Справа № 452/4115/24

Провадження № 2/452/164/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді                                         Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання                 Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До суду 08 листопада 2024 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 122194,00 грн., та понесених судових витрат. Позивач свої вимоги обґрунтовує наступними обставинами. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства 12 вересня 2023 року був укладений електронний договір № 3974207 про надання споживчого кредиту. Кредит в розмірі

16900,00 грн. було зараховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем. Строк кредиту складає 360 днів, дата повернення - 06 вересня 2024 року. Періодичність зі сплати процентів – кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 2% в день. Кредитор за умовами договору свої зобов`язання виконав, однак відповідач ухилився від виконання взятих на себе кредитним договором зобов`язань, сплатив лише 500,00 грн.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 24 травня 2024 року було укладено Договір факторингу №24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3974207 на суму 101914,00 грн., з якої: 16900,00 грн. – заборгованість з тіла кредиту, 85014,00 грн. – заборгованість за процентами.

Оскільки на момент укладення договору факторингу строк дії договору № 3974207 не закінчився, позивачем в межах строку його дії за 60 днів були донараховані проценти в сумі 20280,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем договору призвело до утворення заборгованості перед фінансовою установою, що становить 122194,00 грн., з яких: 16900,00 грн. – заборгованість з тіла кредиту, 85014,00 грн. – заборгованість за процентами, нарахована первісним кредитором, 20280,00 грн. - заборгованість за процентами, нарахована новим кредитором.

На підставі таких доводів позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 122194,00 грн., суму судового збору, сплачену при подачі позову 2422,40 грн. та 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу. (а.с.1-26).

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 903372 від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 167).

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву (а.с. 168).

Ухвалою суду від 15 січня 2025 року задоволено заяву представника позивача про зміну назви учасника справи, змінено найменування позивача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822 (том 2 а.с.11-12).

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, проти ухвалення судом заочного рішення у справі не заперечує (том 2 а.с. 14-18).

Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання повістки  за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку (том 2 а.с.13), в судове засідання не з`явився, про поважні причини неприбуття суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавиться провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України ухвалою суду від 01 травня 2025 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що  Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» є фінансовою установою з правом надання коштів та банківських металів у кредит, що підтверджується Витягом із Державного реєстру фінансових установ від 21.02.2024 року, виданого Національним банком України, свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ФК №1177 від 19.03.2019 року (том 1 а.с.88,104).

Крім того ТОВ «Лінеура Україна» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що підтверджується розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04.04.2019 року № 529 (том 1 а.с. 100-101).

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 12 вересня 2023 року за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 3974207 (далі – Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту (том 1 а.с.36-61).

Відповідно п. 1.2 Договору товаристо зобов`язалося надати клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за його користування та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 16900,00 грн. (том 1 а.с.37).

За умовами Договору строк кредиту 360 днів, періодичність зі сплати процентів – кожні 30 днів (п.1.3); тип процентної ставки – фіксована, стандартна процентна ставка 2% в день в межах всього строку кредиту (п.1.4.1); орієнтовна загальна варстість кредиту за весь строк користування кредитом складає 138580,00 грн. (п. 1.6.1).

Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком N1 до цього Договору (том 1 а.с.28).

Відповідно до п. 2.1 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (том 1 а.с.40).

Відповідно до п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

В розділі 10 даного Договору містяться персональні дані ОСОБА_1 , в тому числі дані паспорта, РОНКПП, номери мобільного телефону, і-mail. Для підписання договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «К166» ( том 1 а.с.54).

В матеріалах справи також є Паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, з якою споживача

ОСОБА_1  було ознайомлено 12.09.2023 року, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором (паролем) (том 1 а.с. 56-61).

Отже відповідач таким чином підтвердив, що перед укладенням договору повністю ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті товариства, проектом договору і який відповідає умовам договору, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів та погоджується з ними.

ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 16900,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів 12.09.2023 року на зазначену відповідачем при укладанні Договору платіжну картку № НОМЕР_1 відповідно до довідки ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів (том 1 а.с.27).

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо оплати нарахованих відсотків за користування кредитом і повернення тіла кредиту у повному обсязі не виконав, згідно з розрахунком заборгованості за період з 12.08.2023 року по 24.05.2024 року сплатив лише 500,00 грн., має заборгованість з тіла кредиту в розмірі 16900,00 грн., за процентами – 85014,00 грн., отже заборгованість становить 101914,00 грн. ( том 1 а.с.65-74).

За змістом п. 5.1.3 Договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договором факторингу з будь-якою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта (том 1 а.с.44).

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 24 травня 2024 року було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3974207 на суму 101914,00 грн., з якої: 16900,00 грн. – заборгованість з тіла кредиту, 85014,00 грн. – заборгованість за процентами.

ТОВ «Лінеура Україна» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за Договором електронним листом на електронну пошту відповідача (том 1 а.с.62-63).

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022, видане Національним банком України (том1 а.с.105).

Також позивачу видано ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, в тому числі і на надання послуг факторингу, що підтверджується Витягом з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг (том 1 а.с. 87).

Відповідно до п. 1.1. Договору Факторингу №24/05/2024 за цим договором Позивач (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження (Клієнта) за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові своє право грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрах Боржників.

Згідно з п. 1.2 Договору Факторингу права Вимоги щодо конкретного боржника переходять до Фактора (Позивача) з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого Фактор (Позивач) стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно його заборгованості.

Згідно Витягу з реєстру боржників від 24.05.2024 року до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором від 12 вересня 2023 року № 3974207 на суму 101914,00 грн., з якої: 16900,00 грн. – заборгованість з тіла кредиту, 85014,00 грн. – заборгованість за процентами (а.с.81).

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» в межах строку дії Договору з 24.05.2024 року по 22.07.2024 року донарахувало відповідачу проценти за користування грошовими коштами у розмірі 20280,00 грн. (16900,00 грн. х 60 днівх 2% = 20280,00 грн.) (а.с.76-77).

З рішення № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року вбачається, що учасник товариства ОСОБА_2 прийняла рішення змінити назву ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб ( том 2 а.с.7).

Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції (далі Закон № 675-VIII).

Відповідно до п. 5, 6, 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII : електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону  № 675-VIII передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України  "Про електронні документи та електронний документообіг" та  "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Частина 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі

№ 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Як встановлено судом, договір № 3974207 від 12 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі, для підписання договору відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «К166» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали договір споживчого кредиту.

На підтвердження договірних відносин між ТОВ «Лінеура Україна» та

ОСОБА_1 позивачем суду надані: договір № 3974207 від 12 вересня 2023 року; паспорт споживчого кредиту до даного договору; графік платежів за договором, підтвердження ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів. Аналізуючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що факт укладання даного договору є доведеним, натомість відповідачем будь-яких доказів на спростування останнього до суду подано не було. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 3974207, визнання його недійсними в судовому порядку, а відтак він є чинним і підлягає до виконання.

Як зазначалося ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 16900,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів 12.09.2023 року на зазначену відповідачем при укладанні Договору платіжну картку № НОМЕР_1 .

За умовами Договору сторони погодили щомісячну сплату процентів за кредитом, нарахованих на фактичну суму заборгованості за кредитом. Тому у межах строку кредитування позичальник мав періодичними (щомісячними) платежами повертати кредит і сплачувати проценти за користування ним.  Неналежне виконання відповідачем Договору призвело до утворення заборгованості перед ТОВ «Лінеура Україна» що становить

101914,00 грн., з якої: 16900,00 грн. – заборгованість з тіла кредиту, 85014,00 грн. – заборгованість за процентами.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1  ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно із частиною третьою статті 1079 ЦК України у договорах факторингу - фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як встановлено судом, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» є юридичною особою, зареєстроване з 21.01.2022 року як фінансова установа, має ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, зокрема, і на надання послуг з факторингу.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 24 травня 2024 року було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3974207 на суму 101914,00 грн., з якої: 16900,00 грн. – заборгованість з тіла кредиту, 85014,00 грн. – заборгованість за процентами.

Згідно платіжних інструкцій № 410, 411, 412, 417, 418, 419 від 31.05.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перерахувало ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти по договору факторингу №24/05/2024 (а.с. 94-99).

Таким чином, уклавши зазначений договір факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло статусу кредитора по відношенню до відповідача

ОСОБА_1 за договором № 3974207.

Суд вважає, що таким чином наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором факторингу № 24/05/2024 з додатками до нього, Актами прийому-передачі Витягом з Реєстру боржників (стосовно ОСОБА_1 ), платіжними інструкціями доведено перехід права вимоги за договором № 3974207 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Оскільки відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, не забезпечивши своєчасного повернення запозичених коштів, у позивача виникло право вимагати від   ОСОБА_1 повернення суми кредиту.

Щодо розміру заборгованості суд виходить з такого.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, позивач просив, стягнути з відповідача 122194,00 грн., з яких: 16900,00 грн. – заборгованість з тіла кредиту, 85014,00 грн. – заборгованість за процентами, нарахована первісним кредитором(ТОВ «Лінеура Україна»), 20280,00 грн. - заборгованість за процентами, нарахована ним як новим кредитором.

Втім, як встановлено судом за договором факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 3974207 на суму 101914,00 грн., з якої: 16900,00 грн. – заборгованість з тіла кредиту, 85014,00 грн. – заборгованість за процентами.

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 ЦК України).

Отже у позивача виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення договору факторингу, без можливості нарахування додаткових процентів, право на нарахування яких мав первісний кредитор. Таким чином, у позивача не було жодних підстав нараховувати проценти за Договором після набуття права вимоги до відповідача з 24.05.2024 року по 22.07.2024 року в розмірі 20280,00 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором № 3974207 в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 101914,00 грн., з якої: 16900,00 грн. – сума кредиту, 85014,00 грн. – сума процентів за користування кредитом.

Щодо вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне:

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджено наданим позивачем платіжною інструкцією №3404 від 29.10.2024 року (а.с.165) Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2020,28 грн. (101914,00 х 100% : 122194,00 = 83,4%; 2422,40 х 83,4% = 2020,28).

Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частинами третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просить стягнути з відповідача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн. На підтвердження понесених витрат суду надано: копію договору про надання правничої допомоги № 26/08-2024 від 26 серпня 2024 року, укладеного між адвокатом Городніщевою Є.О. та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (а.с.89-91); заявку № 33 на виконання доручення до Договору № 26/08-2024 від 26 серпня 2024 року з зазначенням виду робіт та їх вартості (а.с.30-32); рахунок на оплату від 25.10.2024 року на суму 10000,00 грн. (а.с.64); акт прийому-передачі виконаних робіт від 25.10.2024 року на суму 10000,00 грн. (а.с.78-80).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд доходить висновку, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявленої представником позивача суми.

З урахуванням складності справи, обсягу іскладності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, суд приходитьдо висновку, щодо зменшення розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що на думку суду, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Оскільки ухвалою суду від 15 січня 2025 року змінено найменування позивача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) суми слід стягувати на користь останнього.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість у сумі в сумі 101914,00 (сто одну тисячу дев`ятсот чотирнадцять) грн., з якої: 16900,00 грн. – сума кредиту, 85014,00 грн. – сума процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму судового збору в розмірі 2020,28 грн. (дві тисячі двадцять грн. двадцять вісім коп.) та витрати на правничу допомогу на суму 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф.118/2, ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Судове рішення складено 01 травня 2025 року.

Суддя