СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
07 квітня 2008 року | Справа № 2-15/517-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Фенько Т.П.,
без участі представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Фермерське господарство "ЮНН" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 28 лютого 2008 року у справі №2-15/517-2008
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський комбікормовий завод" (вул. Зарічна, 20,Плодове, Нижньогірський р-н,97134)
до Фермерського господарства "ЮНН" (вул. Садова, 25,Омелянівка, Нижньогірський р-н,97121)
про стягнення в натурі 124684 кг пшениці на суму 62342,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2008 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача в натурі 124684 кг. пшениці 6-го класу на суму 62342,00 грн., 623,42 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6000,00 грн. вартості адвокатських послуг.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду.
У судове засідання, призначене на 07 квітня 2008 року представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.
Розглянувши апеляційну скаргу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
27 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем по даній справі було укладено договір купівлі-продажу № 143.
29 січня 2007 року між позивачем та відповідачем по справі був укладений аналогічний договір купівлі-продажу № 7. Частиною 1 розділу першого зазначених Договорів визначено, що продавець продає, а покупець приймає та оплачує пшеницю 6 класу. Всього за обома Договорами Продавець зобов'язався продати 190000 кг пшениці по 0,50 грн. за 1 кг. загальною вартістю на 95000,00 грн. Частиною 2 розділу 1 Договорів визначено, що ціни на продукцію можуть бути змінені.
Загальну суму вартості за Договорами необхідно сплатити протягом 5-ти банківських днів з дня надання рахунку про оплату продавцем.
Згідно з частиною 4 розділу 1 договорів строк поставки встановлений до 31 серпня 2007 року. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем були виставлені рахунки на здійснення оплати.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем вказані рахунки були оплачені в повному обсязі у розмірі 95000,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами позивача, а також квитанціями до прибуткових касових ордерыв відповідача.
Відповідно до умов Договорів відповідачем було передано позивачу 54430 кг пшениці 6 класу по 0,60 грн. за 1 кг, загальною вартістю на 32658,00 грн., що підтверджується додатковою угодою від 04 липня 2007 року до Договору № 7 від 29 січня 2007 року, накладною № 42 від 31 липня 2007 року.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем не було поставлено залишок продукції у розмірі 124684 кг пшениці на суму 62342,00 грн., за яку позивачем була здійснена передплата, у відповідності до умов договорів в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була спрямована претензія від 03 вересня 2007 року на 124684 кг пшениці 6 класу на суму 62342,00 грн. Однак, відповідачем вказана претензія була проігнорована.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем по справі у якості доказів виконання своїх зобов'язань за Договорами були представлені рахунки, виставлені Селянським (фермерським) господарством «ЮНН», що відповідає частині 3 розділу 1 Договорів; видаткові касові ордери на загальну суму 95000,00 грн. а також квитанції до прибуткових касових ордерів на вказану суму.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджений постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.
Відповідно до частини 1 вказаного Положення касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форму касових ордерів установлено наказом Міністерства статистики України від 15 лютого 1996 року № 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій". Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банк України.
Пунктом 3.4 Положення передбачено, що видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Представлені позивачем видаткові касові ордери містять в собі підписи керівника, головного бухгалтера а також касира. Згідно з пунктом 3.3 Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Отже, колегія суддів зазначає, що представлені позивачем квитанції до прибуткового касового ордеру є належними доказами оплати готівки в касу відповідача, що відповідають чинному законодавству, оскільки містять у собі найменування підприємства, що видало вказаний ордер, підпис головного бухгалтера підприємства-відповідача, відбиток печатки підприємства.
З матеріалів справи вбачається невиконання відповідачем зобов'язань за Договорами № 7 від 29 січня 2007 року та № 143 від 27 листопада 2007 року щодо поставки пшениці позивачу 124684 кг на суму 62342,00 грн.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Щодо посилань апелянта про незаконне стягнення на користь позивача суми в розмірі 6000,00 грн. на послуги адвоката, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке праве йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про адвокатуру»від 19 грудня 1992 року, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Отже, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
В матеріалах справи наявне свідоцтво, що підтверджує право Буянова М.А. на зайняття адвокатською діяльністю. Також представником позивача був наданий суду договір про надання юридичних послуг адвокатом б/н від 07 лютого 2008 року, відповідний акт наданих послуг та видатковий касовий ордер на суму 6000,00 грн. за надання юридичних послуг згідно договору б/н від 07 лютого 2008 року.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді оплати послуг адвокату у розмірі 6000,00 грн. підтверджуються матеріалами справи та вірно були стягнуті судом першої інстанції з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, тоді як підстав для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим немає.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ЮНН" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2008 року у справі № 2-15/517-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді Г.К. Прокопанич
Т.П. Фенько