УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/114/25

Р І Ш Е Н Н Я

 Іменем України

1 травня 2025 року                                                    селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

30 січня 2025 року адвокат Чорноус А.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Романівського районного суду Житомирської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову №8/7 від 9 січня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000, 00 грн, за те, що ОСОБА_1 , якому засобом поштового зв`язку було надіслано повістку №1054802, за адресою даних АІТС «Оберіг», та відповідно до якої йому необхідно було з`явитись 24 листопада 2024 року на 14 год 00 хв для уточнення облікових даних до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з`явився.

Представник позивача, зазначає, що оскаржувана постанова незаконна та грубо порушує права позивача, оскільки у постанові не зазначено жодного доказу, що свідчив би про факт вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення. Повістку про необхідність з`явитись позивачу до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 останній не отримував, вона була направлена на адресу за якою він не проживає. При прийнятті оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не було роз`яснено його права, а саме право на користування правовою допомогою. Крім цього позивач в період з 18 грудня по 25 грудня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні, що позбавило його можливості прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 24 грудня 2024 року.

Відповідач свої правом подати відзив не скористався.

В судове засідання учасники справи, які  були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з`явилися. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України місце проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1 з 1 липня 2003 року.

З протоколу №7/8 про адміністративне правопорушення від 9 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, вбачається, що останньому 8 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку листом за адресою місця проживання було надіслано повістку про виклик до ТЦК, де датою прибуття до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено 24 листопада 2024 року. Належним підтвердженням оповіщення останнього про виклик є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Так, згідно до вказаного протоколу від 9 січня 2025 року о 16 год 40 хв. громадянин ОСОБА_1 1977 року народження, як такий, що ухилявся від виконання військового обов`язку, був розшукуваний та доставлений органами Національної поліції відповідно до звернення №E604234 від 5 грудня 2024 року про розшук і доставлення, що передбачене пунктом 56 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до положень абзацу другого частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, окрім іншого, зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Отже, громадянин ОСОБА_1 маючи обов`язок з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не з`явився за викликом у строк та місце зазначені в повістці. Таким чином, своїми діями (бездіяльністю), порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною З статті 210-1 КУпАП.

Громадянинові   ОСОБА_1  роз`яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності: відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУПАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання при розгляді справи, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі), повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год. 00 хв 21 січня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , кабінет №8.

На підставі встановлених обставин, 21 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 прийнято постанову за №8/7, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що складає 17 000грн.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частин 1, 2 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Приписами статті 65 Конституції України та частини 1 статті 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 1 ЗУ «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено з 24 лютого 2024 року ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.

Отже, станом на 24 листопада 2024 року, тобто на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення, діяв особливий період.

За змістом статті 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

За правилами статті 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», зняттю з військового обліку призовників у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку. При цьому взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з наданих позивачем довідок військово-лікарської комісії солдат запасу ОСОБА_1 є обмежено придатний до військової служби, та придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СПВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення охорони.

Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно статті 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, є бланкетною нормою, а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила, за порушення яких особа притягається до адміністративної відповідальності.

Так, суд зазначає, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача містить відомості, про порушення вимог статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, абзацом 2 частини 5 вказаної статті зазначено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається КМУ. Порядок надіслання повісток визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року (надалі - Порядок).

Зокрема, абзацом 3 підпунктом 2 статті 41 вказаного Порядку, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день проставлення у поштовому повідомленні, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно копії паспорта позивача місцем реєстрації останнього зазначено АДРЕСА_1 , дата реєстрації 1 липня 2003 року.

Враховуючи вказану норму, суд вважає посилання позивача на необізнаність щодо необхідності явки до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки необґрунтованими та хибними.

При цьому, суд зазначає, що органи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки несуть відповідальність за надсилання військовозобов`язаному відповідних повісток. Той факт, що позивач не отримав кореспонденцію, надіслану йому на зареєстровану адресу місця проживання, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права військовозобов`язаного були порушені. Нормами вказаного Порядку, прийнятого на виконання статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чітко закладено презумпцію обізнаності військовозобов`язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов`язаним) місцем проживання.

Що ж стосується посилань позивача про неможливість прибути за повісткою 24 листопада 2024 року, на підтвердження чого надано копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №4436, суд вважає таке твердження позивача є не логічним, між двома обставинами відсутній причинно-наслідковий зв`язок, а наявність однієї обставини не свідчить про наявність другої обставини, у зв`язку з тим, що позивач, згідно вищевказаної виписки, перебував на лікуванні з 18 грудня 2024 року по 25 грудня 2024 року. Отже обставина про перебування на лікуванні ОСОБА_1 24 листопада 2024 року не підтверджена.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач порушив порядок розгляду справи, як і не наведено інших обґрунтованих підстав, що слугували б для задоволення позовної заяви та скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність залишити позовну заяву без задоволення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 241-246, 268, 271, 286 КАС України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без задоволення .

Постанову №8/7 від 21 січня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                 М.М. Кірічук