Справа № 214/2396/24

2/214/680/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 квітня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сіденка С. І.

за участю секретаря судового засідання Розстальної К. В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представників позивача – адвокатів Крикун П. А., Макаренка О. Ю.,

представника відповідача – адвоката Щербань В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення некомпенсованої частини майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Марченко Н. А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення некомпенсованої частини майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування позовних вимог посилаються на вину відповідача у вчиненні ДТП. Так, 04.12.2023 о 17 год 15 хв, в м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., Саксаганський р-н, вул. Вільної Ічкерії 1в, водій ОСОБА_3 , керуючи авто BMW М235I н/з НОМЕР_1 не був уважний не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час руху прямо перешкоджав іншим транспортним засобам, рухаючись без потреби збільшував швидкість, різко загальмував без потреби, чим створив перешкоду та небезпеку іншим учасникам дорожнього руху. У наслідок чого з ним здійснив зіткнення авто VW CADDY д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , під час чого по інерції з ним здійснило зіткнення авто LEXUS н/з НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 . Унаслідок ДТП авто отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків власникам. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.3 (б); 1.5; 12.9 (г); 12.9 (в) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Власником автомобіля LEXUS н/з НОМЕР_3 є позивач по справі ОСОБА_1 , якому внаслідок вказаної ДТП завдано матеріальних збитків через пошкодження його автомобіля.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія  ОСОБА_3  була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» відповідно до полісу № 216340671.

Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку від 10.02.2024 вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля LEXUS становить 360963,65 грн.

ПАТ «Страхова компанія «ВУСО», як страховик винуватця ДТП – ОСОБА_3 здійснило виплату позивачу ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 160000,00 грн.

Після здійснення виплати страхового відшкодування, невідшкодований позивачу матеріальний збиток, становить 200 963,65 грн.

Крім того, у зв`язку з проведенням транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку позивачем понесені витрати у розмірі 6000,00 грн. та витрати пов`язані з дефекацією (розборкою) автомобіля після ДТП у розмірі 2808,00 грн.

З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду, завдану в результаті ДТП в розмірі 200963,65 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2010,00 грн., витрати за проведення транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля у розмірі 6000,00 грн. та за проведення дефектології у розмірі 2808,00 грн.

Ухвалою від 05.05.2024 позовна заява прийнята в провадження із призначенням до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (том 1, а. с. 80).

Ухвалою від 15.10.2024 постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі (том 1, а. с. 214).

Ухвалою від 25.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_5 , яка була водієм автомобіля LEXUS під час ДТП (том 1, а. с. 252, 253).

Ухвалою від 20.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача, адвоката Макаренка О. Ю. про відвід експерта (том 2, а. с. 33).

Ухвалою від 28.02.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті з викликом сторін, встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються (том 2, а. с. 64).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що завдання транспортному засобу позивача механічних пошкоджень не є наслідком його дій. Дійсно, він визнав протиправність своїх дій, але виключно по відношенню до водія транспортного засобу VW CADDY д.н.з. НОМЕР_2 . Натомість водійка автомобіля LEXUS ОСОБА_5 не була уважна, не слідкувала за зміною дорожньої обстановки, не виконала вимоги п. 12.3 ПДР, чим допустила зіткнення з транспортним засобом VW CADDY д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду неї, Тобто, якби водійка автомобіля LEXUS, негайно вжила заходів зменшення швидкості руху аж до повної зупинки, то ДТП не сталося.

Відповідач посилається на долучений до відзиву висновок експертного дослідження № КЕД-19/104-24/6833 від 21.03.2024 (том 1, а. с. 107 - 116), відповідно до якого в діях водія автомобіля LEXUS NX 200 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з ДТП. З наведених підстав відповідч у відзиві вбачає провину саме ОСОБА_6 , тому ОСОБА_1 не може вимагати саме від відповідача відшкодування матеріальної шкоди. Не заперечує проти того, що його діями було створено аварійну обстановку для водія VW CADDY, але не для водійки автомобіля LEXUS ОСОБА_5 .

Крім того, звертає увагу, що між ним та ПрАТ «СК «ВУСО» було укладено договір добровільного страхування № DGO-216340671, який був чинний на момент ДТП, та відповідно до якого ліміт відповідальності було встановлено у розмірі 100000,00 грн. Таким чином, сукупний ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ВУСО» за полісом № 216340671 та договором DGO-216340671 становить 260000,00 грн., тому вимоги позивача до ОСОБА_3 є неправомірними. Крім того, з огляду на пошкодження автомобіля LEXUS у зв`язку з діями його водія ОСОБА_5 , заперечив проти задоволення позовних вимог про стягнення витрат за проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 6000,00 грн. та за проведення дефектології у розмірі 2808,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що вартість послуг на правову допомогу, які він поніс, становить 20000,00 грн., вартість проведення експертизи, яка оформлена висновком № КЕД-19/104-24/6833 від 21.03.2024, становить 3634,96 грн. Таким чином, у разі відмови у задоволенні позовних вимог вказані витрати підлягають відшкодуванню позивачем.

З наведених підстав у відзиві відповідач просив залучити водія автомобіля LEXUS ОСОБА_5 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог та встановити її вину у вчиненні ДТП; стягнути з позивача на його користь витрати на проведення експертного дослідження № КЕД-19/104-24/6833 від 21.03.2024 у розмірі 3634,96 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.; відмовити у задоволенні позовних вимог (том. 1, а. с. 99 - 101).

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Макаренко Н. А. заперечила проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Посилаючись на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2023 по справі № 214/9950/23, вказує, що доведена вина відповідача у вчиненні ДТП та пошкодження в тому числі автомобіля LEXUS. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 не заперечував проти того, що його вину в дорожньо-транспортній пригоді було встановлено по відношенню до обох транспортних засобів, а не тільки по відношенню до транспортного засобу VW Caddy.

Вважає наданий відповідачем висновок експертного дослідження від 21.03.2024 року №КЕД-19/104-24/6833 однобічним, необ`єктивним, проведений лише за сумнівними вихідними даними, які було надано лише стороною відповідача, та з огляду на обставини даної цивільної справи даний висновок є неналежним та недопустимим доказом.

Зазначає, що Позивач не знав, та не міг знати про наявність у відповідача укладеного з ПрАТ «СК «ВУСО» договору добровільного страхування власників наземних транспортних засобів №DGO-216340671, з огляду на те, що даний договір не знаходиться у публічному доступі. Зважаючи на те, що позивач про наявність договору №DGO-216340671 дізнався лише з відзиву, позивачем у подальшому буде розглянуто питання про поновлення строків для подання заяви про залучення співвідповідача та залучення ПрАТ «СК «ВУСО» у якості співвідповідача.

У відповіді на відзив представник позивача також заперечила проти вимог відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу з огляду на їх недоведеність (том 1, а. с. 138 - 153).

У своїх запереченнях представник відповідача адвокат Щербань В. С. підтримав свою позицію щодо вини водія LEXUS ОСОБА_5 у вчиненні ДТП, зазначив, що постанова Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 20.12.2023 у справі №214/9950/23 не можуть слугувати беззаперечним фактом відсутності вини у ДТП ОСОБА_5 , адже вина декількох осіб в одному ДТП цілком можлива. З посиланням на практику Верховного Суду вказує, що суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідач, в межах даної справи, має право заперечувати висновки щодо фактичних обставин справи, наведені в постанові Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 20 грудня 2023 року в справі №214/9950/23 та подавати суду докази на їх спростування. У своїх запереченнях представник відповідача підтримав вимоги, викладені у відзиві в частині залучити водія автомобіля LEXUS ОСОБА_5 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог та встановлення її вини у вчиненні ДТП (том 1, а. с. 172 - 178).

У додаткових поясненнях представник позивача адвокат Макаренко Н. А. заперечила проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях (том 1, а. с. 183 - 198).

Під час судового розгляду представники позивача адвокати Крикун П. А., Макаренко О. Ю. підтримали позовні вимоги, посилаючись на доводи, викладені у заявах по суті справи.

Представник відповідача адвокат Щербань В. С. під час розгляду справи заперечив проти задоволення позовних вимог.

У наступне судове засідання не з`явились всі учасники справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, подальший її розгляд здійснювався без фіксування судового процесу технічними записами.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки сторони скористалися своїми процесуальними правами на подання заяв по суті справи, у яких виклали свої доводи та аргументи щодо спірних відносин, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 власником автомобіля LEXUS NX 200, VIN НОМЕР_5 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 є позивач ОСОБА_1 (том 1, а. с. 15 - 16).

Відповідно до постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2023 по справі 214/9950/23 04.12.2023 о 17 год 15 хв, в м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., Саксаганський р-н, вул. Вільної Ічкерії 1в, водій  ОСОБА_3 , керуючи авто BMW М235I н/з НОМЕР_1 не був уважний не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час руху прямо перешкоджав іншим транспортним засобам, рухаючись без потреби збільшував швидкість, різко загальмував без потреби, чим створив перешкоду та небезпеку іншим учасникам дорожнього руху. У наслідок чого з ним здійснив зіткнення авто VW CADDY д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , під час чого по інерції з ним здійснило зіткнення авто LEXUS н/з НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 . Унаслідок ДТП авто отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків власникам. Своїми діями  ОСОБА_3  порушив вимоги п. 2.3 (б); 1.5; 12.9 (г); 12.9 (в) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Як слідує з вказаної постанови під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 214/9950/23 ОСОБА_3 у судовому засіданні вину визнав, суду пояснив, що 04.12.2023 о 17-15 год. він їхав по вул. Вільної Ічкерії в м. Кривому Розі на своєму авто BMW М235I н/з НОМЕР_1 . За ним їхало дві автівки. Так як він різко загальмував, то з ним здійснив зіткнення авто VW CADDY д.н.з. НОМЕР_2 . А в автівку VW CADDY по інерції вдарився LEXUS. Всю заподіяну ним шкоду, відшкодує його страхова компанія.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом BMW М235I з номерним знаком НОМЕР_1 , всупереч приписів Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну. Його дії створювали перешкоду іншим учасникам руху, він не надавав дорогу транспортним засобам, що рухалися поїзною частиною дороги прямо по вул. Вільної Ічкерії у м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зокрема, автомобілям «LEXUS» з номерним знаком НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_5 , та Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , а також неодноразово та без причини різко гальмував.

Саме через дії водія ОСОБА_3 і сталася дорожньо-транспортна пригода за участі, транспортних засобів LEXUS та Volkswagen Caddy.

Таким чином, викладене вище свідчить про те, що в діях ОСОБА_3 містяться порушення вимог п. 15, 2.3 б, 12.9 г, в Правил дорожнього руху, що перебувають у прямому причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, а отже в діях водія ОСОБА_3 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за ознаками: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (том 1, а. с. 18 - 20).

За відомостями ЄДРСР вказана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 01.01.2024.

Відповідно до висновку експерта № 216/23 від 10.02.2024 трпанспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, вартість матеріального збитку власнику автомобіля LEXUS NX 200, VIN НОМЕР_5 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 складає 360963,65 грн. (том 1, а. с. 24 - 35).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» відповідно до полісу № 216340671, який був чинним на час ДТП, забезпечений транспортний засіб: BMW, н/з НОМЕР_1 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну: 160000,00 грн. (том. 1, а. с. 123).

Відповідно до додаткового договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № DGO-216340671, укладеним між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 , договірні сторони погодили збільшити страхову суму на 100000,00 грн. (том 1, а. с. 123 на звороті).

ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» прийнято рішення щодо виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 160000,00 грн. у зв`язку з ДТП, яка мала місце 04.12.2023 з вини водія забезпеченого транспортного засобу BMW, н/з НОМЕР_1 . Страхова виплата у розмірі 160000,00 грн. на користь ОСОБА_1 здійснена 02.02.2024 (том. 1, а. с. 22 - 24).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд керується наступним.

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч.1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа , якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Виходячи з положень ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» за № 4 від 01.03.2014, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини (п.4).

Відповідно до положень ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1961-IV), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961- Закону-IV).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі якщо деліктні відносини поєднані з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 26.01.2022 по справі № 204/5403/18 (провадження № 61-14777св21) та постанові від 26.01.2022 по справі № 465/674/19 (провадження № 61-12514св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що "...Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що "Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14- 176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/І5-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні".

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).

Як встановлено судом під час розгляду справи 04.12.2023 о 17 год 15 хв, в м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., Саксаганський р-н, вул. Вільної Ічкерії 1в, водій  ОСОБА_3 , керуючи авто BMW М235I н/з НОМЕР_1 не був уважний не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час руху прямо перешкоджав іншим транспортним засобам, рухаючись без потреби збільшував швидкість, різко загальмував без потреби, чим створив перешкоду та небезпеку іншим учасникам дорожнього руху. У наслідок чого з ним здійснив зіткнення авто VW CADDY д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , під час чого по інерції з ним здійснило зіткнення авто LEXUS н/з НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 . Унаслідок ДТП авто отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків власникам.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2023 в справі №214/9950/23, яка набрала законної сили 01.01.2024, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.).

Цією ж постановою судом встановлено, що саме через дії водія ОСОБА_3 і сталася дорожньо-транспортна пригода за участі, транспортних засобів LEXUS та Volkswagen Caddy.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчинені 04.12.2023 дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню, а посилання представника відповідача на вину водійки автомобіля LEXUS н/з НОМЕР_3 та надані ним докази, не узгоджуються з положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України, не спростовують вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП.

Суд констатує, що під час розгляду справи № 214/9950/23 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за фактом ДТП, останній свою вину визнав, пояснив, що 04.12.2023 о 17-15 год. він їхав по вул. Вільної Ічкерії в м. Кривому Розі на своєму авто BMW М235I н/з НОМЕР_1 . За ним їхало дві автівки. Так як він різко загальмував, то з ним здійснив зіткнення авто VW CADDY д.н.з. НОМЕР_2 . А в автівку VW CADDY по інерції вдарився LEXUS. Всю заподіяну ним шкоду, відшкодує його страхова компанія.

Представник відповідача по даній справі адвокат Щербань В. С., який також брав участь у розгляді справи № 214/9950/23 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи № 214/9950/23 підтримав позицію свого підзахисного. Просив врахувати, що постраждалі від ДТП відсутні, заподіяну шкоду відшкодує страхова компанія. В зв`язку з чим просив призначити ОСОБА_3 штраф, передбачений санкцією ст. 124 КУпАП.

Разом з тим, представник відповідача під час розгляду даної цивільної справи змінив свою позицію, що суд розцінює як спробу уникнути цивільної відповідальності відповідача за завдану ним майнову шкоду.

На підтвердження своїх доводів під час розгляду цивільної справи стороною відповідача суду надано висновок експертного дослідження № КЕД-19/104-24/6833 від 21.03.2024, відповідно до якого виходячи з наданих та встановлених експертним шляхом вихідних даних, в діях водія автомобіля Lexus вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП (107 - 116).

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З огляду на неспростування вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, а навпаки встановлення його вини, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди в тому числі власнику автомобіля LEXUS, що підтверджено постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20.12.2023, суд не вбачає підстав враховувати наданий стороною відповідача висновок експерта, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

Посилання представника відповідача на відповідні постанови Верховного Суду, як на підтвердження своєї позиції, за обставинами даної справи значення не мають, оскільки, Верховний Суд розглянув вказані представником справи, обставини яких не є подібними до даної справи та відповідні висновки сформовані у справах, які розглядались за правилами інших видів судочинства – господарського та адміністративного.

Відповідно до висновку експерта № 216/23 від 10.02.2024 транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, вартість матеріального збитку власнику автомобіля LEXUS NX 200, VIN НОМЕР_5 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 складає 360963,65 грн.

Суд повторно звертає увагу сторін, що принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» відповідно до полісу № 216340671, який був чинним на час ДТП, забезпечений транспортний засіб: BMW, н/з НОМЕР_1 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну: 160000,00 грн. Відповідно до додаткового договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № DGO-216340671, укладеним між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 , договірні сторони погодили збільшити страхову суму на 100000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що страховий ліміт загалом становить 260000,00 грн., а страховиком на користь власника пошкодженого транспортного засобу LEXUS здійснено страхову виплату у розмірі 160000,00 грн.

Страхове відшкодування у розмірі 100000,00 грн. страховиком на користь позивача по даній справі не здійснено. Таким чином, суд дійшов висновку, що належним відповідачем за вимогами про відшкодування шкоди у межах страхового ліміту повинен бути страховик, тобто Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО».

У відповіді на відзив представник позивача виявила намір про поновлення строків для подання заяви про залучення співвідповідача та залучення ПрАТ «СК «ВУСО» у якості співвідповідача, однак позивачем чи його представниками відповідних процесуальних дій не вчинено, ПрАТ «СК «ВУСО» у даній справі не набуло статусу відповідача, до стаховика позовні вимоги не пред`явлено.

Оскільки, розмір майнового збитку (360963,65 грн.), завданого позивачу, як власнику автомобіля LEXUS з вини відповідача перевищує ліміт страхового відшкодування, який становить 260000,00 грн., що підлягає стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», тому з ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, а саме: 100963,65 грн. (360963,65 грн. - 260000,00 грн.).

При розгляді справи стороною позивача доведено понесення витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 6000,00 грн. та витрат, пов`язаних з проведенням дефектації автомобіля у розмірі 2808,00 грн. (том 1, а. с. 66, 67, 68, 69), які за обставинами даної справи підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Суд також враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі. Інші доводи учасників процесу не спростовують висновків суду по даній справі.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача, крім вимог про відмову у задоволенні позову, заявлено вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на проведення експертного дослідження № КЕД-19/104-24/6833 від 21.03.2024 у розмірі 3634,96 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Підстави для відшкодування вказаних витрат відсутні, оскільки позов підлягає задоволенню частково та суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача, як на підставу про відмову у задоволенні позову, в частині встановлення вини водійки автомобіля LEXUS у вчиненні ДТП.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1051,63 грн.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 6-13, 76 -81, 133, 141, 258, 259, 263- 265, 352, 354 – 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення некомпенсованої частини майнової шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдано в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 100963,65 гривні (сто тисяч дев`ятсот шістдесят три грн. 65 коп.), витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 6000,00 гривень (шість тисяч грн. 00 коп.), витрати пов`язані з проведенням дефектації автомобіля у розмірі 2808,00 гривень (дві тисячі вісімсот вісім грн. 00 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1051,63 гривні (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 63 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01 травня 2025 року.

Суддя С.І. Сіденко