання (авансовий звіт №2487 від 30.08.2005 року) доставка причепу, коней і вантажів виконана повністю, що засвідчено печаткою та підписом голови товариства з обмеженою відповідальністю "Бас ЛТД".
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що дані витрати пов’язані з господарською діяльністю позивача і таким чином, сума податку на додану вартість підлягають включенню до складу податкового кредиту у розмірі 3760,34 грн. в тому числі у періодах: травень 2005 року – 217,00 грн., липень 2005 року –366,17 грн., серпень 2005 року -839,04 грн., вересень 2005 року - 1277, 76 грн., жовтень 2005 року –673,03 грн., листопад 2005 року - 387,34 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.
Згідно статті 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дописуватись положень Конституції і Законів України, інших нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою
використовувати надані їм права.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем факти порушення відкритим акціонерним товариством "Крименерго" вимог податкового законодавства доведені не були, тому судова колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, оскільки постанову суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2008 року у справі № 2-27/10058-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.А. Щепанська
І.В. Черткова