625/154/25

Провадження № 1-кп/625/60/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р.   с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 березня 2025 року за №12025226020000049, щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Коломак Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, за правилами, визначеними ст.89 КК України, визнається таким, що не має судимості, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального проступку, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2025 року,  близько 01 години 00  хвилин,  ОСОБА_4 , будучи у стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи зі своєю дружиною ОСОБА_5 у будинку за місцем їх проживання, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , разом із якою вони є особами, на яких згідно п.1 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, в той час як ОСОБА_5 знаходилась в положенні лежачи на спині у ліжку, ОСОБА_4 сів з лівої сторони від неї та підвівшись над ОСОБА_5 заподіяв останній один удар кулаком правої руки в область лівої вискової ділянки голови, один удар кулаком правої руки в область лівого ока, один удар кулаком правої руки в область щелепи зліва, один удар кулаком лівої руки в область правого ока та один удар кулаком лівої руки в область правої щоки.

Після цього ОСОБА_5 , намагаючись відштовхнути ОСОБА_4 від себе ногами, впала з ліжка на підлогу обличчям донизу стоячи навколішки, а ОСОБА_4 , не припиняючи своїх протиправних дій та продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , знаходячись позаду останньої, вхопив її обома руками за шию.

В результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/25-Важ/25 від 27 березня 2025 року ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця в проекції тіла лівої виличної кістки, синця в периорбітальній області лівого ока, синця на лівій шоці, синця у зовнішнього краю правої надбрівної дуги, синця на правій шоці, двох синців на передньо-бічній поверхні нижньої третини шиї ліворуч.

Вищевказані тілесні ушкодження утворились від локації дії предмету (предметів), в момент спричинення ушкоджень котрий діяв як тупий твердий за механізмом удару, та/або здавлення, індивідуальні особливості поверхні, що травмує яких в ушкодженнях не відобразились.

За ступенем тяжкості вищезазначені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів, згідно п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6.

Таким чином своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні – кримінальному проступку визнав повністю та пояснив, що скоїв його за вищезазначених обставин, він не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті та висновку судово-медичної експертизи, і водночас щиро розкаявся.

Потерпіла, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, до суду не прибула, водночас нею до канцелярії суду подано заяву, в якій ОСОБА_5 просила суд розгляд справи провести за її відсутності, а також повідомила про те, що вона до обвинуваченого будь-яких претензій не має.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у скоєному кримінальному правопорушенні та його щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Таким чином, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку, визначеному ч.3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

Водночас на виконання вимог ч.3 ст. 349 КПК України  учасникам судового провадження роз`яснено про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити визнані ними обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення – кримінального проступку і його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

За результатами дослідження матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , з`ясовано, що за правилами, визначеними ст. 89 КК України, він визнається таким, що не має судимості, є військовозобов`язаним, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей.

У відповідності до ст. 66 КК України  обставиною, що пом`якшує покарання для ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання для ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а також вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме:  принципів законності,  справедливості,  індивідуалізації,  а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також  враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком, відношення обвинуваченого до скоєного, наявність пом`якшуючої обставин  та обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, у зв`язку із чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК України закріплено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року (справа № 298/95/16).

Обставин, які б свідчили, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу буде недостатнім для досягнення цілей покарання, прокурором не доведено, тим паче, що на призначенні саме вказаного виду покарання наполіг прокурор.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

На стадії досудового розслідування та у судовому засіданні потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов не заявлявся.

Питання розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні судом не вирішувалося з огляду на їх відсутність.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 126, 349, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятидесяти) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок .

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільними відповідно до положень ч.3 ст. 349 КК України.

В іншій частині вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Коломацький районний суд Харківської області.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Суддя                                   ОСОБА_1