КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/9139/25-к Головуючий 1-ї інст.: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/3814/2025 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року задоволено частково клопотання прокурора ОСОБА_11 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 днів, тобто до 25.05.2025 року включно.

Визначено ОСОБА_7 заставу в межах, що становить 650 (шістсот п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 968 200 (один мільйон дев`ятсот шістдесят вісім тисяч двісті) гривень.

На підставі ст. 194 ч. 5 КПК України покладено на ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов`язки: не відлучатись з міста Києва без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з обвинуваченою, потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон, носити електронний засіб контролю, у разі його застосування.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1., на 60 діб.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги захисник зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог матеріального права та процесуального законодавства, винесеною внаслідок неповноти судового розгляду.

Так, на переконання захисника, в даному конкретному випадку, з огляду на наданий органом досудового розслідування обсяг матеріалів, долучених до клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду як на кожен доказ окремо, так і на їх взаємозв`язок в цілому, будь-який об`єктивний спостерігач не може переконатися, що ОСОБА_7 вчинив злочин, який йому інкримінують, а суть та зміст повідомлення ОСОБА_7 про підозру, свідчить виключно про наявність цивільно-правових/ господарсько-правових відносин.

Крім того, ОСОБА_7 серед 92 епізодів, які йому інкримінують в контексті нової зміненої підозри, має опосередковане відношення лише до восьми таких епізодів цивільно-правових відносин (серед яких майже по всіх борг був частково повернутий), і очевидним є той факт, що дії ОСОБА_7 при виконанні зобов`язань перед замовниками, не свідчать і не свідчили про мету заволодіння грошовими коштами, не містили під собою жодного підґрунтя привласнити такі грошові кошти, а зобов`язання - не виконувати.

Разом з тим, орган досудового розслідування, не врахував довготривалу та успішну діяльність ОСОБА_7 та поставку квадрокоптерів ним та його організаціями до військових частин Збройних Сил України. На думку захисника, особа, яка виконувала стратегічно важливі замовлення до підрозділів ЗСУ, не може бути охарактеризована як шахрай, і дані докази свідчать про наміри виконувати зобов`язання щодо поставки товарів на постійній основі.

Апелянт зазначає, що ланцюг поставки квадрокоптерів, комплектуючих до них, супутникових систем Starlink, будувався наступним чином: «покупці» - ТОВ «Бригантина» в особі директора ОСОБА_7 - ФОП ОСОБА_13 , і саме на останній ланці даний ланцюг закупівель зазнав збою, адже ФОП ОСОБА_13 , привласнивши грошові кошти ТОВ «Бригантина», виїхала за межі України та не виходила після цього на зв`язок. Перманенто апелюючи на наявність виданої ОСОБА_13 довіреності на ім`я ОСОБА_7 як на ознаку змови між даними особами, сторона обвинувачення жодним чином не враховує, що довіреність видається без участі повіреного.

Крім того, факт добросовісності намірів ОСОБА_7 щодо виконання зобов`язань підтверджується навіть твердженнями, викладеними в самій підозрі, де орган досудового розслідування стверджує, що по всім епізодам, інкримінованим ОСОБА_7 , ним було організовано або часткове повернення коштів або забезпечено часткову передачу квадрокоптерів.

Захисник зазначає, що грошові кошти від ТОВ «Бригантина» зараховувались на рахунок ФОП ОСОБА_13 шляхом безготівкового перерахунку, та при цьому вбачається, що ОСОБА_7 , не мав жодних прямих контактів із постачальниками квадрокоптерів за межами України.

Звертає увагу на те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2024 року ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - за виключенням отримання медичної допомоги. Так, положення Основ законодавства про охорону здоров`я, інші нормативно-правові акти у сфері оборони здоров`я, медична допомога не обмежується і не може обмежуватися лише виїздом з метою відвідування лікаря чи отримання певних медичних процедур, а включає в себе відповідний комплекс заходів, в тому числі - з урахуванням послуг аптечних пунктів з метою забезпечення хворої особи лікарськими засобами. Тобто, ОСОБА_7 не свавільно переміщався містом Києвом, а суворо, та у чіткій відповідності дотримувався вимог означеної ухвали.

Крім того, прокурор до свого клопотання про продовження відносно ОСОБА_7 строку тримання під вартою не долучив, окрім самих судових рішень, які стосуються обрання/зміни/продовження запобіжного заходу, жодних доказів на підтвердження доводів, викладених ним в клопотанні.

Захисник зазначає про те, що згідно виписного епікризу за №2304 від 30.09.2024 року, виданого Центром інноваційних медичних технологій Національної академії наук України. ОСОБА_7 , необхідна фіксація лівого колінного суглобу тутором на 2 тижні після оперативного втручання, у зв`язку з чим йому необхідне подальше лікування в умовах стаціонару. За таких обставин, 30.09.2024 року ОСОБА_7 , виконуючи вимоги ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2024 року, отримував медичну допомогу в різних медичних закладах, в тому числі - перебуваючи там на стаціонарному лікуванні, а відтак умови дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - не порушував.

Проте, навіть не звертаючи уваги на той факт, що прокурор не долучив абсолютно жодних доказів на підтвердження доводів клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою, самі по собі твердження про заїзд ОСОБА_7 після відвідування медичних процедур по дорозі за місцем відбування домашнього арешту до ЦУМу, на що покликається прокурор як на одну з підстав тримання обвинуваченого під вартою, ніяк не вплинуло на хід та результати розслідування кримінального провадження, на покази свідків чи висновки експертів, на долю речових доказів.

Щодо ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, захисник зазначає про те, що ОСОБА_7 є особою чоловічої статі та ризик його виїзду на тимчасово непідконтрольні території або за кордон є принципово абсурдним, адже відомим є факт, що з 24..02.2022 року по всій території України Указом Президента оголошено правовий режим воєнного стану, а також загальну мобілізацію.

Крім того, можливість ОСОБА_7 вплинути на докази, на переконання захисника, є нічим іншим як припущенням, виходячи з того, що не наведено жодних конкретних доводів реалізації такого ризику. По всім без виключення речовим доказам вже проведено експертизи, що в повній мірі підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, з 20.09.2024 року кримінальне провадження перебуває на стадії виконання вимог ст.290 КПК України, що унеможливлює вплив ОСОБА_7 на будь-які докази.

Крім того, ризик можливого впливу ОСОБА_7 на свідків, інших підозрюваних, потерпілих у даному кримінальному провадженні нівелюється фактичними обставинами, адже відсутні будь-які дані, в тому числі заяви, пояснення свідків, потерпілих щодо впливу на них, рапорти, які містили в собі хоча б якісь достовірні дані, що ОСОБА_7 в дійсності мав намір впливати на таких свідків. Експертизи в кримінальному провадження вже проведені, відтак вплив ОСОБА_7 на свідків є недоцільним.

Щодо ризиків, передбачених п.п. 4,5 ч.1 ст.177 КПК України, захисник зазначає про те, що ОСОБА_7 з 01.12.2023 року добросовісно сприяв об`єктивному розслідуванню справи, а саме - ще задовго до повідомлення йому про підозру двічі викликався на допит до ГСУ НП України в межах даного кримінального провадження в якості свідка, та крім того, ОСОБА_7 за клопотанням сторони захисту неодноразово допитувався як підозрюваний у кримінальному провадженні, надавав вичерпні та розгорнуті покази по суті пред`явленого йому обвинувачення за ч.5 ст.190 КК України.

За таких обставин, судом не було враховано, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, нівельовані та нічим не підтверджені, а відтак вірогідність їх реального настання, є мінімізованою та виключно теоретичною, та їм може запобігти більш м`який запобіжний захід аніж тримання під вартою. Разом з тим, в порушення вимог ст.183, ч.3 ст.194 КПК України, органом досудового розслідування жодним чином не вказано на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Судом не було враховано ту обставину, що батько ОСОБА_14 - ОСОБА_15 , наразі перебуває на довготривалому лікуванні з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІI, ризик високий, стан після гіпертонічного кризу, та 06.12.2024 року переніс оперативне втручання, i потребує стороннього догляду. ОСОБА_16 є єдиною близькою людиною своєму батькові, оскільки ОСОБА_15 не одружений, у цивільному шлюбі ні з ким не перебуває та ОСОБА_16 є його єдиною дитиною, та єдиною особою, яка може здійснити за ним сторонній догляд.

Апелянт зазначає про те, що батько ОСОБА_17 , з першого дня повномасштабного вторгнення РФ в Україну перебуває в Збройних Силах України в найгарячіших точках. ОСОБА_16 неодноразово особисто доставляв його бригаді гуманітарну допомогу, машини для військових, за що отримував подяки. ОСОБА_15 є учасником бойових дій. 23 жовтня 2023 року був відзначений медаллю через поранення. Проте продовжував служити в ЗСУ. І лише через рік мав змогу пройти більш ґрунтовне обстеження, завдяки якому було виявлено сторонні тіла в нозі через поранення. Будучи неодноразово пораненим ОСОБА_15 отримав тяжкі хвороби та потребує стороннього догляду,

ОСОБА_7 неодноразово зазначав, що до застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всі збережені кошти він направляв на погашення частково невиконаних зобов`язань перед потерпілими у кримінальному провадженні (8 епізодів) та такий факт є документально підтвердженим, та, в свою чергу, перебуваючи під вартою, ОСОБА_18 не матиме можливість працевлаштуватися з метою подальшого повного виконання цивільно-правових (господарсько-правових) зобов`язань перед особами, яких визнано потерпілими у кримінальному провадження, що суперечитиме завданням кримінального провадження.

Крім того, захисник зазначає, що в порядку ст.178 КПК України, ОСОБА_7 раніше не судимий; на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває; зареєстрований в Київській області, проживає постійно за адресою: АДРЕСА_1 , має позитивну репутацію, в нього відсутні будь-які негативні характеристики, має міцні та сталі соціальні зв`язки, адже перебуває у цивільному шлюбі із ОСОБА_19 . До того ж, злочин, інкримінований ОСОБА_7 , не є насильницьким, не пов`язаний із застосуванням насильства або погрозою його застосування, не має відношення до злочинів проти основ національної безпеки та державності, що могло б становити значний суспільний інтерес, який превалював би над обмеженням свободи особи, а в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо подання цивільних позовів конкретно до ОСОБА_7 , злочин, інкримінований ОСОБА_7 не спричинив загибель людини, що в цілому свідчить про відсутність належного обґрунтування обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із непомірним розміром застави.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисників, думку прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Під час розгляду суд встановив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, два з яких відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

Судом першої інстанції при продовженні запобіжного заходу щодо обвинуваченого встановлено відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, оскільки у даному кримінальному провадженні продовжують існувати заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які і слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 саме такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою.

З урахуванням наведеного, колегія суддів оцінює доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню, оскільки судом першої інстанції вмотивовано встановлено, що ризики, на які вказує сторона обвинувачення є реальними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об`єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Захисник в апеляційній скарзі стверджує про відсутність вагомих доказів вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину. Проте такі доводи є передчасними на даному етапі провадження, оскільки рішення про доведеність вини особи за пред`явленим обвинуваченням, щодо правильності кваліфікації її дій стороною обвинувачення, суд приймає лише на підставі досліджених доказів, яким оцінка надається в нарадчій кімнаті.

Щодо посилань захисника на те, що батько обвинуваченого ОСОБА_14 - ОСОБА_15 , наразі перебуває на довготривалому лікуванні та ОСОБА_16 є його єдиною дитиною, та єдиною особою, яка може здійснити за ним сторонній догляд, то колегія суддів зауважує, що на даному етапі провадження з урахуванням обсягу обвинувачення, конкретних обставини кримінального правопорушення, яке інкриміновано обвинуваченому, дані обставини не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та свідчити про наявність таких соціальних зв`язків, які б в сукупності з усіма врахованими судом першої інстанції обставинами, зменшували встановлені в ході судового розгляду провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Разом з тим, посилання захисника на відсутність заявлених прокурором ризиків є непереконливими. Доводи про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий; на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває; зареєстрований в Київській області, проживає постійно за адресою: АДРЕСА_1 ; має позитивну репутацію, в нього відсутні будь-які негативні характеристики, має міцні та сталі соціальні зв`язки, самі по собі не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

На переконання колегії суддів клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

____________ _______________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3