Справа №: 307/1246/25

                                Провадження № 3-зв/307/3/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

П О С Т А Н О В А

01 травня 2025 року                                                                        м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,

розглянувши заяву судді Тячівського районного суду Закарпатської області Чопика Віталія Васильовича про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ч.1 за ст. 155-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Суддя Тячівського районного суду Чопик В.В. звернулася до суду з заявою про самовідвід у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП (справа №307/1246/25 провадження №3/307/470/25).

Посилається на те, що ОСОБА_1 є його тещею. З метою недопущення виникнення в учасників судового провадження сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді, вважає за необхідне заявити собі самовідвід.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та заяву судді Чопика В.В., суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ст. 9 даного Закону, суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Відповідно до ст. 48 даного Закону, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або самовідвід, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід). Однак відповідно з ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов`язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України " (від 29 червня 2004 року №1906-IV), чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п.55 Рішення Європейського Суду з прав людини "Гурепка проти України" з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції (995_004), та, відповідно, й статті 2 Протоколу N 7 до Конвенції (994_804) (див. Engelandothers v. theNetherlands, judgmentof 8 June 1976, Series A no. 22, параграфи 82-83; Ozturk v. Germany, judgmentof 21 February 1984, Series A no. 73, параграфи 48-50; Escoubetv. Belgiumjudgment [GC], no.26780/95, параграф 32, ECHR 1999-VII; EzehandConnors v. theUnitedKingdom [GC], nos.39665/98 and 40086/98, ECHR 2003-X).

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід (самовідвід) і порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід), та визначення підсудності. Проте діючий Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає відповідні статті, а тому, при розгляді заяви про відвід (самовідвід), слід застосувати аналогію права.

Відповідно п.1 ч.1 до ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача.

Враховуючи вищенаведене, справа не може бути призначена до судового розгляду та підлягає передачі іншому складу суду на підставі самовідводу судді, виходячи з наступного.

Згідно ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.75-76 цього Кодексу суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

В силу ч. 2 ст. 8 КПК України у кримінальному провадженні застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у справі Мельник проти України (Melnik v. Ukraine), скарга № 72286/01, §22, ECHR 2006, зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

У справі "Білуха проти України", рішення від 09.11.2006 року, ЄСПЛ зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У справі "Ветштан проти Швейцарії", рішення від 28.10.1998 року, зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, за наявності до того підстав, повинен заявляти самовідвід.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Із змісту ст.81 КПК України вбачається, що заява про самовідвід може бути подана тим суддею, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження або скарга.

Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

На підставі наведеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, враховуючи положення ст.245 КУпАП, одним із завдань якої є об`єктивне з`ясування обставин справи та відповідно до ст.248 КУпАП, з метою уникнення конфлікту інтересів та усунення корупційних ризиків, вважаю за необхідне задовольнити самовідвід судді Чопика В.Д.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 48, 63 Закону України "Про судоустрій і статус суддів ", ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, ст.8 Конституції України, ст.17 Закону України "Про міжнародні договори", ст.ст. 75, 81 КПК України, ст. ст. 283, 284 КУАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву про самовідвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області Чопика Віталія Васильовича у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 155-1 КУпАП (справа №307/1246/25 провадження №3/307/470/25) - задовольнити.

Матеріали справи (справа №307/1246/25 провадження №3/307/470/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 155-1 КУпАП, передати до канцелярії суду для повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Ніточко